2.1.3. Якою є структура навчальної діяльності учнів з вадами, інтелекту?

Навчання у школі — цс єдиний процес, складові якого орган­ічно пов'язані між собою і обумовлюють одна одну. Проте їх можна виділити для кращого розуміння і вивчення.

< 'труктура навчальної діяльності розумово відсталих учнів І Сприймання навчального матеріалу.¹Осмислення навчального матеріалу "1 засвоєння знань, ( Закріплення знань і вмінь учнівJвмінь і навичок, і Застосування знань, вмінь і навичок на практиці.

Кожен із цих структурних компонентів є корекційно спря­мованим з огляду на особливості пізнавальної діяльності розумо- мо відсталих учнів.

2.1.4. У чому полягає корекційна спрямованість структури навчальної діяльності учнів з вадами інтелекту?

При організації сприйманнянавчального матеріалу його по­їм я ють на частини, а процес сприймання кожної з них уповіль­ни їсться; забезпечується керівництво кожною перцептивною дією учнів; привчають дітей аналізувати результати сприймання, по­рівнювати сприйняте із зразком; здійснюють опору на велику кількість аналізаторів. Результатом правильно організованого « приймання є накопичення учнями конкретних фактів про пред­мет і явища навколишньої дійсності.

Розуміння сприйнятого досягається у результаті розуміння сутності предметів і явищ, їх зображень, словесної інформації, тоб- ііі осмисленняматеріалу. З метою подолання недоліків пізнаваль­ні и діяльності учнів (передусім операцій мислення) необхідно: здійснювати спочатку накопичення, аналіз, синтез і узагаль­нення знань на емпіричному рівні;

формувати передусім наочно видимі зв'язки і взаємозалеж­ності;

надавати допомогу у словесних заключениях, висновках, яку поступово зменшувати;

подавати матеріал від конкретного до абстрактного; весь час уточнювати і доповнювати первинно сформовані по­няття, встановлювати взаємозв'язки між ними; узагальнення здійснювати від простого до складного із змен­шенням допомоги вчителя при цьому;

Модуль 11

151. поєднувати наочність, практичні дії і слово;

152. навчати учнів міркувати вголос;

153. стимулювати учнів до розумової діяльності: вчити порівнюва­ти, аналізувати, обґрунтовувати відповіді.

Для вільного користування знаннями і вміннями важливим є і їх закріплення.У цьому структурному компоненті застосову­ються такі корекційні прийоми:

154. проводиться пропедевтика закріплення;

155. матеріал детально аналізується, у кожній складовій виділя­ються вузлові питання, між якими й встановлюється взаємо­зв'язок;

156. знання закріплюються свідомо, у системі;

157. учнів вчать застосовувати знання у різних умовах і життєвих ситуаціях;

158. закріплення будується з опорою на наочно-образну емоційну пам'ять з поступовим переходом до словесно-логічного запа­м'ятовування;

159. використовують велику кількість різноманітних повторень;

160. раніше засвоєні знання постійно виправляють, уточнюють, доповнюють, перебудовують неправильно засвоєне.

Одним із основних завдань спеціальної школи є навчання дітей застосуваннюнабутих знань, вмінь і навичок у практиці. Проте реалізується воно з труднощами, оскільки самостійно учні набуті знання, вміння та навички на практиці не використову­ють; не переносять набутий досвід у нові умови. З огляду на це, для навчання дітей застосуванню набутих знань і навичок слід дотримуватись певних умов.

Умови ефективного застосування знань на практиці

1. Дотримання єдності засвоєння і застосування знань. Не роз'єднувати ці процеси, а зробити одночасними: робота за інструк­цією; пригадування правила перед дією; складання плану діяль­ності тощо.

2. Зміцнення зв'язків навчання з життям, практикою (спе­ціальний добір завдань), актуалізація і використання в навчанні життєвого досвіду дітей.

3. Систематичне включення учнів в практичну діяльність, яка вимагає використання набутих знань:

1. спочатку пригадують правило, а потім стимулюють до само­стійного виконання роботи;

2. виконують завдання у життєвих ситуаціях (визначення висо­ти будинку, відстані до дерева; вирощування рослин тощо);

Теорія навчання 45

163. виховують звичку обдумувати способи роботи, звертатись до довідкової літератури;

164. стимулюють поєднання практичної дії зі словом;

165. формують узагальнюючі способи дій з метою недопущення штампів у використанні знань.

4. Заохочення і підтримка учнів.