Багатослів’я

Багатослів'я є прямим результатом бідності й од­номанітності словника, а також невмінням обрати спо­сіб мовлення, доречний у певній ситуації. Так, наприк­лад, багатослів'я з'являється в мові оратора тоді, коли він орієнтується на писемні зразки ділового чи науко­вого мовлення: він говорить недостатня кількість робо­чої сили замість мало робітників; необхідність проведен­ня принципу економії — а можна сказати треба бути економними; автоматичним шляхом збільшилось у два рази — замість автоматично подвоїлось та ін.

Пояснюється це бажанням якось «прикрасити» своє мовлення, «збагатити» його елементами книжної вче­ності й урочистої офіційності. Результати ж досягають­ся прямо протилежні.

Однією з причин появи зайвих слів у виступах є над­мірне вживання тавтологічних словосполучень (повто­рення того самого змісту іншим словом). Як правило, ці слова стоять поряд, і слухачі помічають їх одразу; авторитет промовця катастрофічне падає. Причини появи цих словосполучень різні. Одні з них виникають як засіб заповнення пауз при непідготовленому, непроду­маному виступі (їх тим більше, чим нижча загальна і мовна культура виступаючою). Наприклад: підйом уго­ру, моя особиста думка, дедалі все більший, об'єднати воєдино, в лютому місяці, о двадцятій годині вечора та ін.

Частина тавтологічних словосполучень з'являється у мові через недостатнє знання значень вживаних про­мовцем іншомовних слів; тоді українське слово повто­рює значення іншомовного, наприклад: пам'ятний мемо­ріал, пам'ятний сувенір, народний фольклор, моя авто­біографія, вільна вакансія, прейскурант цін, промислова індустрія, хронометраж часу, дитячий лікар-педіатр та ін. (тут одно з двох слів зайве).

Часом людина говорить шаблонно, штамповано й бюрократично тому, що інакше просто не вміє: якщо вона звикла писати на сьогоднішній день, у літній пері­од, поставити питання з усією гостротою,— то вже не скаже сьогодні, влітку, запитати. Промовець вважає, що це діловий стиль, а насправді це бюрократичне «язичіє».

Є й інший різновид багатослів'я, пов'язаний з ба­жанням «модно» одягти свою думку. Найчастіше це зви­чайнісінький словесний туман, за яким слухач легко побачить справжній інтелектуальний рівень промовця.

Невиправдана ускладненість лексики

Часом тема виступу вимагає вживання великої кількості термінів, іншомовних слів або слів рідковживаних і маловідомих. Досвідчений промовець усі ці слова намагається нена­в'язливо «розкривати» в тексті: добирає синоніми, дає поряд з терміном кількаслівне описове пояснення його значення, користується порівняннями, навіть образними засобами та ін. Проте все це слід робити непомітно для слухача, щоб не образити його.

Лектор завжди повинен пам'ятати вимогу говорити просто і ясно, доступною масі мовою, відкинувши рішуче геть важку артилерію мудрованих термінів, іноземних слів, заучених, готових, але незрозумілих ще масі, незнайомих їй лозунгів, визначень, висновків.

Читання цифрових даних

Скільки веселих хвилин принесли слухачам доповідачі, які безнадійно плутали­ся в якому-небудь «чотирнадцятьма тисячами двісті двадцятьма сімома абітурієнтами», а зал дружним і співчутливим хором допомагав їм.

Треба взяти собі за правило: у виступі цифри по­винні вживатися обмежено (лише найпотрібніші).

Ті цифри, які Ви вважаєте за доцільне навести в доповіді, найкраще поставити в називному відмінку, особ­ливо якщо це складні числові назви.

У тексті ці числівники записуються словами, в них обов'язково проставляються наголоси.

Словами записуються й дробові числівники 1/2 — по­ловина, 1/3 — третина, 1/4 — чверть (слово одна перед ними не ставиться).

В українській мові при відмінюванні числівників змінюються всі компоненти складних і складених назв; невідмінювання (або неповне відмінювання) таких чис­лівників є порушенням норми.

Якщо текст, призначений для усного читання, е вод­ночас і письмовим документом, то в ньому, поряд з цифровими позначеннями, можна давати і їх словесні варіанти в потрібних відмінкових формах.

При відмінюванні наголоси в деяких числівниках також змінюються. Наприклад:

• родовий відмінок: одинадцяти (одинадцятьох) дванадцяти (дванадцятьох) тринадцяти ( тринадцятьох);

• давальний відмінок: одинадцяти ( одинадцятьом) дванадцяти (дванадцятьом) тринадцяти (тринадцятьом);

• орудний відмінок: одинадцятьма (одинадцятьома) дванадцятьма (дванадцятьома) тринадцятьма (тринадцятьома) та ін.