Вплив написання

Однією з дуже поширених поми­лок є послідовна вимова звуків за їх буквеним позна­ченням. Наше письмо звукове, тому звук в усному мовленні і буква на письмі між собою здебільшого співвідносні. Проте є багато випадків, коли написання не передає справжньої вимови звуків: адже у зв'язній мові звуки творяться не ізольовано, а впливають один на одного.

Найчастіше помилки тут такі:

Пишемо:	Треба вимовляти:
воджу, раджу, перешкоджати, запроваджений, нагородження, джаз, джем, джунглі, смієшся, учишся, принісши, привізши, учиться, робиться, безшумно, агентство, студентство.	воджу, раджу, перешкоджати, запроваджений, нагородження, джаз, джем, джунглі, смієсся, учисся, принішши, привіжши, учицця, робицця, бежшумно, агенство, студентство.

Вимова слів іншомовного походження

Правила ви­мови запозичених слів в українській мові ті самі, що й слів незапозичених. Тому, наприклад, в іншомовних словах, як і в українських, приголосні перед голосним е не пом'якшуються (телефон, телеграма, система, крите­рій, ідеал, сесія та ін.). Пом'якшена їх вимова, пошире­на серед частини мовців (телефон, білет, пленум), є по­рушенням літературної норми.

Ненаголошений е після приголосних в іншомовних словах звичайно виявляє нахил до зближення з и (як і ненаголошений и до зближення з е): те^инденція, не^игатив, те^иматика, пре^изидія, ди^еректива та ін. Про­те на початку слова ненаголошений е вимовляється ви­разно, без помітного наближення до и: екзаменатор, егоїст, енергія, економіка, естафета, експонат та ін.

В іншомовних словах ненаголошений о в будь-якій позиції не переходить в у — навіть перед складом з по­стійно наголошеним у, де в українських словах такий перехід відбувається: зо^узуля, ко^ужух та ін.: документ, монумент, корупція та ін.

У запозичених словах голосні і та й слід завжди ви­мовляти відповідно до їх написання. Зокрема треба пам'ятати, що на початку слова і не наближається у вимові до й: інститут, інструкція, інженер та ін.

Після приголосних д, т, з, ц, ж, щ, р, с у загальних іншомовних словах завжди пишеться й вимовляється и: диспут, тираж, стимул, позиція, режим, шифр та ін. Після інших приголосних у цих словах пишеться й вимов­ляється і: лінія, комісія, пілот, гімн, мікроскоп, хімія, економічний та ін. Вимова і замість и, як і вимова и замість і, що її можна іноді спостерігати, є прикрою помилкою (неправильно: тіраж, стімул, економичний та ін.).

Слід пам’ятати, що вимова іншомовних слів близь­ка до їх написання; треба намагатися не порушувати цього правила.

Милозвучність мовлення

Вона досягається природ­ним чергуванням у мові окремих голосних і приголос­них звуків, а також можливістю вживати деякі слова в різних формах, не змінюючи їх значення.

Найпоширенішим і найвиразнішим у цьому плані є чергування і - й, у - в. Правила чергування такі:

1. Звичайно між приголосними вживаються сполуч­ник і та прийменник у (брат і сестра, був у мене). Після слів, що закінчуються на голосний, і, як правило, змі­нюється на й, а у на в, особливо в пришвидшеному темпі мовлення.

2. Перед словом, що починається з й, я, ю, е, ї, сполучник і здебільшого зберігається (йшов і їхав), особ­ливо в пришвидшеному темпі мовлення.

3. Якщо попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається з в, зберігається прийменник у (були у відпустці).

4. Якщо попереднє слово закінчується на приголос­ний, а наступне починається на голосний, може зберігатися в (зустріч в ефірі).

5. На початку речення завжди вимовляється (і пи­шеться) і та у (лише якщо після прийменника слово починається з голосного, вимовляємо й пишемо в, а не у: В авіацію прийшло молоде поповнення). На початку речення сполучний й взагалі не вживається.

6. Після паузи також найчастіше вживаються і, у, (а не й, в), особливо якщо ця пауза покликана під­креслювати значення слів, що йдуть за нею.

7. Не чергуються (за будь-якого темпу мовлення) у - в, і - й у словах іншомовного походження, а також у тих українських словах, у яких при зміні звуків змі­нюється значення (вправа — управа, вдача — удача, вклад — уклад).

8. Якщо сполучник і служить для зіставлення двох понять (теорія і практика, мир і дружба), чергування не відбувається; навпаки, сполучник і вимовляється тут з деяким підкресленням і наголошенням.

9. Слід мати на увазі, що на чергування і - й, у - в впливає також темп мовлення: за швидкого темпу мов­лення і на й, у на в змінюються більш послідовно; і навпаки, за уповільненого мовлення зникає чергуван­ня навіть там, де воно відбувається досить послідовно.