Самостійна робота № 39 - 41 Тема. Соціальні групи

І. Теми для власних досліджень:

1. Чи може офіційна зміна статусу члена групи вплинути на його неофіційний статус?

2. Чи може особистість здобути в колективі статус, що не відповідає критеріям її реальної цінності як члена групи?

3. Чим зумовлена внутрішньогрупова диференціація групи? Які чинники на неї впливають?

4. Які психологічні чинники формують референтну групу особистості?

5. Чим визначаються ціннісні критерії лідерства у різних за природою колективах?

6. До яких психологічних деформацій може призвести тривале перебування особистості у статусі “ізольованої”?

ІІ. Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи правильно наведена класифікація груп: велика, мала, реальна, умовна, референтна, офіційна, неофіційна, формальна, неформальна, колектив?

2. Чи завжди референтна група є для особистості взірцем позитивних еталонів поведінки, особистісних якостей?

3. Чи впливає на реальну популярність особистості статус формального лідера? Обґрунтуйте свою думку.

4. Чи існують якості особистості, які є необхідними для лідерства за будь-яких умов?

5. Чи однаковими є критерії згуртованості при характеристиці будь-якого колективу?

6. Чи достатньою є така характеристика колективу: “Колектив — це спільнота людей, об’єднаних єдиною діяльністю та єдиними цілями діяльності”?

7. Чи завжди конформізм характеризується неузгодженістю реальної поведінки особистості та її внутрішньої позиції?

8. Чи можна на підставі результатів соціометрії робити висновки про згуртованість групи?

ІV. Теми рефератів

1. Класифікація соціальних груп

2. Етапи і рівні розвитку контактної групи

3. Соціометрія як метод дослідження в психології

Література

1. Аникеев Н. П. Психологический климат в коллективе. — М., 1989.

2. Донцов А. И. Психология коллектива. — М., 1984.

3. Коломинский Я. Л. Психология взаимоотношений в малых группах. — Минск: Изд-во БГУ, 1975.

4. Лутоилкин А. Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. — М., 1988.

5. Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995.

6. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Просвещение, 1977.

7. Петровский А. В., Шпалинский В. В. Социальная психология коллектива. — М.: Просвещение, 1979.

8. Плюснин Ю. М., Богатырева О. А., Биченков О. Е. Пространственное по-ведение и социальный статус ребенка в группе // Вопр. психологии. — 1993. — № 2.

9. Психологическая теория коллектива / Под ред. А. В. Петровского. — М.: Педагогика, 1979.

10. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. — К.: Рад. шк., 1968.

11. Семиченко В.А. Психологія соціальних відносин. – К.: Магістр-S, 1999. – 168 с.

Семінарське заняття № 42 - 43 Тема. Спілкування

Мета: дати студентам загальне уявлення про спілкування, його функції та форми; розглянути зі студентами структуру та види спілкування, його засоби і стилі; визначити умови ефективності спілкування.

План

1. Загальне уявлення про спілкування

2. Структура та види спілкування

3. Засоби спілкування

4. Стилі спілкування та його ефективність

5. Спілкування як психологічний чинник розвитку людини. Оволодіння навичками спілкування

6. Техніка спілкування. Взаємостосунки людей у процесі спілкування

Основні поняття та терміни: спілкування, комунікація, інформація, вербальне спілкування, невербальне спілкування, комунікативна функція спілкування, інтерактивна функція спілкування, рефлексія, перцептивна функція спілкування, інтерпретація, міжособистісне спілкування, особистісно-групове спілкування, опосередковане спілкування, безпосереднє спілкування, довготривале спілкування, короткочасне спілкування, завершене спілкування, незавершене спілкування