1.3.5. Яке місце у системі закладів посідають навчальпо-реабілітаційні центри?

У чому їх відмінність від традиційних закладів?

Останнім часом в Україні функціонують реабілітаційні зак­лади, які підпорядковуються різним Міністерствам залежно від контингенту дітей і змісту допомоги. Міністерству освіти і науки підпорядковуються навчально-реабілітаційні центри, які керуються у своїй діяльності «Положенням про навчально-реабілітаційний Центр» (1997 p.), а навчання дітей відбувається згідно програм, передбачених для певного спеціального освітнього закладу (відпо­відно до віку і вад дітей).

Згідно Положення навчально-реабілітаційний центр— це заклад освіти, який забезпечує умови для відновлення здоров'я,

Загальні основи олігофренопедагогіки

соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем або вади психофізичного розвитку.

Найчастіше у таких закладах контингент вихованців скла­дається із дітей із складними вадами, часто комплексними, на­приклад, розумова відсталість у поєднанні з вадами опорно-ру- хового апарату. Відповідно і допомогу діти одержують комплекс­ну — лікувальну, психологічну, педагогічну, соціальну. На відміну від традиційних спеціальних закладів у штаті реабілітаційних значно більше персоналу: не лише вчителі та вихователі, а й лікарі, масажисти, соціальні працівники.

При навчально-реабілітаційних закладах діють різні служ­би, зокрема, служба роботи з сім'ями вихованців; відділення ран­ньої абілітації та інші.

Однією із суттєвих відмінностей є співпраця з сім'ями, що виховують дітей з вадами психофізичного розвитку, участь сім'ї у вихованні й соціалізації дитини. У традиційних закладах, більшість з яких є інтернатними, робота з сім'ями проводиться епізодично і не є системною.

Тема 1.4. Відбір дітей у спеціальні заклади

1.4.1. На яких принципах ґрунтується відбір дітей у спеціальні заклади?

Комплектування спеціальних закладів, подальша доля ди­тини з психофізичними вадами напряму залежить від правиль­ності здійснення відбору, який має здійснюватись на основі та­ких принципів:

^ Комплексність обстеження дитини.

Кваліфікована постановка діагнозу і визначення закладу для дитини має здійснюватись на підставі спільного висновку різних спеціалістів (корекційних педагогів, лікарів, психологів);

SВсебічність і цілісність.

17

Вивчаються причини, що призвели до відхилень у розви тку дитини; аналізуються особливості всіх пізнавальних процесів; встановлюється рівень розвитку мовлення; досліджуються: про­сторова орієнтація, емоційно-вольова сфера, інтереси, критичність, самостійність, розумова працездатність, фізичний розвиток, сфор-

Моду лі і I

мованість знань, вмінь і навичок. Встановлюється не лише діаг­ноз, а визначається структура дефекту дитини і збережені особ­ливості.

^ Динамічність обстеження.

Виявляють на лише наявні знання та здібності дитини, а й її потенційні можливості, вивчають історію її розвитку (анамнез). Тобто слід встановити у процесі обстеження як рівень актуаль­ного, так і зону найближчого розвитку дитини.

SІндивідуальний підхід.

У процесі обстеження слід встановити контакт з дитиною, враховувати її стан, поведінку, індивідуальні особливості.

SЯкісний аналіз результатів обстеження.

Оцінюються не лише кінцеві результати виконання дитиною завдань, а й самостійність та використання допомоги, прийоми ро­бота, поведінка під час обстеження, вияв інтересу до роботи, ціле­спрямованість, раціональність, планомірність, тобто ті показники, які дають змогу точно встановити чи диференціювати діагноз.

1.4.2. Хто займається відбором дітей у спеціальні заклади і яким чином?

В Україні з 1993 року існують психолого-медико-педагогічні консультації, створені для виявлення, обліку та діагностики дітей і підлітків з проблемами у розвитку, відбору їх до спеціальних навчально-виховних і лікувальних закладів відповідного типу, консультування батьків (осіб, що їх замінюють), педагогів з пи­тань надання медико-психологічної допомоги таким дітям. Пси­холого-медико-педагогічні консультації підпорядковуються управ­лінням освіти (обласним, районним, міським) і керуються у своїй діяльності "Положенням про центральну та республіканську (Ав­тономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольсь­ку міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консуль­тації" (прийнято у 2004 p.).

18

У психолого-медико-педагогічні консультації направляють­ся діти з ініціативи батьків; за рекомендацією освітніх закладів, закладів охорони здоров'я чи соціального захисту за згодою батьків. Обстеження дитини проводиться в обов'язковій присутності батьків (осіб, що їх замінюють). Якщо вирішується питання про направлення дитини у спеціальний заклад у психолого-медико- педагогічну консультацію мають бути представлені наступні до­кументи:

Загальні основи олігофренопедагогіки

39. свідоцтво про народження дитини;

40. історія розвитку (хвороби) дитини;

41. розгорнута психолого-педагогічна характеристика із дитя­чого закладу, де перебувала дитина, яка відображає деталь­ний аналіз розвитку дитини, її навчання, зазначає види пе­дагогічної допомоги і їхню ефективність;

42. письмові роботи, малюнки, які розкривають динаміку роз­витку дитини.

1.4.3. У якому складі працюють ПМПК?

До складу психолого-медико-педагогічної консультації вхо­дять:

43. завідувач ПМПК (кваліфікований дефектолог);

44. лікарі (психіатр, невропатолог, педіатр);

45. психологи (із питань девіантної поведінки й інтелектуаль­ного розвитку);

46. педагоги-дефектологи (олігофренопедагог, сурдопедагог, тиф­лопедагог, логопед, дефектолог дошкільного закладу);

47. юрисконсульт;

48. секретар.

Наявність таких спеціалістів дозволяє здійснювати процес обстеження дітей організовано, продуктивно, послідовно, комп­лексно; надає можливість проведення ранньої діагностики, одержання точних результатів.

1.4.4. Якими є функції ПМПК?

Згідно Положення про центральні та регіональні ПМПК їх діяльність спрямована па:

• виявлення, облік, діагностичне обстеження дітей, які потребу­ють корекції фізичного та (або) розумового розвитку віком до 18 років;

• рекомендація дітям спеціальних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, лікувальних закладів відповідного типу, ус­танов та закладів системи праці та соціального захисту населення;

• надання індивідуальної корекційної допомоги та добір відповід­них програм навчання дітей з вадами психофізичного розвитку;

• консультування батьків (осіб, які їх замінюють), педагогів, психологів, медичних працівників з питань навчання, вихо­вання, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку;

19

просвітницьку діяльність серед населення

Модуль I

49. Якими є завдання районних та міських ІІМПК?

Основними завданнями районних та міських психолого-ме- дико-недагогічних консультацій є наступні:

• здійснення психолого-медико-педагогічного обстеження дітей з метою виявлення особливостей їхнього розвитку; встанов­лення діагнозу і визначення адекватних умов навчання, вихо­вання, працевлаштування;

• підтвердження, уточнення і зміна раніше встановленого діаг­нозу для визначення відповідного типу навчально-виховного і лікувального закладу та доцільності перебування в ньому дитини;

• своєчасне виявлення й облік дітей з вадами у розвитку різних категорій;

• консультативно-методична допомога батькам (особам, що їх замінюють), педагогам, лікарям, працівникам правоохорон­них органів з питань навчання, виховання і лікування дітей з вадами розвитку, порушеннями поведінки, труднощами на­вчання;

• проведення роз'яснювальної роботи серед населення, праців­ників закладів освіти, охорони здоров'я, соціального захисту про необхідність своєчасного виявлення дітей і підлітків з проблемами розвитку з метою надання їм кваліфікованої пси- холого-медико-педагогічної допомоги;

• організація, координація, консультативно-методична допомо­га шкільним ПМПК та контроль за їх роботою;

* участь у розвитку мережі спеціальних навчально-виховних закладів;

• направлення дітей і підлітків до науково-дослідних центрів та лікувально-профілактичних закладів для поглибленого і ди­намічного вивчення їх захворювання чи проблеми у розвитку.

50. У чому полягає роль батьків, лікарів і педагогів масових закладів у розв'язанні проблеми відбору дітей

у спеціальні заклади?

20

Найпершими, хто помічає проблеми і труднощі у розвитку дитини, є батьки і лікарі-педіатри. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення вади, а зверну­лись до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, а по необхідності й допомогу можна одержати у ПМПК, Для цього батькам не потрібно ніяких направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ПМГІК з власної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу

.іа/аяьш основи олігофренопедшогіки

(педагогічну, психологічну, медичну), тим легшим буде структу­ра її дефекту, тим краще вона розвиватиметься.

Важливо, щоб і вихователі дошкільних закладів, і вчителі шкіл вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у на­вчанні і радили батькам відвідати спеціалістів ПМПК. Саме вони допоможуть визначити, що спричинило труднощі чи вади у роз­витку дитини, призвело до проблем шкільного навчання; пора­дять, які умови створити в сім'ї, дитячому садку, школі; нададуть корекційну допомогу або порадять спеціальний заклад для цього.

1.4.7. Для чого створюються шкільні психолого-медико- педагогічні комісії?

При спеціальних школах-інтернагах (школах) для дітей з вадами фізичного або психічного розвитку діють психолого-ме- дико-педагогічні комісії, які підпорядковуються директору зак­ладу і керуються у своїй діяльності «Положенням про шкільну психолого-медико-педагогічну комісію».

До складу шкільної ПМПК входять:

Sголова — заступник директора з навчально-виховної роботи;

Sзаступник голови — лікар-спеціаліст;

■Sдефектолог — залежно від типу иавчально-виховного закладу;

■Sпсихолог;

Sлогопед;

Sучитель трудового навчання;

Sвихователь початкових класів;

Sсекретар — учитель початкових класів.

Основними завданнями комісії є:

• обговорення рівня психічного розвитку дитини, шкільних знань і пізнавальних можливостей учнів підготовчих, перших класів на початок навчального року з метою визначення адекват­них умов навчання кожного з них;

• перегляд у кінці навчального року контингенту учнів підго­товчих, перших класів з метою визначення відповідності навчан­ня їх у тому чи іншому класі певного типу школи;

• вивчення учнів, направлених до діагностичного класу чи з іспитовим терміном;

~ підготовка на розгляд педагогічної ради матеріалів на учнів, які мають навчатись за індивідуальною програмою;

• 2\

  вивчення учнів підготовчих, 1-5-х класів з метою визна­чення найбільш адекватного профілю трудового навчання, комп­лектування навчальних груп з урахуванням можливостей кожно­го учня і реальних перспектив працевлаштування;

Модуль I

51. надання консультативної допомоги батькам (особам, які їх замінюють), педагогам, лікарям з питань виховання, навчання, корекції і лікування дітей з відхиленнями у розвитку, з порушен­нями поведінки;

52. проведення протягом року не менше двох конференцій з питань розгляду найбільш складних випадків діагностики, плану­вання корекційпої роботи, вироблення єдиних вимог до дитини з боку педагогічного колективу і сім'ї, перспективний прогноз.