Тема 4.1. Педагогічний персонал допоміжної школи

4.1.1. Чому роль корекційного педагога у навчанні та вихованні розумово відсталих дітей називають провідною?

У національній програмі "Діти України", де допомога хво­рим дітям та дітям-інвалідам розглядається як проблема націо­нального значення, зазначається, що забезпечення повноцінного розвитку дітей з особливими потребами знаходиться у прямій залежності від рівня підготовленості спеціалістів-дефектологів.

Педагогічному персоналу спеціальних закладів належить вирішальна роль у підготовці учнів до самостійного життя, ко­рекції їхніх вад та розвитку особистості вихованців. Це обумов­лено багатьма факторами, зокрема:

• без кваліфікованої корекційно-педагогічної допомоги діти часто не спроможні оволодіти навіть елементарними знаннями і вміннями, способами поведінки;

• лише спеціально підготовлені фахівці можуть проводити корекційну роботу, якої потребують діти з вадами психофізично­го розвитку;

• багато дітей мають неблагополучні сім'ї, які не лише не надають необхідного виховання, а й спричиняють негативний вплив на розвиток та життя дитини;

• більшість спеціальних закладів інтернатного типу, діти проводять там велику частину свого шкільного життя, тому пе­редусім орієнтуються на авторитет педагогів, потребують їхніх порад, допомоги й захисту;

великого значення у вихованні набуває особистий при­клад педагога, оскільки розумово відсталі діти схильні засвоюва­ти поведінку та способи дій за наслідуванням Модуль IV

- часто від ставлення до вчителя залежить інтерес дітей до навчального предмету.

З огляду на це, роль корекційного педагога у навчанні і ви­хованні розумово відсталих дітей справді є провідною.

4.1.2. Якими особистісними рисами має володіти корекційний педагог?

Базовими для педагогічної професії є любов до дітей та са­мовідданість. Ще більшою мірою це стосується корекційного пе­дагога. Навіть не всі батьки готові витримати тягар виховання дитини з особливими потребами. Часто вада, яку оточуючі спос­терігають візуально, викликає до такої дитини почуття жалю, огиди, презирства. Тому, якщо педагог не готовий любити дити­ну з вадами психофізичного розвитку, бачити в ній особистість незалежно від зовнішності, ступеня інтелекту, наявності пору­шень опорно-рухового апарату, він не зможе надати їй адекватну фахову допомогу.

Педагогічна праця загалом і робота з аномальними дітьми вимагає набагато більшої витрати часу, зусиль, ніж посада з нор­мованим робочим днем. Якщо людина не готова жертвувати влас­ним часом, інтересами заради своїх вихованців, вона не стане гарним педагогом.

Справжнього фахівця відрізняє постійна готовність до робо­ти з дітьми, потреба у спілкуванні з ними, передачі їм певного досвіду; готовність до творчого пошуку і постійного удоскона­лення свого професійного рівня.

Працювати самовіддано і долати ці труднощі може лише педагог, який щиро захоплений своєю професією, є професійно працездатним, і передусім слугує інтересам дітей з особливими потребами.

178

Ефективність роботи педагога-дефектолога багато в чому залежить від його впевненості у оптимістичній перспективності корекційно-виховного впливу. Педагог, який не вірить у можли­вості дитини, і розглядає її лише через призму вад, не зможе виявити позитивних сторін у розвитку дитини, а значить — не досягне позитивних результатів. Оптимізм корекційного педаго­га має бути досить сильним, оскільки завдяки цьому він пере­дасть свою впевненість і батькам, і самій дитині, що, безумовно, послугує умовою ефективності корекційно-виховних впливів і, як наслідок, розвитку особистості.

Питання школознавства

Роботі з аномальними дітьми не повинно перешкоджати почуття жалю до них. Ставлення до вихованців корекційний пе­дагог має будувати на принципі розумної вимогливості у по­єднанні із справедливістю. Цікавим є той факт, що у відповідь на запитання «Яким має бути ваш вчитель?» більшість старшоклас­ників допоміжної школи називали два варіанти якостей: «доб­рим» і «суворим, але справедливим». Отже, це підтверджує наве­дений принцип.

Вагомого значення набувають інтелектуальні та вольові риси характеру корекційного педагога, без яких важко подолати вели­ке навантаження і реалізувати мету професійної діяльності.

Педагог-дефектолог має бу ти готовим до виконання багать­ох соціальних ролей, а отже — до постійних перевтілень. Це оз­начає, що він має глибоко оволодіти професійною майстерністю, педагогічними тактом, вміти себе само презентувати.

У роботі з розумово відсталими дітьми позитивні емоції слу­гують засобом корекції. З огляду на це корекційний педагог має бути не лише врівноваженим, а й залежно від ситуації емоційно виразним, щоб «розворушити» дітей, зняти негативні емоції, сти­мулювати до активної діяльності.

Отже, корекційним педагогом може бути далеко не кожна особистість, а лише та, яка володіє педагогічно спрямованою су­купністю необхідних якостей і відповідною професійно-психоло­гічною готовністю.

4.1.3. Якою є структура педагогічної діяльності корекційного педагога?

Професійна діяльність корекційного педагога відрізняється від діяльності вчителя масової школи і є специфічною, як за характером, так і за способами організації, тому її називають ко- рекційно-педагогічною.

Зміст діяльності деталізується видами та напрямками робо­ти. У змісті фахової діяльності корекційного педагога можна ви­ділити наступні види:

Sнавчальна робота;

Sвиховна робота;

Sкорекційиа робота;

Sметодична робота;