Наукова дискусія

Наукова дискусія — це обговорення будь-якого спірного наукового питання.

Наукові дискусії мають свою специфіку. Дуже важливо формулювати свої думки однозначними й точними словами; терміни й абстрактні слова, важливі для дискусії, слід витлу­мачити попередньо.

Висуваючи якусь тезу, обов'язково стежать за тим, щоб у ній не було двох питань, якщо для кожного з них потрібні свої докази.

Найважливіше в науковій дискусії - точно визначити головну проблему й навколо неї зосередити увагу.

Виступаючий має подати слухачам ту інформацію, яка потрібна для того, щоб правильно зрозуміти й оцінити запро­понований спосіб вирішення проблеми. При цьому треба дібрати такі аргументи, які б свідчили на користь запропоно­ваного рішення. Добре, якщо виступаючий уміє передбачити можливі контраргументи і вже у своєму виступі спробує спро­стувати їх. Саме тут дореч­ними є експромти, імпровізації, безпосередність і неви­мушеність у манері виголошення.

Визначальну роль у лекції відіграє не вступ, не нова інформація, наявна в лекції, і навіть не животрепетна злободенність її теми, а характеристика й оцінка цього матеріалу лектором. Адже лектор — це передусім ви­хователь і вчитель, а не просто більш чи менш тала­новитий оповідач.

Текст лекції звичайно пишеться; але просто зачи­тати написаний текст — це означає «провалитись» (особ­ливо якщо аудиторія різнорідна, а тема складна й спе­цифічна).

Тому текст лекції потребує доопрацювання для виго­лошення (як і текст доповіді). Особливу увагу при та­кому доопрацюванні слід звернути на використання спе­цифічних синтаксичних засобів, які заміняють графічні засоби типу абзаців, цифрової нумерації, шрифтів. Тут спеціально (словесно) позначаються:

• Кінець одного абзаца, початок другого:

Далі пе­рейдемо до розгляду...

Наступна проблема...

Переходи­мо до... .

• Короткий зміст наступної частини теми:

є потреба сказати...

кілька слів треба сказати...

потребує розгляду... .

• Місце нового повідомлення серед тих, що вже були висловлені:

ще одне...

наступне положення...

і остан­нє... .

• Тексти, на які посилається лектор:

на сторінці 317 автор зазначає....

Особливу увагу під час читання лекції слід звертати на зміни тональності, сили голосу, на паузи тощо, оскіль­ки є небезпека монотонністю читання зіпсувати вражен­ня від лекції.

Огляд

Огляд (міжнародний огляд) — це публічний виступ, у якому освітлюються події за певний — порівняно не­великий — час. Такий виступ має інформаційно-комен­таторський характер. Тут окремі події, факти, державні та політичні діячі та ін. згадуються досить побіжно; важ­ливим є створення загальної картини того, що є предме­том огляду.

Бесіда

Бесіда — це типово агітаційний виступ: проводиться вона звичайно з невеликою кількістю учасників і охоп­лює порівняно незначне коло питань. Агітатор просто, стисло й дохідливе викладає основні положення своєї теми, відповідає на запитання, які виникають у слуха­чів під час бесіди, намагається викликати їх самих на розмову.

У кожного агітатора є свої засоби впливу на аудиторію — і тому треба дати можливість кожному з них вибирати ті засоби, які йому найближчі; один агітатор справляє найбільше враження своїм натхненням, інший — своїм сарказмом, третій — вмінням наводити силу прикладів та ін. Агітатор повинен говорити так, щоб його розуміли, він повинен виходити з того, що добре відоме слухачам.

У середовищі вчених надзвичайно високо цінують час. Тому в аудиторії фахівців треба бути гранично лаконічним: уникати довгих преамбул, подробиць, про які можна сказати лише тоді, коли виникнуть питання або хтось спеціально ними зацікавиться.

Для того, щоб навчитися добре, змістовно говорити, радить відомий чеський письменник і соціолог Іржі Томан, необхід­но постійно збагачувати свої знання і досвід, удосконалювати освіту, інакше кажучи, всебічно розвивати свою особистість. Успіхів у ділових стосунках з людьми можна досягти лише за умови постійного вдосконалення власної особистості. Адже вміння добре говорити завжди розвивається одночасно з роз­ширенням наукового, політичного чи професійного кругозору.

Людина, яка вміє правильно та гарно говорити, тактовно й терпляче вислуховувати співрозмовника, завжди посміхається і має задоволення від спілкування — це сучасна, ділова, ціка­ва для оточення людина.