- •§ 1. Предмет синтаксису
- •§ 2. Основні одиниці синтаксису
- •§ 3. Основні засоби вираження синтаксичних відношень
- •§ 4. Осііонііі напрями у вивченні українського синтаксису
- •§ 6. Синтаксичні відношення у словосполученні
- •§ 7. Типи зв'язку слів у словосполученні
- •§ 8. Класифікація словосполучень
- •§ 10. Структурна схема і парадигма речення
- •§ 11. Види синтаксичного зв'язку в реченні
- •§ 12. Типи речень у сучасній українській мові
- •II. На прощання
- •II. Крапелина доброти
- •§ 13. Поняття про члени речення як його складові елементи
- •§ 14. Підмет і присудок як головні члени речення
- •§ 15. Підмет і форми його вираження
- •§ 16. Присудок і форми його вираження
- •§ 17. Простий дієслівний присудок
- •§ 18. Складений дієслівний присудок
- •§ 19. Складений іменний присудок
- •§ 20. Складний присудок
- •§ 21. Координація присудка й підмета
- •§ 22. Другорядні члени речення і принципи їх класифікації
- •§ 23. Додаток
- •§ 24. Означення
- •§ 25. Узгоджене означення
- •§ 26. Неузгоджене означення
- •§ 27. Прикладка (апозиція)
- •§ 28. Обставини
- •§ 29. Загальні поняття про односкладні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний
- •§ 31. Означено-особові речення
- •§ 32. Неозначено-особові речення
- •§ 33. Узагальнено-особові речення
- •§ 34. Безособові речення
- •§ 35. Інфінітивні речення
- •Односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 36. Поняття про односкладні речення, головний член яких співвідносний з підметом
- •§ 37. Номінативні речення
- •§ 38. Ґенітивні речення
- •§ 39. Вокативні речення
- •§ 41. Типи слів-речень
- •§ 43. Типи неповних речень
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 44. Поняття про порядок слів
- •§ 45. Прямий і зворотний (інверсійний) порядок слів
- •§ 46. Синтаксичне й актуальне членування речення
- •§ 47. Прямий порядок слів
- •§ 48. Зворотний (інверсійний) порядок слів
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 49. Поняття про просте ускладнене речення
- •§ 51. Засоби вираження однорідності
- •§ 52. Однорідні і неоднорідні означення
- •§ 55. Засоби вираження звертання
- •§ 56. Поняття про відокремлення
- •§ 57. Відокремлені означення
- •§ 58. Відокремлені прикладки
- •§ 60. Відокремлені додатки
- •§ 6І. Загальні поняття про вставні і вставлені конструкції
- •§ 62. Речення, ускладнені вставними конструкціями
- •§ 63. Речення, ускладнені вставленими конструкціями
- •Складне речення як синтаксична одиниця
- •§ 64. Поняття про складне речення
- •§ 65. Засоби поєднання частин складного речення
- •§ 66. Основні типи складних речень
- •§ 68. Засоби поєднання предикативних частин складносурядних речень
- •§ 69. Складносурядні речення з єднальними сполучниками
- •§ 70. Складносурядні речення з приєднувальними сполучниками
- •§ 71. Складносурядні речення з пояснювально-приєднувальними сполучниками
- •§ 72. Складносурядні речення з протиставними сполучниками
- •§ 74. Загальні поняття про складнопідрядне речення
- •§ 76. Принципи класифікації складнопідрядних речень
- •§ 77. Структурно-семантичні типи складнопідрядних речень
- •§ 78. Складнопідрядні речення з підрядними присубстаятивно-атрибутивними
- •§ 79. Складнопідрядні речення з підрядними займенниково-співвідносними
- •§ 80. Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 81. Складнопідрядні речення з підрядними часу
- •§ 82. Складнопідрядні речення з підрядними умови
- •§ 83. Складнопідрядні речення з підрядними мети
- •§ 84. Складнопідрядні речення з підрядними причини
- •§ 85. Складнопідрядні речення з підрядними місця
- •§ 86. Складнопідрядні порівняльні речення
- •§ 87. Складнопідрядні речення допустові
- •§ 88. Складнопідрядні речення наслідкові
- •§ 89. Складнопідрядні речення з підрядними супровідними
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 90. Загальні відомості
- •§ 91. Складні безсполучникові речення з однотипними частинами
- •§ 92. Складні безсполучникові речення з різнотипними частинами
- •§ 93. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні
- •§ 94. Загальні відомості
- •§ 95. Безсполучникові багатокомпонентні речення
- •§ 96. Складносурядні багатокомпонентні речення
- •§ 97. Складнопідрядні багатокомпонентні речення
- •§ 98. Конструкції з послідовною підрядністю
- •§ 99. Конструкції з супідрядністю
- •§ 100. Конструкції з послідовною підрядністю і супідрядністю
- •§ 101. Складні багатокомпонентні речення з різними типами зв'язку
- •§ 104. Пряма мова
- •§ 105. Непряма мова
- •§ 106. Невласне пряма мова
- •§107. Діалог
- •§ 108. Цитата
- •§ 109. Поняття про надфразну єдність, або складне синтаксичне ціле
- •§ 110. Засоби зв'язку між компонентами
- •§ 111. Структурні типи
- •Список рекомендованої літератури
- •§ 112. Пунктуація як система правил вживання розділових знаків
- •§ 113. Основні принципи української пунктуації
- •§ 114. Типи розділових знаків
УДК 81'367= 161.2 (075.8) ББК81.2(4Укр)-2я73 Б 36
Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист від 21 червня 2005 р. № 14/18. 2-1399)
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено
я
і навчання і виховання п
Рецензенти: д-р філол. наук К. Г. Городенська (Інститут української мови НАН України), канд. філол. наук Л. Ю. Шевченко (Київський національний університет імені Тараса Шевченка)
Редактор Н. В. Леонова
Бевзенко С. П. та ін.
Б 36 Сучасна українська мова. Синтаксис: Нам. посіб. / С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин, Г. В. СемврвНКО. — К..1 Вища шк., 2005. — 270 с. ІЗВИ 966-642-190-9
Подано цілісний систематичний виклад синтаксису сучасної української літературної мови. Зроблено спробу огляду основних напрямів вивчення українського синтаксису. Головну увагу приділено опису основних синтаксичних одиниць — словосполучення, речення, надфразної єдності, або складного синтаксичного цілого. До кожного розділу подано систему вправ для практичних занять.
Для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
УДК 81'367«161.2 (075.8) ББК81.2(4Укр)-2я73
І8ВК 966-642-190-9
© С. П. Бевзенко, Л. П. Литвин. Г. В. Семеренко, 2005
актуальним нині є вивче™я У^^^залежній Україні, а й сприяє об'єднанню українців »е Л™^В ^и українського на-за її межами, освоєнню культурної спадщини у у
^яус—ооволодшнямовоюв— функціонування мовних одиниць уахр!^™в, за словнико. мірності різних аспектів мови - п звукове, навчальний
вого складу, граматично. б^ОВИси^и"у° Знання характер-посібник присвячено ІІИГІ11!І'яеМіеС"'І1їДхК^в у системі мови та них ознак словосполучень і речень « т« ^ корИстуватися особливостей реалізації у мовленн їдазм / ^* дію фоне. синтаксисом як тонким механізмом, що при д тичну і лексико-фразеолопчну системи мови.
окремий розділ ви- .» Р надзвичайно ЇЇ ^вої можливості <<Текст» починаєть-
сполучень, усіх типів Р^чеНмЬп( складних - дво-1 багатокомп ділено матеріал про надФР^ актуально, адже в текст. Р як комунікативна одиниця . саме
си„,акСичний, то
у
ся вивчення рідно» мо„и и і;;;;;;;іі;;;;;і;.;;2с си„,а
Оскільки одним із принцип.» ііуіікіуаіи 3 синтаксису
водночас із висвітленням теоретичного2 '^'У ^І подаються практичні ^'^^^^^о, доступ-Теоретичний матеріал У^^в^їОЯСненням диску-• но, несуперечливо, а за потреби ЗУ*^ . його тісний зв'язок '
сійних питань. Повнота викладу ^^^^товувати посібник зі шкільним курсом дає можливість використову також
студентам філологічних ^"^"^Й^ццюгіяних ко-середніх спеціальних навчальних закладі V
До кожного розділу, до окремих тем подано вправи, виконання яких допоможе глибше засвоїти теоретичний матеріал, перевірити рівень цього засвоєння, виробити вміння й навички застосування теоретичних положень на практиці.
Ілюстративний матеріал дібрано з кращих зразків художніх творів письменників України та української діаспори, залучено ілюстрації з публіцистичного, наукового та розмовного стилів, що мають пізнавальне і виховне значення.
Автори з вдячністю приймуть зауваження та пропозиції читачів і врахують їх у подальшій роботі.
Посібник підготували: теоретичну частину — С. П. Бевзен-ко; вправи до розділів та тем «Словосполучення», «Речення», «Двоскладне речення», «Безсполучникові складні речення», «Складні синтаксичні конструкції», «Надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле» — Л. П. Литвин; «Односкладне речення», «Слова-речення. Неповні речення», «Порядок слів у простому реченні», «Просте ускладнене речення», «Складносурядне речення», «Складнопідрядне речення» — Г. В. Се-мєренко.
интаксис як учення-про будову зв'язного мовлення
§ 1. Предмет синтаксису
Синтаксис є складовою частиною вчення про граматичну будову мови, до якого входить також морфологія. Проте якщо морфологія за об'єкт вивчення має слово, зокрема його будову, форми і граматичні категорії, то синтаксис, об'єктом вивчення якого також є слово, розглядає його у функціонуванні, стосунках з іншими словами, в які воно вступає у процесі мовлення, творячи словосполучення, речення, зв'язне мовлення загалом.
У мовознавчій науці існують різні погляди на предмет синтаксису. Одні вчені визначають синтаксис як учення про словосполучення та поєднання слів у процесі мовлення, вважаючи його завданням вивчення словосполучення, під яким розуміють будь-яке можливе у певній мові поєднання слів. Проте за такого підходу завдання синтаксису зводяться до вивчення форм окремих слів у словосполученні й обмежується сам його об'єкт, оскільки багато явищ синтаксичної будови мови, що перебувають поза словосполученням, не піддаються аналізу.
Інші визначають синтаксис як учення про речення, його типи, складові компоненти (головній другорядні члени), а отже, й усі різновиди поєднання слів, що виникають у реченні. Такий підхід до вивчення синтаксису виправдовується тим, що головним об'єктом його ііиичсііііи ( речення як основна синтаксична одиниця, наділена комунікативною функцією. Однак при цьому синтаксичні функції слів і їх форм, закономірності їх сполучуваності в деяких випадках визначити важко, оскільки вони губляться у самій тканині речення.
Іще одна група вчених розглядає синтаксис як розділ граматики, що вивчає і словосполучення, й речення, зістарляючи словосполучення як зі словом, так і з реченням і не ототожнюючи його ні з тим, ні з тим, бо словосполучення і речення — це різні об'єкти синтаксису, що перебувають водночас у якнайтіснішому взаємозв'язку. Нарешті, чимало сучасних учених звер-
5
тають увагу на те, що речення в мовленні не ізольовані одне від одного, а перебувають у тісному семантичному і граматичному взаємозв'язку, становлячи своєрідну структурно-семантичну єдність, творячи блоки речень, пов'язані між собою як за змістом, так і граматично. Ці блоки речень становлять окрему синтаксичну одиницю, яка в різних працях має різні назви — надфразна єдність (Л. А. Булаховський), складне синтаксичне ціле (І. Р. Вихованець), складна синтаксична єдність (М. А. Жовтобрюх), текст, контекст, прозова строфа. Однак найуживанішими є терміни «складне синтаксичне ціле» та «надфразна єдність». Таким чином, об'єктом вивчення синтаксису є різні синтаксичні одиниці, що можуть бути виокремлені у зв'язному мовленні.
Отже, синтаксис це розділ граматики, що вивчає будову зв'язного мовлення, структуру, значення і функціонування синтаксичних одиниць. Синтаксис (від гр. сгігута^іс;) буквально означає «зв'язок», «побудова». Справді, синтаксис дає можливість виявити, якими засобами слова поєднуються в словосполучення і речення, з чого і як складаються, творяться синтаксичні одиниці — словосполучення, речення, надфразна єдність, або складне синтаксичне ціле.