Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курс лекцій ДУМ.DOC
Скачиваний:
26
Добавлен:
03.11.2018
Размер:
1.81 Mб
Скачать

Правопис імен і прізвищ Імена

1. Українські, російські й білоруські імена мають, як правило, візантійське походження; їх давала церква в канонічній, однаковій для всіх трьох народів формі. Українські й білоруські імена протягом віків поступово змінювалися й відходили від канонічних (порівняйте: Алексей і Олексій, Олекса; Бестафій і Остап, Агрипана і Горпина та ін.) – Пізніше ці народні варіанти канонічних імен були визнані офіційними особовими іменами українців і білорусів. Тому, коли виникає потреба в перекладі, то в російському тексті українські й білоруські імена передаються їх російськими відповідниками, і навпаки – російські й білоруські імена в українському тексті передаються їх українськими відповідниками.

  • У російській мові для передачі національної приналежності письменників, акторів інших народів дозволяється відступ від традиції (тобто зберігається білоруське чи українське написання імен: Павло Тичина, Пятрусь Бровка, Микола Бажан, Наталя Ужвий та ін ).

2. Значні труднощі становить написання імен народів Сходу. Звичайно такі імена Супроводжуються словами на позначення родинного стану, соціальних стосунків, поваги та ін. Ці слова можуть писатися з іменами разом, окремо і через дефіс.

а) Разом з власною назвою пишуться слова бай, бібі, заде, джан (Марабай, Подшобібі, Гусейнзаде, Алімджан);

б) через дефіс пишуться слова ага, ака, бек, паша, хан, мелік (Мустафа – ага, Хайдаркул – ака, Касум – бек, Осман – паша, Аюб – хан);

Імена по батькові

1. Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфікса -ович: Ігорович, Гордійович, Васильович, Семенович, Олексійович, Костьович (Костянтинович), Сидорович, Сергійович, Сеньович (Семенович).

2. При утворенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а) (після голосних -ївн(а)): Борисівна, Гордіївна, Петрівна, Тимофіївна, Кузьмівна, Миколаївна.

3. Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил, їх просто слід запам’ятати:

Григорій - Григорович, Григорівна

Ілля – Ілліч, Іллівна

Сава – Савич ( -ович), Савівна

Микита - Микитович, Микитівна

Кузьма - Кузьмич, Кузьмівна

Микола – Миколайович, Миколаївна

Лука – Лукич, Луківна

Хома - Хомич, Хомівна

Яків – Якович, Яківна.

4. У родовому відмінку жіночі імена по батькові закінчуються на (-івн)и (-ївн)и, у давальному – (-івн)і, (-ївн)і: Марії Петрівни, Ольги Пилипівни (неправильно: Петрівної, Пилипівної), Марії Петрівні (неправильно: Петрівній, Пилипівній), Ользі Пилипівні.

Прізвища

1. Українське прізвище, якщо воно походить від загального слова, пишеться так, як це загальне слово: Різниченко – як різник, Лиходій – як лиходій, Світличний – як світлиця, Смішко – як сміх, Остапенко – як Остап, Заєць – як заєць, Дяченко – як дяк та ін. Проте можна зустріти людей, у документах яких написано: Рєзніченко, Лиходей, Светличний, Смешко, Астапенко, Заяць, Дьяченко та ін. На жаль, замість того, щоб виправити ці неграмотні написання, дехто відстоює їх, не розуміючи, що виникли такі написання через неграмотність, неуважність, низьку мовну культуру тих, хто записував прізвище в документі.

2. Усі чоловічі прізвища на приголосний відмінюються. Нагадаємо деякі складні випадки відмінювання:

– чоловічі прізвища типу Андрухів (Андрійків, Василів, Васильків, Васьків, Герасимів, Іванців, Яцьків та ін.) відмінюються за таким зразком: Андрухів, Андрухова, Андрухову, Андруховим, при Андрухові (напр.: видана п. Андрухову...);

– чоловічі прізвища типу Стефанишин (Ковалишин, Яцишин, Федоришин, Якубишин та ін.) відмінюються за таким зразком: Стефанишин, Стефанишина, Стефанишину, Стефанишина, Стефанишиним, при Стефанишину;

– чоловічі прізвища типу Іваньо (Леньо, Павцьо, Юрко, Бадзьо та ін.) відмінюються за таким зразком: Іваньо, Іваня, Іваневі (Іваню), Іваня, Іванем, при Іваневі (Іваню, Івані);

– якщо чоловіче прізвище збігається з назвою професії, то виникає потреба розрізняти їх: у загальній назві при відмінюванні відбувається перестановка голосного і приголосного (швець – шевця, жнець – женця); у прізвищах ці зміни можуть і не відбуватися; Швець – Швеця – Швецем, Жнець – Жнеця – Жнецем та ін.;

– у чоловічих прізвищах типу Муха, Солоха, як і в загальних назвах цього типу, обов’язковим е чергування (Муха – Мусі, Солоха – Солосі).

Слід намагатися у документах ставити ці прізвища у вихідній формі (доцент Муха І. П.);

– якщо чоловіче прізвище за написанням і звучанням повністю збігається з назвами тварин і неживих предметів, то може так трапитися, що в офіційному документі таке прізвище викличе комічний ефект (...погодьте з п. Левом... видано п. Зайцю...) і різко знизить стиль викладу. Щоб уникнути цього, такі прізвища слід вживати обов’язково в поєднанні з ім’ям, іменем по батькові, ініціалами, назвою посади, званням та ін. (повідомлення проф. І.В.Сороки, здійснено головним інженером О.П.Дубиною, за розпорядженням директора заводу тов. Криси С.М. ...). У практиці можна зустрітися з невідмінюванням таких прізвищ, що є порушенням норми (проте в окремих випадках воно може допускатися).

3. Жіночі прізвища на приголосний –й та на –о в українській мові не відмінюються.

Слід мати на увазі, що:

– жіночим відповідником до чоловічого прізвища типу Василишин може бути і (Ганна) Василишин – невідмінюване, і (Ганна) Василишина – відмінюване прізвище. Відмінюється останнє за таким зразком: Василишина, Василишиної, Василишиній, Василишину, Василишиною, при Василишиній;

– завжди незмінними є жіночі прізвища, утворені від назв народів: Угрин, Сербин, Литвин, Волошин (не відмінюється і жіноче прізвище Логвин; воно відповідає чоловічому особовому імені).

4. Російські прізвища по–різному передаються в українській мові:

– якщо у російських прізвищах є суфікси, що мають відповідник в українській мові, то при передачі прізвища українською мовою суфікси замінюються: Маринский – Маринський, Свешников – Свєшников, Мазуркевич – Мазуркевич;

– якщо в українській мові такого точного відповідника немає, то російський суфікс зберігається, набуваючи при цьому деяких українських фонетичних рис: Петров – Петров, Беляев – Бєляєв, Ведемеев – Ведемєєв;

– залежно від наголосу пишеться після шиплячих або Карташов, Торгашов, Грачов, або Балмашев, Кардашев, Кудашев; після інших приголосних: Могильов, Шеверьов, Шмельов або Шеверєв, М’ятлєв, Каменєв;

– російські прізвища типу Донской, Крамской, Заводской, Морской зберігають і в українській мові закінчення – ой при заміні російського суфікса –ск– українським –ськ– : Донськой, Крамськой, Заводськой, Морськой та ін.;

– апостроф у російських прізвищах ставиться тоді, коли це російське прізвище має відповідник – загальну назву – в українській мові, наприклад: П’ятаков (бо п’ ята), Рум’янцев (бо рум’яний), П’ятницький (бо п’ятниця): проте без апострофа пишемо прізвища Бялик, Бякін, Лясецький та ін.;

– якщо в основі російського прізвища є голосний и (Слепин, Жижин), то в українській мові ці прізвища пишуться неоднаково, залежно від того, з якими загальними словами вони збігаються. Порівняйте: рос. Зимин (зима); укр. Зимін (зима); рос. Милонов (милый); укр. Милонов (милий); рос. Виноградов (виноград); укр. Виноградов (виноград). Але рос. Тихвинский (Тихвин); укр. Тіхвінський (бо Тіхвін).