Тема 22. Мова і мовлення План семінару

1. Загальне поняття про мову та мовлення. Функції мови

2. Фізіологічні механізми мовлення

3. Мовлення як засіб спілкування

4. Мова як інструмент мислення

5. Види мовлення

6. Розвиток мовлення у дітей

Стислий зміст теми

В процесі вивчення теми треба звернути увагу на різницю між поняттями "мова" і "мовлення". Мова є історично складений в процесі розвитку людського суспільства засіб спілкування між людьми. У мові відображається, закріп­люється та передається з покоління в покоління узагальнений досвід, накопичений людством. Мовлення — це процес спілкування людей один з одним за допомогою мови.

У мовленні кожної людини відображаються не тільки узагальнені значення слів, але й відношення самої людини до предмету мовлення і до свого співрозмовника. Спілкуючись один з одним, люди користуються визначеними мовними засобами: словниковим запасом, граматичними формами своєї рідної мови. Мовлення завжди індивідуальне. Мовлення може бути лаконічним, стислим чи багатим, в залежності від вміння людини використовувати у своїй мовній діяльності мовні засоби. Розвиток мовлення відбувається під час оволодіння готовим, історично складеним словниковим фондом та граматичними нормами рідної мови, у вмінні ними користуватися для вира­ження думок, власних і викладених іншими людьми.

Оволодіваючи в процесі спілкування рідною мовою, людина збагачує свою свідомість результатами суспільного досвіду. Знання, здобуті людством, завдяки мовленню стають надбанням кожної людини.

Важливо ураховувати, що без ґрунтовного аналізу особ­ливостей кожного виду мовлення, в залежності від умов мовного спілкування, учні не засвоять зв'язку між функціями та видами мовлення.

Мова — суто людський засіб спілкування в духовному і практичному житті і являє собою систему знаків для пере­давання, приймання і використовування інформації.

Головні складові мовної системи — її словниковий склад і граматична будова.

Словниковий склад — це сукупність слів кожної окремої мови.

Граматична будова мови — функція, зумовлена потребами спілкування та розвитком вираження змісту предмета у формі інформаційних структур.

Мовлення — це акт вживання людиною мови для спіл­кування.

Фізіологічним підґрунтям мовлення є умовно-рефлекторна діяльність кори великих півкуль головного мозку. По­дразниками для нього є слова, "сигнали сигналів", що замінюють безпосередні предмети та їх властивості. Можна поділити та класифікувати види мовлення за різними ознаками.

Усне мовлення — це звучне мовлення, яке сприймається іншими людьми на слух. Усне мовлення поділяється на діалогічне та монологічне.

Письмове мовлення — це особливий різновид мовлення, що дає змогу спілкуватися з відсутніми співрозмовниками, які є не лише сучасниками того, хто пише, а й житимуть після нього.

Внутрішнє мовлення відрізняється за своєю структурою від зовнішнього мовлення тим, що воно дуже скорочене, уривчасте, в ньому опускається більшість другорядних членів речення.

Методичні вказівки

Мета:

1. Засвоєння різниці між поняттями "мова" та "мовлення .

2. Встановлення однієї з головних ролей мови у фор­ муванні свідомості.

3. Визначення ролі мови в психічній діяльності людини,

становлення її особистості.