- •Курс лекцій
- •Модуль і основні мовні та мовленнєві поняття
- •Модуль іі писемне ділове мовлення
- •Модуль ііі усне ділове мовлення
- •Модуль і основні мовні та мовленнєві поняття
- •1. Українська мова в житті суспільства
- •2. Основні мовні та мовленнєві поняття
- •3. Культура мовлення
- •Українська мова в житті суспільства Походження української мови
- •Слов’янські мови
- •Державний статус української мови
- •Актуальність формування культури мовлення фахівців
- •Основні мовні та мовленнєві поняття Мова й мовлення
- •Функції мови й мовлення Мова й мовлення поліфункціональні. Н.Бабич так визначає основні функції мови й мовлення:
- •Види й форми мовлення
- •Особливості нижньонаддніпрянських говірок
- •Усне мовлення (ситуативне):
- •Писемне мовлення (контекстуальне):
- •Ділове українське мовлення вивчає:
- •Мета й завдання курсу “Ділова українська мова”
- •Усні мовленнєві уміння й навички майбутніх фахівців
- •Писемні уміння й навички майбутніх фахівців
- •Культура мовлення Поняття “культура мовлення” є багатозначним:
- •Культура мови та культура мовлення
- •Норми української мови Центральним поняттям культури мовлення є мовна норма. Дотримання чи порушення мовних норм служить найважливішим критерієм оцінки висловлювань.
- •Комунікативні якості літературного мовлення
- •Стилістика
- •Стилі мовлення Стиль літературної мови
- •Стилістична норма
- •Підстилі
- •Стилі мовлення, якими найчастіше послуговуються для побудови професійних висловлювань
- •Науковий стиль
- •Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:
- •Публіцистичний стиль
- •Художній стиль
- •Офіційно-діловий стиль
- •Епістолярний стиль
- •Конфесійний стиль
- •Мова та стиль наукової праці
- •Синтаксис наукової мови
- •Культура наукової мови
- •Література:
- •Модуль іі писемне ділове мовлення
- •Документ. Вимоги до документа
- •Класифікація документів
- •Формуляр документа
- •Оформлення документа
- •Правила складання тексту документа
- •Способи викладу матеріалу в документі
- •Оформлення сторінки документа
- •Загальні вимоги до мови документа
- •Етикет ділових паперів
- •Загальні відомості з лексики
- •Групування слів за різними ознаками:
- •Книжна лексика
- •Іншомовні слова
- •Терміни
- •Професіоналізми
- •Застарілі слова
- •Емоційна лексика
- •Універсальні слова
- •Зайві слова
- •Синоніми
- •Пароніми
- •Неологізми
- •Складноскорочені слова Абревіатури
- •Запитання та завдання для самоперевірки:
- •Морфологія
- •Частини мови, принципи їх виділення
- •Самостійні частини мови Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Службові частини мови Особливості використання прийменників
- •Морфологічні помилки діалектного характеру
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Особливості вживання речень
- •Порядок слів у реченні
- •Дієприкметникові та дієприслівникові звороти
- •Пряма та непряма мова
- •Віддієслівні іменники
- •Підмет і присудок Розщеплення присудка
- •Узгодження присудка з підметом
- •Складні випадки керування
- •Словосполучення дієслівного типу
- •Однорідні члени речення
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Написання з великої літери Велика літера у власних назвах
- •Велика літера в складноскорочених словах
- •Написання географічних назв
- •Правопис імен і прізвищ Імена
- •Імена по батькові
- •Прізвища
- •Подвоєння приголосних в іншомовних словах Власні назви
- •Загальні назви
- •Написання через дефіс
- •Написання скорочених слів
- •Написання в лапках і без лапок
- •Технічні правила переносу
- •Правила оформлення цитат
- •Оформлення бібліографії
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Література:
- •Модуль ііі усне ділове мовлення
- •Види усного ділового мовлення
- •Спілкування в колективі
- •Морально-етичні норми управлінської структури
- •Етичні вимоги у стосунках керівника та підлеглих
- •Етичні правила зовнішньої культури поведінки
- •Вимоги технічної естетики
- •Прийом відвідувачів
- •Графік прийому
- •Час прийому
- •Місце очікування прийому
- •Робочий стіл працівника
- •Стиль поведінки
- •Правила для відвідувачів
- •Телефонна розмова
- •Специфіка ділової розмови по телефону
- •Момент встановлення зв'язку
- •Виклад справи
- •Закінчення розмови
- •Ділові засідання Роль засідань
- •Види нарад
- •Час проведення засідань
- •Підготовка наради
- •Регламент наради
- •Поведінка головуючого
- •Ухвала зборів
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Публічний виступ
- •Індивідуальний стиль мовлення
- •Підготовка до публічного виступу
- •Стадії підготовки до публічного виступу
- •Композиція виступу
- •Підготовка тексту до читання
- •Жанри публічних виступів Доповідь
- •Промова
- •Наукова дискусія
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Вимоги до усного ділового мовлення
- •Вимоги до лексики
- •Найважливіші правила наголошування
- •Вимова голосних
- •Вимова приголосних
- •Вплив написання
- •Вимова слів іншомовного походження
- •Милозвучність мовлення
- •Мова публічного виступу
- •Багатослів’я
- •Невиправдана ускладненість лексики
- •Читання цифрових даних
- •Зайва ускладненість речень
- •Нетактовність промовця
- •Розрізнення мовних засобів
- •Загальні вимоги до публічного виступу Поведінка оратора
- •Якості промовця
- •Проблеми етики
- •Вимоги до мови оратора
- •Невербальні елементи передачі інформації Інтонація
- •Вимова оратора
- •Темп мовлення
- •Виразність як ознака культури мовлення
- •Дещо про умови виразності мовлення
- •Поради для мовця Як подолати несміливість
- •Як володіти голосом при спілкуванні
- •Як бути приємним співрозмовником
- •Як зацікавити людей
- •Як критикувати, не ображаючи
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Література:
Проблеми етики
Не менш важливі тут і проблеми етики: щоб бути переконливим, доповідач має говорити про головне (не розпилюватися на дрібниці); не дозволяти слухачам відходити від теми (у своїх репліках і запитаннях); бути надзвичайно уважним до того, як слухачі реагують на сказане, не залишати реплік з місця, запитань, шуму поза своєю увагою і уникати «тиску» на слухачів своїми знаннями, ерудицією, авторитетом; загалом слід не «давити» на слухачів, а тактовно «вести» їх обраним шляхом аргументації (для цього доповідач має говорити, а не читати з листа: він примусить тоді аудиторію мислили разом з ним, бо формуватиме думки у неї на очах).
І переконувати, і впливати виступаючий зможе лише в тому випадку, якщо він володіє словом (і то не просто дотримується норм літературної мови, а вміє знайти найефективніший і найдоцільніший спосіб передачі своїх думок і почуттів).
Правильна літературна мова далеко не завжди виразна й переконлива, і не всяка, виголошена правильною літературною мовою, лекція чи доповідь здатна перетворити знання, набуті слухачами, в їх особисті переконання. Адже не лише інтелектуальний, а й емоційний розвиток людини — одне з завдань гармонійного розвитку особистості. Оратор, який забуває про емоційність своїх слухачів, тим самим позбавляє свою промову випробуваного засобу впливу на них. Так, наприклад, заміняючи монологічну форму викладу діалогічною, будуючи виклад як запитання і відповіді, лектор уникає інтонаційної монотонності, має можливість ввести додаткові нюанси у зміст сказаного, не так швидко втомлює читачів. Використовуючи образи відомих художніх творів, крилаті слова, прислів'я, цитати видатних діячів і класиків літератури, лектор робить виклад привабливішим, значна кількість відомостей, укладена в цікаву форму, легко й непомітно сприймається слухачами. При цьому слід завжди пам'ятати, що головною залишається ідея, яку оратор має довести до свідомості слухачів насамперед логічними засобами.
Г.Апресян стверджує: «Оратор — не декламатор, він не може перетворювати свою лекцію чи бесіду чи художнє читання. Очевидно також, що треба остерігатися надмірної кількості віршованих цитат, метафор, алегорій, крилатих слів та інших художніх та естетичних елементів у публічній промові. Практика показує, що надмірне використання образів, декламація віршів, навіть досить талановитих, небезпечні для самого ж оратора і можуть залишити у слухачів враження, не корисне для нього»[с. 104—105].
Отже, переконливість — це складне й багатогранне явище; досягається вона дотриманням ряду логічних, психологічних, етичних і лінгвістичних вимог з урахуванням особливостей аудиторії (відшукуванню кожного разу найвідповідніших пропорцій логічного й емоційного залежно від характеру аудиторії — складу слухачів, їх віку, освіти, інтересів, кількості присутніх та ін.).
Вимоги до мови оратора
Не менш високі вимоги ставляться й до мови справжнього оратора. Назвемо їх.
-
Точність формулювань — точність мовлення (це сувора відповідність між словом і тим поняттям, яке цим словом позначається; щоб досягти такої відповідності, треба добре знати предмет, так само добре знати значення слова, постійно й суворо стежити за відповідністю між словом і тим, що воно повинне позначати).
-
Стислість, небагатослівність (стислим вважається мовлення, в якому немає слів, не викликаних безпосередньою потребою висловлення; однак потреби бувають різні: часом виникає необхідність пояснити щось детально, тоді багатослівність виправдана й передбачена).
-
Доречність (мова не може бути «хорошою» чи «поганою» сама по собі; вона оцінюється залежно від свого конкретного призначення; при цьому враховується як мета мовлення, так і умови спілкування: час, місце, склад слухачів, тема та ін.).
-
Приступність, зрозумілість (мовлення, яке не породжує труднощів у розумінні змісту, вважається приступним; ця риса відносна: змінюється слухач — змінюється й поняття «приступності»).
-
Виразність (це риса мови емоційної, де слова, крім понятійної інформації, несуть на собі як доважок ще й чуттєву інформацію, виражають не лише логічні поняття, а й почуття та переживання мовця; вона досягається точністю словесного позначення предметів чи явищ, яка, в свою чергу, може викликати образність; правильністю вимови, вдалим поділом на фрази, інтонаційним багатством мовлення, хорошою дикцією, наявністю психологічних пауз, мотивованістю смислових наголосів).
-
Своєрідність, оригінальність (особистість людини проявляється й у тому, як вона говорить: чим своєрідніша, оригінальніша особистість, тим яскравіший і складніший її внутрішній світ; своєрідність у мові проявляється в умінні користуватися образами, порівняннями, по-своєму добирати епітети, евфемізуючі засоби, іносказання та ін.).
-
Краса мови (почуття краси, почуття естетичного задоволення викликає лише мова досконала, бездоганна; красивим може й повинне бути мовлення будь-якого типу: краса тут створюється і лексикою, і синтаксисом, і ритмом, і характером зв'язків між словами в реченні, а головне — повною відповідністю між змістом, словесним втіленням думки і ситуацією мовлення).
А чи це й справді так важливо? Чи не однаково, як промовець говорить— добре, погано?
Виявляється, що порушення мовних норм, вади вимови, плутання російських і українських слів і зворотів, неправильне наголошення — все це одразу ж і дуже помітно знижує авторитет промовця, різко погіршує сприйняття змісту. У той же час точна, виразна, бездоганна літературна мова виступаючого — не лише найкращий спосіб донести певні ідеї до слухача, а й значний виховний фактор, який сприяє підвищенню загальної культури аудиторії. Тому суспільству далеко не байдуже, як розмовляє і промовляє з трибуни кожен з його членів. Справа не лише в тому, щоб позбутися втрат змістових (неуникних при поганому мовленні), а ще й у тому, щоб використати величезну й постійно діючу силу слова для вдосконалення людини нашого суспільства.