Захарченко Катерина

Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка

(Україна, м. Київ)

Соціальна, колективна та історична пам'яті: спроба понятійної демаркації

Представники різних наук звертались і звертаються до вивчення процесів ретрансляції у часі відомостей про минуле. Феномени, що забезпечують ці процеси, у науковій літературі називають колективною пам’яттю, історичною пам’яттю, пам’яттю світу, пам’яттю нації, соціальною пам’яттю. З цих позначень споріднених явищ лише поняття колективної та історичної пам'яті можуть претендувати на науковий статус. Проаналізувавши спроби розкриття змісту цих понять, ми дійшли висновку, що колективна, історична та соціальна пам'ять є лише компонентами / «зрізами» певної пам'яті суспільства, що є дуже великою за обсягом.

Проблема, поставлена у даній статті, є приводом дискусій між авторитетними представниками спільноти соціологів. І хоча авторка не претендує на її вирішення, дана робота містить пропозицію щодо змістовної демаркації теоретичних конструктів «соціальна», «колективна» та «історична пам’ять».

Філософи розмірковують над поняттям «соціальної пам'яті», культурологи вживають поняття «пам'яті світу», антропологи займаються вивченням «колективного мозку» первісної спільноти, історики вивчають «колективну пам'ять» соціальних груп. Їх наукові пошуки поєднувало уявлення про існування у суспільстві надіндивідуальної системи зберігання та перетворення соціально значущої інформації.

Соціальна пам'ять постає як система референтних («опорних») точок соціального часу, як пам'ять про події минулого, на сукупність яких накладається система кодів та мір значущості, що виокремлюють деяку кількість референтів пам'яті спільноти. Відносно цих референтів конструюється й вимірюється соціальний час. У пам’яті людини зберігається соціально значуща інформація: наприклад, про систему соціальних відносин та зв’язків індивіда з іншими представниками спільноти. Це забезпечує збереження та відтворення у часі систем групових ідентичностей, структури соціальних відносин в групі, збереження її інтегрованості.

В цьому контексті звернемо увагу на міркування А.В. Соколова з приводу групової та соціальної пам'яті. Вчений виділяє шість розділів групової пам'яті цільових соціальних груп (якими він називає переважно професійні групи):

1. спеціальна мова, значна частина елементів якої незрозуміла не-членам групи;

2. масив знань, що передаються між сучасниками усно, а також «чітко усвідомлювана самосвідомість»;

3. професійні норми, зразки поведінки всередині групи, що підтримують закритість групи для інших;

4. технологічні вміння;

5. документальні фонди важливих для групи письмових джерел, що є основними носіями групового знання;

6. матеріальні вироби (робочі інструменти, приміщення, засоби зв’язку і т.п.) [5].

При цьому основною функцією групової пам'яті дослідник вважає створення окремої групової субкультури, що протистоїть домінантній культурі. Виходячи з перерахованих складових групової пам'яті та з констатації дослідником її базової функції, можемо говорити, що автор ототожнює пам'ять соціальної групи з її культурою, а її механізми з механізмами культурної трансмісії.

Описані вченим феномени, на нашу думку, являють собою колективну пам'ять групи. Соціальна, історична, колективна пам'яті є колективними за природою, адже мають колективних суб’єктів. Цим, зокрема, обумовлюється складність їх співвіднесення. Очевидно, що соціальна та історична пам'ять притаманні колективним соціальним суб’єктам, і через це можуть називатись різновидами колективної пам'яті. Однак поняття колективної пам'яті сьогодні вживається для позначення окремого феномену, сутність якого необхідно окреслити.

Для того, щоб розкрити відмінність між колективною та соціальною пам’яттю, нагадаємо ідею М. Хальбвакса, що історія (письмова історія) не потрібна, доки існує традиція, колективна пам'ять. Потреба у фіксації в письмових джерелах історії групи чи цілої нації виникає тільки тоді, коли руйнується колективна пам'ять, коли не залишилось тих, хто прямо чи опосередковано був свідком тих подій, тобто коли події відійшли у дуже далеке минуле [2, с. 112-114]. Забування, зникнення зі складу інформації, що міститься в колективній пам'яті, окремих подій і фігур пов’язане не з виникненням антипатії до них у сучасних суспільствах і не з бажанням скоротити обсяг цієї інформації, а поступовим зникненням груп, що зберігали пам'ять про них.

Отже, колективна пам'ять містить переважно методологічну, рецептурну інформацію, яка передається всередині групи та у інкорпорованому стані перетворюється на технологічне знання, необхідне для відтворення функціонування групи, для забезпечення сталості діяльності її учасників. Колективна пам'ять, таким чином, зникає разом з останнім її носієм, і в цьому ми вбачаємо відповідність між даним тлумаченням колективної пам'яті та міркуваннями М. Хальбвакса.

Колективна пам'ять невідривно пов’язана зі своїми носіями, чого не можна стверджувати відносно значущості її прив’язки до її суб’єктів. Так, «забуте» ремесло, що існувало тисячу років тому, тобто мало своїх майстрів і свій продукт, сьогодні може бути відроджене, пригадане шляхом залучення нових суб’єктів (груп) до вилучення інформації з носіїв колективної пам'яті, які, скоріше за все, є матеріальними (археологічні знахідки, до яких належать певні записи, фрагменти виробів ремісників тощо). Соціальна пам'ять, на відміну від колективної, є досить відмежованою від своїх носіїв, однак не може існувати буз суб’єктів.

Говорячи про функції соціальної пам'яті в цьому контексті, маємо вказати на одну з функціональних відмінностей між історичною та соціальною пам’яттю. Вона полягає в тому, що історія акцентує увагу на відмінностях між різними епохами, між суспільним устроєм до певної події та після неї, в той час як соціальна пам’ять спирається на констатацію спільностей у характеристиках групи при переході від однієї опорної точки до іншої. «Розглядаючи своє минуле, група відчуває, що залишилась тією самою, і усвідомлює свою самототожність у часовому вимірі» [1]. Соціальна пам'ять при цьому фіксує зміну у зв’язках та стосунках даної групи з іншими. Це забезпечує збереження та відтворення у часі систем групових ідентичностей, структури соціальних відносин в групі, системи характеристик, за якими група відрізняється від інших, збереження її інтегрованості; соціальна пам’ять виробляє засоби, що здатні підвищити ефективність адаптації членів групи чи спільноти за умов різких соціальних змін, тоді, коли соціальні інститути стають на шлях суттєвих перетворень.

Врешті, спробуємо дати визначення трьом поняттям, розмежування яких є метою даної роботи. Історична пам'ять – теоретичний конструкт, що позначає сукупність уявлень про історичне минуле спільноти з точки зору історичних фактів, фіксації причинно-наслідкових зв’язків між подіями минулого, а також оцінки фрагментів історії сучасниками. Вона характеризується цілеспрямованістю її формування. Утворення історичної пам'яті передбачає докладання певних зусиль для систематизації результатів пізнавальної діяльності окремих людей і включення їх до єдиної системи знань, а також для того, щоб ця система знань була доступною для подальшого відтворення, «користування» нею [3, с. 40].

Поняття колективної пам'яті характеризує феномен колективної свідомості малих груп і позначає обсяг знань (навичок, традицій) технологічного характеру (зокрема – професійних), необхідних для відтворення діяльності членів групи у часі, який передається всередині групи від покоління до покоління. Колективна пам'ять зникає зі зникненням останнього її носія.

Соціальна пам'ять – поняття для позначення обсягу соціально значущої інформації, яка складається з відомостей про минуле спільноти, висвітлених крізь призму накопиченого соціального досвіду її представників, та сукупність соціокультурних засобів та механізмів накопичення, зберігання та передачі цієї інформації всередині покоління та між поколіннями. Соціальною інформацією у цьому сенсі є сукупність необхідних для збереження стійкого функціонування суспільної системи та відтворення зв’язків відомостей, що циркулюють в її межах та забезпечують її цілісність. Соціальна пам'ять містить сукупність поглядів, почуттів, уявлень, ідей, настроїв, що відображають сприйняття і оцінку минулого, притаманні як суспільству в цілому, так і різним його підгрупам. Вона актуалізується на макро-, мезо- та мікрорівнях, відповідно до чого ми виділили різних суб’єктів соціальної пам'яті: на макрорівні – суспільство; в якості мезорівневого суб’єкта – спільнота, населення одного регіону чи міста; на мікрорівні – мала соціальна група або сім'я.

Література: 1. Хальбвакс М. Социальные рамки памяти. Пер. с фр. и вступ. статья С.Н. Зенкина. - М.: Новое издательство, 2007. — 348 с.; 2. Хальбвакс М. Коллективная и историческая память. // Неприкосновенный запас. 2005. № 40-41. www.nz-online.ru (15.03.2010 р.).; 3. Колеватов В.А. Социальная память и познание. – М.: Мысль, 1984. – 190 с.; 4. Тощенко Ж.Т. Историческая память и социология. // Социологические исследования, 1998, № 5. С. 2-6.; 5. Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации: Учебное пособие. - СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002 г. - 461 с. Доступно на http://www.vuzlib.net/beta3/html/1/23490/(15.03.2010 р.).

Звонок Александр

Восточноукраинский национальный университет им. В. Даля

(Украина, г. Луганск)