Література:

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Л.: Світ, 1990.

2. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища школа, 1985.

3. Говори і ономастика Наддніпрянщини / Відповід. ред. В.С.Ващенко. – Дніпропетровськ, 1970.

4. Головин Б.Н. Основы культуры речи. – М.: Высшая школа, 1980.

5. Дослідження з української діалектології: Збірник наук. праць / Відп. ред. П.Ю.Гриценко. – К.: 1991.

6. Закон Української РСР про мови в Українській РСР // Укр. мова і літ-ра в школі. – 1990. - № 5.

7. Зубков М.Г. Сучасне українське ділове мовлення. – Навчальний посібник для вищих та середніх та спеціальних навчальних закладів. – Харків: Торсінг, 2001.

8. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. Тези про місце і роль мови в національному відродженні України. – Дрогобич: Відродження, 1994.

9. Ильяш М.И. Основы культуры речи. – Киев-Одеса: Высшая школа, 1984.

10. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1977.

11. Конституція України. – К.: Просвіта, 1996.- С. 5.

12. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Підручник. – К.: Академія, 1999.

13. Культура української мови. Довідник / Ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990.

14. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України.– 2002.- № 33.

15. Основы культуры речи. Хрестоматия / Сост. Л.И.Скворцов. – М.: Высшая школа, 1984.

16. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення.- К.: Либідь, 1997.

17. Пентилюк М.І. Критерії ділового мовлення студентів // Зб. наук. праць.- Херсон: Айлант. - 1998.- Випуск 1. – С.161-163.

18. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994.

19. Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. – К.: Наукова думка, 1976.

20. Пилинський М.М. Основні критерії норми літературної мови// Мовознавство.- 1968.- № 4, № 6.- С.66-75, с.54-63.

21. Чабаненко В.А. Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя: 1992-1993.- Т.1-4.

22. Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів. – К.: Літера, 2000.

Модуль іі писемне ділове мовлення

1. Документ. Вимоги до документа.

2. Класифікація документів. ЄДСД.

3. Формуляр документа.

4. Оформлення документа.

5. Текст документа.

6. Способи викладу матеріалу в документі.

7. Оформлення сторінки документа.

8. Загальні вимоги до мови документа.

9. Етикет ділових паперів.

Документ. Вимоги до документа

Документ (лат. “доказ”) – засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності й розумову діяльність людини. Має правове й господарське значення - може служити писемним доказом, а також джерелом різноманітних відомостей довідкового характеру (носій інформації).

Документ — основний вид ділового мовлення. Він фік­сує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об'єктивність.

Документ — це матеріальний об'єкт, що містить у за­фіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведено­му порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.

Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони — писемний доказ, джерело відо­мостей довідкового характеру.

Оформляють документи на папері, фотоплівці, магніт­ній та перфострічці, дискеті, перфокарті.

У практичній діяльності установ, організацій і підпри­ємств найчастіше використовуються текстові документи, інформація яких фіксується рукописним, машинописним чи друкарським способом.

До документа ставляться такі вимоги:

• Повинен видаватися повноважним органом або особою у відповідності з її компетенцією.

• Не повинен суперечити діючому законодавству і директивам вищестоящих органів.

• Повинен бути достовірним і відповідати завданням конкретного керівництва.

• Повинен бути складений за формою.

• Бездоганно відредагований і оформлений.

Зовнішній вигляд документа є незаперечним свідченням стилю роботи управління, дисципліни й особистої культури працівників. Якщо документи виконані неохайно – значить в установі низька культура праці.