3.10.1. У чому полягає значення статевого виховання у соціалізації учнів з вадами інтелекту?

Метою допоміжних шкіл є інтеграція учнів у сучасну систе­му соціальних стосунків. Підготовка учнів до самостійного жит­тя не обмежується лише виробничою сферою і громадською діяль­ністю. Одним із важливих і складних напрямків соціалізація ви­хованців виступає їх підготовка до сімейного життя.

Ігнорувати статеве виховання не можна, тому що після за­кінчення школи певна частина розумово відсталих дітей ство­рює сім'ї, отже потребує статевої освіти і моральної підготовки до шлюбних стосунків. Оскільки на відміну від школярів з нор­мальним інтелектом учнів з розумовою відсталістю самостійно не можуть здобувати досвід щодо сімейних стосунків, розши­рювати уявлення про взаєминами між особами різної статі і часто власна сім'я не слугує для них зразком, то статеве вихо­вання є вкрай необхідною ланкою педагогічної роботи саме у допоміжній школі.

Статеве виховання— це процес, спрямований на вироб­лення якостей, рис, властивостей, уявлень особистості, які ви­значають морально-етичне ставлення людини до представників іншої статі.

Сфера статевого виховання охоплює не лише специфічні шлюбні стосунки між чоловіком і жінкою, а й будь-які інші їхні стосунки — у суспільному житті, у праці, на відпочинку тощо. Статеве виховання передбачає не лише моральну поведінку до­рослих, а й моральну поведінку дітей, які також мають бути ви­хованими і у статевому відношенні.

Проблеми підготовки учнів до шлюбно-сімейних стосунків є як частиною морального, так і соціально-гігієнічного виховання, яке розв'язується у процесі систематичної роботи школи, сім'ї, лікарів; індивідуального підходу до вихованців.

Модуль 111

3.10.2. Чи тотожними є поняття «статеве виховання» і «статева освіта»?

Слід розрізняти поняття статевого виховання і статевої ос­віти. Статеве виховання є складовою загального виховання дітей з психофізичними вадами і охоплює педагогічні, соціологічні, етичні, правові, медичні та інші питання. Воно містить і статеву освіту, яка за своєю сутністю є переважно медичним аспектом. Розмежування цих понять свідчить про недопустимість вузького підходу до питань статевого виховання і заміни його лише стате­вою освітою. Про пріоритет статевого виховання над статевою просвітою говорив Л.С.Виготський: «Людина може бути дуже добре і правильно обізнана у статевому відношенні і дуже погано вихованою».

Видатний педагог А.С.Макаренко писав: «Питання про ста­теве виховання вважають одним із найважчих педагогічних пи­тань... Воно стає важким лише тоді, коли його розглядають ок­ремо, виділяючи з-поміж загальної маси інших виховних питань... Статеве життя людини формується завжди, па кожному кроці, коли батьки або вихователі навіть і не думають про статеве виховання. Виховуючи у дитини чесність, працездатність, щирість, прямоту, звичку до чистоти, звичку говорити правду, повагу до іншої людини, її переживань та інтересів, любов до своєї Батьківщини, ми тим самим виховуємо її і у статевому плані».

3.10.3. Якими є мета і завдання статевого виховання учнів з вадами інтелекту?

Метоюстатевого виховання є формування у дітей статево­го самоусвідомлення і уявлень про ідеали жіночої та чоловічої поведінки; прищеплення їм правильних уявлень про здоров'я, розуміння фізіологічних, соціальних та етичних аспектів взає­мин між юнаками та дівчатами; вироблення гігієнічних нави­чок; навичок спілкування з представниками іншої статі; розви­ток вмінь виконання родинних ролей — подружніх, батьківсь­ких, сімейних.

Завданнястатевого виховання учнів з вадами інтелекту: • виховання почуття поваги до людей — не лише як до людей загалом, а і як до представників своєї і протилежної статі; здатності враховувати і поважати їхні специфічні особли­вості й інтереси;

Теорія виховання

460. повідомлення необхідних елементарних відомостей про фізіо­логічні і психологічні особливості розвитку чоловіка і жінки;

461. попередження і корекція шкідливих звичок, соматичних і нервово-психічних розладів, пов'язаних із статевою дифе­ренціацією і міжстатевими стосунками;

462. виховання відповідального ставлення до свого здоров'я і здо­ров'я інших людей;

463. підготовка до сімейного життя; виховання бажання створи­ти міцну, дружну сім'ю; формування відповідального став­лення до виховання майбутніх дітей;

464. формування педагогічної культури батьків учнів.

3.10.4. Який зміст реалізується у процесі статевого виховання учнів з вадами інтелекту?

Зміст статевого виховання визначається його метою і зав­даннями. У відповідності з ними можна виділити певне коло питань, які містять основні аспекти статевого виховання розумо­во відсталих школярів. Це, зокрема:

• питання статевого самовизначення дитини, значення статі для неї;

• питання сім'ї, стосунків у ній, значення сім'ї для дитини, дорослих і суспільства;

» питання появи дитини на світ і наступності поколінь; • питання власне статевої моралі;

• питання статевої гігієни.

3.10.5. На яких принципах ґрунтується статеве виховання учнів з вадами інтелекту?

Принципи статевого виховання учнів з нормальним та недо­розвиненим інтелектом спільні (визначено С.В.Кириленко). На­ведемо їх.

Об'єктивність, правдивість, науковістьу висвітленні питань, пов'язаних із репродуктивною функцією людини, інтимними сто­сунками.

Гармонійністьроз'яснення складних питань із законами при­роди і суспільства.

161

Взаємозв'язокпроблем людської сексуальності, культу сім'ї, особистого щастя із дружбою, коханням, піклуванням про ближ­нього.

Модуль III

Чистота: моральне наповнення повідомлень про стать і ста­теві стосунки.

Адресність сексуальної просвіти: доступність інформації з огляду на вікові й інтелектуальні можливості дітей, урахування індивідуальних та соціальних умов їхнього розвитку, набутого досвіду.

Національний компонент змісту статевого виховання пе­редбачає урахування національних традицій, менталітету, вико­ристання різних видів народної творчості і надбань народної пе­дагогіки.

Відсутність сексуальної стимуляції поведінки дитини: ста­тева просвіта, виховна робота не повинні стимулювати сексу­альні потяги дітей, призводити до розбещеності.

Природність поведінки дорослих передбачає недопустимість двозначних натяків, зніяковіння і збентеження у сексуальній просвіті.

Авторитетність джерела сексуальної просвіти ґрунтується на тому, що до здійснення статевого виховання мають залуча­тись компетентні фахівці: медики, психологи, юристи, вчителі з відповідною підготовкою.

Послідовність, системність статевого виховання передбачає наступність у передачі знань, виборі форм і методів.

Урахування основних вікових періодів психічного розвит­ку особистості: статеве виховання має ґрунтуватись на вікових особливостях психіки дітей, з огляду на які формувати необхідні знання і поведінку.

Індивідуальний підхід: урахування індивідуальних особли­востей розумово відсталих дітей, клінічного діагнозу, структури їхньої вади, досвіду тощо.