Соціокультурні детермінанти формування міського простору

На сучасному етапі розвитку суспільства важливу роль починають відігравати дослідження міста як соціокультурного простору. У місті концентруються цінності, життєві ресурси, образ та стиль життя різних, але об`єднаних територіально та історично, соціальних груп і спільнот. Місто давно перестало бути суто територіальним утворенням зі своїми внутрішніми зв`язками. З розвитком індустріалізації і глобальною інформатизацією суспільства місто перетворюється на соціальний організм, який містить в собі сукупність життєвих шансів і можливостей, зразків культури, поведінки, матеріально-технічної сфери життєдіяльності та поле соціальних зв`язків і взаємодії індивідів.

Актуальності дослідження міста набувають у ХХ ст. у зв`язку з посиленими процесами урбанізації. Урбанізація перетворює місто на соціальний простір, де формуються специфічні риси поведінки, відбувається співіснування різних соціальних груп, обмін культурними зразками, формування світоглядів та ціннісних орієнтацій. Процеси транформації міст зумовлюють структурні зрушення в економіці, демографічній сфері та багатьох інших соціальних процесах, тому не можуть залишатись поза увагою соціології.

Об`єкт дослідження – місто як соціально-просторове утворення. Предмет дослідження – соціокультурні детермінанти формування міського простору.

Методологія дослідження соціокультурних детермінант простору міста грунтується на структурному функціоналізмі (Т.Парсонс), генетичному структуралізмі (П.Бурд`є), соціально-екологічній концепції Чиказької школи (Р.Парк, Е.Берджес, Л.Вірт).

Засадні дослідження соціокультурної специфіки міста були здійснені М.Вебером (механізми функціонування та типологія міст); Ф.Тьонісом (дослідження основних типів соціальності у місті та селі, „Gesellschaft” як детермінанта специфічного міського способу життя); Г.Зіммелем (виявлення особливостей духовного, ментального життя людей у великих містах).

Дослідження соціокультурних рис сучасного урбанізованого міста реалізовані Чиказькою школою соціальної екології (Р.Парк, Е.Берджес, Р.Маккензі, Л.Вірт) в межах соціально-екологічної концепції, теорії соціального структурування міського простору, концепції концентричних зон міста, виокремлення специфічно міського способу життя. Соціально-екологічний та соціоструктурний підходи до вивчення міста застосовані у роботах вітчизняних авторів В.Л.Глазичева, Л.Б.Когана, О.В.Яницького, Г.З.Каганова, О.Б.Іванкової-Стецюк та ін.

Базові категорії дослідження міста як соціокультурного утворення – міський спосіб життя та міська культура. Сучасна міська культура формувалася шляхом переходу суспільства від традиційної (доіндустріальної) до індустріальної та постіндустріальної форм життєдіяльності у рамках процесу модернізації. Існування у місті певних «точок оберту» з найбільшою концентрацією життєвих ресурсів (торгівельних, культурно-розважальних закладів, ділових центрів, паркових зон тощо) зумовлює формування звичок міського способу життя, маршрутів пересування, специфіки людських контактів та комунікації у соціальному просторі міста. З одного боку, територіальне розташування «точок оберту» городянина породжує виникнення соціальних контактів і відносин через спільність діяльності, яка концентрується у межах цих точок, та через фактор близькості. Цей фактор впливає також на формування соціально-символічного простору міста. З іншого боку, просторове розміщення і забудова у місті виступають факторами формування соціального середовища, тобто соціокультурного простору міста, а специфіка міської культури та соціокультурних чинників обумовлюють формування соціоструктурного, функціонального простору.

Отже, соціокультурними детермінантами формування міського простору виступають фактори територіального розташування та соціально-символічного простору міста.

До соціоструктурного виміру простору міста належать будівлі, їх розташування, розселення жителів міста, система зв‘язку окремих структурних архітектурних, рекреаційних елементів, закладів та підприємств, складових інфраструктури міста, центри міста. Центри усвідомлюються індивідуально кожним жителем міста в залежності від того, до якого структурного району міста тяжіють його культурні інтереси, де зосереджені найбільш важливі для городянина елементи міського просторового середовища у вигляді суспільних установ, інших місць міста, а також у залежності від місцезнаходження його постійних соціальних зв`язків, комфортних місць зустрічі із колом значущих для нього людей.

До соціокультурного аспекту міського простору належать ментальність, особливості міського способу життя, властивості міської культури, сприйняття себе, свого міста, ставлення до нього, ступінь ідентифікації себе з образом міста та з його населенням, міські архетипи.

Соціокультурна ситуація сучасного міста характеризується інтенсивністю впливу на людину, її свідомість, формування стереотипів, пов`заних із зовнішньою стороною поведінки. На соціокультурну специфіку міста впливають такі детермінанти як: історико-географічне структурування міського простору, домінуючі сфери зайнятості населення, особливості проектування міста, ступінь включеності в процеси урбанізації, розвинутість територіально-поселенської, культурно-символічної сфер.

Левада Світлана

Запорізький національний університет

(Україна, м. Запоріжжя)