§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні

Словосполучення будуються на основі підрядного зв'язку між словами, що входять до їх складу. Суть цього зв'язку поля­гає у граматичній залежності одного слова від іншого, за якої наявність залежного (підпорядкованого) слова у певній фор­мі визначається категоріальними властивостями головного, стрижневого (підпорядковуючого). В українській мові розріз­няють три типи підрядного зв'язку: 1) узгодження; 2) керуван­ня; 3) прилягання.

Узгодженням називається такий тип підрядного зв'язку, за якого форми словозміни залежного слова повністю або частково упо­дібнюються до форм стрижневого (головного) слова. Стриж­невим (головним) словом при узгодженні виступають іменник, займенник, співвідносний з іменником, або субстантивоване слово, а залежним — прикметник, дієприкметник, займенник, співвідносний з прикметником, порядковий числівник. Напри­клад: цікава книжки, прочитана книжка, моя книжка, перша книжка. І Ірії узгодженні іміна форми стрижневого (головно­го) слона неминуче зумовлює відповідну зміну залежного. На­приклад: шмовш'і ранок зимового райку, зимовому ранку, зи­мовим ранком і т. ін.

Узгодження може бути повним і неповним. Повним воно є, якщо всі можливі форми залежного слова уподібнюються фор­мам головного (див. попередній приклад). За неповного узго­дження формам стрижневого (головного) слова уподібнюються не всі можливі форми залежного, а тільки їх частина. Так, у сло­восполученнях на зразок місто Одеса, місто Київ узгодження є лише в числі й відмінку і немає в роді (пор.: міста Одеси, міста Кисни, містом Одесою, містом Києвом, у місті Одесі, у місті Кисві і т. ін.), у словосполученнях озеро Балатон, озеро Балхаш узгодження наявне лише в числі (пор.: озера Балатон, озера Балхаш, озером Балатон, озером Балхаш, в озері Балатон, в озері Балхаш).

Керуванням називається такий тип підрядного зв'язку, за якого головне слово потребує від залежного певної відмінкової форми, що залишається постійною за будь-якої зміни головно­ го слова; пор., наприклад: читатп^пШаТр^ттщ^чиущіт читайте, читали б та ін.) ккм^кі^дЩщ]||^|Щ;^ ням, у читанні) книжки. |«у= «осіноз^іса *,*■£■*&<>

Т7

Керувати можуть усі повнозначні слова, а бути керовани­ми — тільки ті з них, що змінюються за відмінками. Залежно від морфологічного вияву головного слова розрізняють керу­вання: придієслівне {читати книжку), приіменне {захоплення книжкою, чотири броди), прислівникове {вниз по сходах, близь­ко від міста). Отже, головним словом при керуванні може бути: 1) іменник {розпорядження декана, виконання завдання, полюван­ня на зайців); 2) прикметник {останній з могікан, старший за віком); 3) числівник {п 'ять кроків, перший зі спортсменів); 4) за­йменник {хтось із студентів, декому з нас); 5) прислівник {за­душно від спеки, недалеко від матері); 6) дієслово {зустріти то­вариша, захоплюватися полюванням, полювати на зайців). Залеж­ним словом при керуванні найчастіше є іменник (пор. наведені вище приклади), а також займенник та будь-яке субстантиво-ване слово {останній з них, найвищий за всіх, перший з хороб­рих, рівнятись на кращих, одне з двох, поділити на трьох, видно кожному).

При керуванні відмінок залежного слова зумовлюється лек­сичним і граматичним значенням головного слова.

Залежно від участі прийменників у вираженні відношень між словами розрізняють керування прийменникове, опосередко­ване {піти за книжкою, знати про книжку) і безприйменнико­ве, безпосереднє {староста групи, видно кожному).

За характером сполучуваності компонентів керування бу­ває сильне і слабке. При сильному керуванні стрижневе (го­ловне) слово потребує від залежного певної відмінкової форми {читати книжку, зустріти товариша, звертатися до учнів). При цьому псина відмінкова форма залежного слова зумовлю­ється семантикою стрижневого (головного), вираженого дієсло­вом, яке Осі ііііого ( семантично неповноцінним. При слабкому керуванні ііаяніїісгь залежного компонента не є обов'язковою і не пи'інвмас і ьсм лексико-граматичними властивостями стриж­невого (головного) слова {.жити в селі, виїхати серед тижня, зайти без попередження).

Приляганням називається такий тип підрядного зв'язку, за якого залежне слово, будучи незмінним, граматично не виявляє своєї залежності від головного слова словосполучення, а по­в'язується з ним лише за змістом.

У ролі залежних слів у словосполученнях, організованих способом прилягання, зазвичай виступають прислівники і дієслівні незмінні форми—дієприслівник та інфінітив, а також ідіоми, а в ролі головних, до яких прилягають невідмінювані члени словосполучення, — дієслова {добре вчитися, посміхну­тися скупо, іти поспішаючи, намагатися допомогти), а також прислівники, зокрема так,звані предикативні {слід подумати,

18

треба вчитися), прикметники {давно відремонтований, здатний працювати, готовий виїхати) й іменники {вміння працювати, біг наввипередки).

Окрім узгодження, керування і прилягання, серед типів підрядного зв'язку деякі вчені (Л. А. Булаховський та ін.) ви­окремлюють також тяжіння — особливий різновид синтаксич­ного зв'язку, за якого залежне слово, що стоїть після присудка і підпорядковується йому (виступає в ролі повнозначної зв'яз­ки при іменному складеному присудку), семантично тяжіє до підмета й опосередковано (через присудок) пояснює його, узго­джуючись з ним у роді, числі й відмінку.

У ролі залежного слова при тяжінні виступають прикметни­ки, дієприкметники, а також порядкові числівники і займенники прикметникового типу, які формально узгоджуються з підме­том, але не означають його. Пор., наприклад: Непроглядний гай стоїть тихий та спокійний, темний та свіжий (М. В.); Він соро­мився, що йде повз них (поранених), рум'яний і здивований (О. Г.).

Слова-присудки, при яких найчастіше спостерігаються ви­падки тяжіння, — це різні форми від дієслів стояти, лежати, ходити та від семантично споріднених з ними. Тяжіння найча­стіше зустрічається в художній літературі, хоча трапляється й у розмовному мовленні.