- •Курс лекцій
- •Модуль і основні мовні та мовленнєві поняття
- •Модуль іі писемне ділове мовлення
- •Модуль ііі усне ділове мовлення
- •Модуль і основні мовні та мовленнєві поняття
- •1. Українська мова в житті суспільства
- •2. Основні мовні та мовленнєві поняття
- •3. Культура мовлення
- •Українська мова в житті суспільства Походження української мови
- •Слов’янські мови
- •Державний статус української мови
- •Актуальність формування культури мовлення фахівців
- •Основні мовні та мовленнєві поняття Мова й мовлення
- •Функції мови й мовлення Мова й мовлення поліфункціональні. Н.Бабич так визначає основні функції мови й мовлення:
- •Види й форми мовлення
- •Особливості нижньонаддніпрянських говірок
- •Усне мовлення (ситуативне):
- •Писемне мовлення (контекстуальне):
- •Ділове українське мовлення вивчає:
- •Мета й завдання курсу “Ділова українська мова”
- •Усні мовленнєві уміння й навички майбутніх фахівців
- •Писемні уміння й навички майбутніх фахівців
- •Культура мовлення Поняття “культура мовлення” є багатозначним:
- •Культура мови та культура мовлення
- •Норми української мови Центральним поняттям культури мовлення є мовна норма. Дотримання чи порушення мовних норм служить найважливішим критерієм оцінки висловлювань.
- •Комунікативні якості літературного мовлення
- •Стилістика
- •Стилі мовлення Стиль літературної мови
- •Стилістична норма
- •Підстилі
- •Стилі мовлення, якими найчастіше послуговуються для побудови професійних висловлювань
- •Науковий стиль
- •Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:
- •Публіцистичний стиль
- •Художній стиль
- •Офіційно-діловий стиль
- •Епістолярний стиль
- •Конфесійний стиль
- •Мова та стиль наукової праці
- •Синтаксис наукової мови
- •Культура наукової мови
- •Література:
- •Модуль іі писемне ділове мовлення
- •Документ. Вимоги до документа
- •Класифікація документів
- •Формуляр документа
- •Оформлення документа
- •Правила складання тексту документа
- •Способи викладу матеріалу в документі
- •Оформлення сторінки документа
- •Загальні вимоги до мови документа
- •Етикет ділових паперів
- •Загальні відомості з лексики
- •Групування слів за різними ознаками:
- •Книжна лексика
- •Іншомовні слова
- •Терміни
- •Професіоналізми
- •Застарілі слова
- •Емоційна лексика
- •Універсальні слова
- •Зайві слова
- •Синоніми
- •Пароніми
- •Неологізми
- •Складноскорочені слова Абревіатури
- •Запитання та завдання для самоперевірки:
- •Морфологія
- •Частини мови, принципи їх виділення
- •Самостійні частини мови Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Займенник
- •Дієслово
- •Службові частини мови Особливості використання прийменників
- •Морфологічні помилки діалектного характеру
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Особливості вживання речень
- •Порядок слів у реченні
- •Дієприкметникові та дієприслівникові звороти
- •Пряма та непряма мова
- •Віддієслівні іменники
- •Підмет і присудок Розщеплення присудка
- •Узгодження присудка з підметом
- •Складні випадки керування
- •Словосполучення дієслівного типу
- •Однорідні члени речення
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Написання з великої літери Велика літера у власних назвах
- •Велика літера в складноскорочених словах
- •Написання географічних назв
- •Правопис імен і прізвищ Імена
- •Імена по батькові
- •Прізвища
- •Подвоєння приголосних в іншомовних словах Власні назви
- •Загальні назви
- •Написання через дефіс
- •Написання скорочених слів
- •Написання в лапках і без лапок
- •Технічні правила переносу
- •Правила оформлення цитат
- •Оформлення бібліографії
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Література:
- •Модуль ііі усне ділове мовлення
- •Види усного ділового мовлення
- •Спілкування в колективі
- •Морально-етичні норми управлінської структури
- •Етичні вимоги у стосунках керівника та підлеглих
- •Етичні правила зовнішньої культури поведінки
- •Вимоги технічної естетики
- •Прийом відвідувачів
- •Графік прийому
- •Час прийому
- •Місце очікування прийому
- •Робочий стіл працівника
- •Стиль поведінки
- •Правила для відвідувачів
- •Телефонна розмова
- •Специфіка ділової розмови по телефону
- •Момент встановлення зв'язку
- •Виклад справи
- •Закінчення розмови
- •Ділові засідання Роль засідань
- •Види нарад
- •Час проведення засідань
- •Підготовка наради
- •Регламент наради
- •Поведінка головуючого
- •Ухвала зборів
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Публічний виступ
- •Індивідуальний стиль мовлення
- •Підготовка до публічного виступу
- •Стадії підготовки до публічного виступу
- •Композиція виступу
- •Підготовка тексту до читання
- •Жанри публічних виступів Доповідь
- •Промова
- •Наукова дискусія
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Вимоги до усного ділового мовлення
- •Вимоги до лексики
- •Найважливіші правила наголошування
- •Вимова голосних
- •Вимова приголосних
- •Вплив написання
- •Вимова слів іншомовного походження
- •Милозвучність мовлення
- •Мова публічного виступу
- •Багатослів’я
- •Невиправдана ускладненість лексики
- •Читання цифрових даних
- •Зайва ускладненість речень
- •Нетактовність промовця
- •Розрізнення мовних засобів
- •Загальні вимоги до публічного виступу Поведінка оратора
- •Якості промовця
- •Проблеми етики
- •Вимоги до мови оратора
- •Невербальні елементи передачі інформації Інтонація
- •Вимова оратора
- •Темп мовлення
- •Виразність як ознака культури мовлення
- •Дещо про умови виразності мовлення
- •Поради для мовця Як подолати несміливість
- •Як володіти голосом при спілкуванні
- •Як бути приємним співрозмовником
- •Як зацікавити людей
- •Як критикувати, не ображаючи
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Література:
Вплив написання
Однією з дуже поширених помилок є послідовна вимова звуків за їх буквеним позначенням. Наше письмо звукове, тому звук в усному мовленні і буква на письмі між собою здебільшого співвідносні. Проте є багато випадків, коли написання не передає справжньої вимови звуків: адже у зв'язній мові звуки творяться не ізольовано, а впливають один на одного.
Найчастіше помилки тут такі:
Пишемо: |
Треба вимовляти:
|
воджу, раджу, перешкоджати, запроваджений, нагородження, джаз, джем, джунглі, смієшся, учишся, принісши, привізши, учиться, робиться, безшумно, агентство, студентство.
|
воджу, раджу, перешкоджати, запроваджений, нагородження, джаз, джем, джунглі, смієсся, учисся, принішши, привіжши, учицця, робицця, бежшумно, агенство, студентство.
|
Вимова слів іншомовного походження
Правила вимови запозичених слів в українській мові ті самі, що й слів незапозичених. Тому, наприклад, в іншомовних словах, як і в українських, приголосні перед голосним е не пом'якшуються (телефон, телеграма, система, критерій, ідеал, сесія та ін.). Пом'якшена їх вимова, поширена серед частини мовців (телефон, білет, пленум), є порушенням літературної норми.
Ненаголошений е після приголосних в іншомовних словах звичайно виявляє нахил до зближення з и (як і ненаголошений и до зближення з е): теинденція, неигатив, теиматика, преизидія, диеректива та ін. Проте на початку слова ненаголошений е вимовляється виразно, без помітного наближення до и: екзаменатор, егоїст, енергія, економіка, естафета, експонат та ін.
В іншомовних словах ненаголошений о в будь-якій позиції не переходить в у — навіть перед складом з постійно наголошеним у, де в українських словах такий перехід відбувається: зоузуля, коужух та ін.: документ, монумент, корупція та ін.
У запозичених словах голосні і та й слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Зокрема треба пам'ятати, що на початку слова і не наближається у вимові до й: інститут, інструкція, інженер та ін.
Після приголосних д, т, з, ц, ж, щ, р, с у загальних іншомовних словах завжди пишеться й вимовляється и: диспут, тираж, стимул, позиція, режим, шифр та ін. Після інших приголосних у цих словах пишеться й вимовляється і: лінія, комісія, пілот, гімн, мікроскоп, хімія, економічний та ін. Вимова і замість и, як і вимова и замість і, що її можна іноді спостерігати, є прикрою помилкою (неправильно: тіраж, стімул, економичний та ін.).
Слід пам’ятати, що вимова іншомовних слів близька до їх написання; треба намагатися не порушувати цього правила.
Милозвучність мовлення
Вона досягається природним чергуванням у мові окремих голосних і приголосних звуків, а також можливістю вживати деякі слова в різних формах, не змінюючи їх значення.
Найпоширенішим і найвиразнішим у цьому плані є чергування і - й, у - в. Правила чергування такі:
-
Звичайно між приголосними вживаються сполучник і та прийменник у (брат і сестра, був у мене). Після слів, що закінчуються на голосний, і, як правило, змінюється на й, а у на в, особливо в пришвидшеному темпі мовлення.
-
Перед словом, що починається з й, я, ю, е, ї, сполучник і здебільшого зберігається (йшов і їхав), особливо в пришвидшеному темпі мовлення.
-
Якщо попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається з в, зберігається прийменник у (були у відпустці).
-
Якщо попереднє слово закінчується на приголосний, а наступне починається на голосний, може зберігатися в (зустріч в ефірі).
-
На початку речення завжди вимовляється (і пишеться) і та у (лише якщо після прийменника слово починається з голосного, вимовляємо й пишемо в, а не у: В авіацію прийшло молоде поповнення). На початку речення сполучний й взагалі не вживається.
-
Після паузи також найчастіше вживаються і, у, (а не й, в), особливо якщо ця пауза покликана підкреслювати значення слів, що йдуть за нею.
-
Не чергуються (за будь-якого темпу мовлення) у - в, і - й у словах іншомовного походження, а також у тих українських словах, у яких при зміні звуків змінюється значення (вправа — управа, вдача — удача, вклад — уклад).
-
Якщо сполучник і служить для зіставлення двох понять (теорія і практика, мир і дружба), чергування не відбувається; навпаки, сполучник і вимовляється тут з деяким підкресленням і наголошенням.
-
Слід мати на увазі, що на чергування і - й, у - в впливає також темп мовлення: за швидкого темпу мовлення і на й, у на в змінюються більш послідовно; і навпаки, за уповільненого мовлення зникає чергування навіть там, де воно відбувається досить послідовно.