Соціальні проблеми функціонування університету в глобалізованому суспільстві

Вища освіта сьогодні є одним із визначальних чинників відтворення інтелектуальних і продуктивних сил суспільства, вирішальним фактором повноцінного самовідтворення соціуму. Важливу роль тут відіграє сучасний університет.

Університет – це вищий навчальний заклад, метою діяльності якого є вільне викладання та розвиток усіх напрямків науки незалежно від їх практичного призначення, що знаходиться під контролем держави, пропонує слухачам значний простір у виборі та напрямку своїх наукових знань.

В умовах трансформації та глобалізації суспільства змінюється роль та функції університету, формуються особливості соціологічного підходу до аналізу їх діяльності. Активізується вивчення структури та ролі університетів в межах соціології організацій, що зумовлено розбіжністю між рівнем потреб університетських організацій у вирішенні соціальних завдань, які висуває суспільство, та наявністю у них засобів і механізмів для їх реалізації. Науковці розробляють засади цілісного підходу до визначення завдань сучасного університету. Загальновизнаними стають положення про те, що університет повинен не лише надавати освітні послуги, але й сприяти підтриманню та поширенню суспільних цінностей і норм, виконувати завдання, покладені на нього державою, що полягають у збереженні й трансляції наукового-технічного і культурного досвіду.

Актуальність дослідження зумовлена сучасними соціальними трансформаціями, а саме: кількісно-якісними змінами студентської когорти, зростанням попиту на вищу освіту, збільшенням освітніх вимог до університету, посиленням ринкового впливу, специфікою функціонування університету стосовно інших соціальних організацій.

Вивчення університетів в межах соціології організацій здійснювали такі соціологи, як М. Вебер, Р. Мертон, Е. Дюркгейм, Дж. Дьюї, П. Блау, Т. Парсонс, П. Бурдьє. В Україні до проблем вищої освіти звертаються дослідники В. Андрущенко, Г. Денисова, І. Гавриленко, О. Скідін, Л. Сокурянська, М. Лукашевич, В. Кремінь, Л. Тарасенко, В. Волович, О. Якуба, в Росії – А. Смоленцева, А. Грудзинський, О. Осипов, С. Іванова, О. Пригожин.

Одним з результатів глобалізації є входження України в європейське інформаційне та освітнє поле, впровадження Болонського процесу. Це є вагомим чинником економічного, соціального, технологічного та культурного розвитку, проте виділяється низка ключових проблем в межах глобалізації освіти:

• стратегії інтернаціоналізації (процес передбачає чіткі геополітичні кордони національних держав, крізь які здійснюється обмін персоналом, співпраця університетів);

• транснаціональна освіта;

• забезпечення міжнародного рівня якості освіти;

• регіональна і міжрегіональна співпраця в галузі науки і освіти;

• впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, (розвиток електронних бібліотек і освітніх порталів, створення віртуальних університетів);

• проблеми рівного доступу до освіти.

Кризу сучасного університету А. Грудзинський вбачає у протиріччі, яке загострилося в нових соціально-економічних умовах у трьох його функціях:

1) забезпечення наукового розвитку та обмеженими можливостями фінансування наукових досліджень;

2) наданням можливості отримання освіти (у зв’язку із підвищенням попиту на вищу освіту);

3) пошук балансу врахування як національної, так і глобальної перспективи розвитку [1, с.116].

Переконливий, проте невтішний висновок робить М. Квієк про те, що можливий занепад сучасної держави потягне за собою потенційний занепад інституту сучасного університету. Тоді університет буде змушений шукати нове місце в культурі й нові ідеї підтримки свого функціонування. З цієї точки зору університет існуватиме для «продажу» свого освітнього «продукту» як бюрократична освітня корпорація [2, с. 116].

Можна говорити про взаємну обумовленість освіти і цінностей, а точніше, про їх взаємозв'язок на мікросоціальному рівні. Л. Сокурянська зауважує про відображення освітніх інновацій у якості викладацької діяльності. За результатами порівняльного аналізу матеріалів фокусованих групових інтерв'ю, проведених в середині 1990-х та середині 2000-х рр. у вузах поступово формується когорта викладачів, орієнтованих на інновації у навчанні та вихованні студентів, на співпрацю з ними у вирішенні різних проблем університетського життя. Саме до таких, суб'єктивно налаштованих викладачів і «тягнуться» студенти [3, с.263].

Університетська освіта може і повинна сприяти зняттю динамічної напруги процесів глобалізації в економіці, політиці, суспільному житті. Саме освіта здатна ініціювати вибудовування «культурної матриці глобалізації» і сприяти підкоренню її нормам відносної стійкості, людяності і гуманізму, формуванню загальнолюдських цінностей.

Особливо позитивну роль у підвищенні якості освіти можуть відіграти, зокрема такі заходи в руслі процесів глобалізації: посилення демократизації управління закладами освіти, в першу чергу посередництвом поширення децентралізації; сприяння розвитку творчості та ініціативи педагогічних колективів, їх участі в процесах управління окремими сферами діяльності навчальних закладів; підготовка компетентних управлінців закладами освіти і установ сфери освіти загалом; створення та розвиток відкритих університетів; активізація політичної та громадянської освіти в навчальних закладах; апробація інноваційних моделей управління галуззю освіти [5, с.81].

Дослідження механізмів формування нових принципів діяльності університетів є перспективним напрямом. Це дозволить не лише з’ясувати яким чином університетські організації функціонують в нових умовах, але й визначити якою мірою вони спроможні відповісти на нові суспільні вимоги. Тому питання про розробку нової місії університету, формування сучасної постмодерної моделі освіти залишається актуальним.

Література:1. Грудзинский А.О. Университет как предпринимательская организация // СОЦИС. – 2003. – №4. – С. 113–119; 2. Квієк М. Глобалізація і вища освіта // Вища школа. – 2001.– № 4-5.– С. 107–118; 3. Сокурянская Л.Г. Трансформация преподавательских практик в условиях реформирования высшего образования в Украине // Весн. Харьков. национ. ун-та им. В.Н.Каразина. – 2009. – №844. – С.260-265; 5. Молодиченко В. Глобалізація цінностей в контексті освітніх практик // Вища освіта України. – 2009.– №3.– С.78–82.

Єрьомін Микола

Донецький національний університет

(Україна, м. Донецьк)