2.4.6. У чому полягають особливості застосування практичних методів навчання у спеціальній школі?

Підготовка учнів до життя у процесі навчання обумовлює оволодіння не лише теоретичними знаннями, а й формування практичних вмінь і навичок щодо застосування знань у різних сферах життєдіяльності. Саме цій меті слугують практичні мето­ди навчання. До цієї групи методів відносяться: ^ вправи;

Sсамостійна практична діяльність: пізнавальна і виробнича. Вправи — це метод, при використанні якого учні здійсню­ють багаторазові дії, тобто тренуються (вправляються) у застосу­ванні одержаних знань на практиці, завдяки чому одержують відповідні вміння й навички, розвивають здібності.

Захарактером вмінь і навичок вправи поділяються на:

1. усні (усний рахунок; правильна вимова слів; запам'ятовуван­ня назв тощо);

2. письмові (запис слів, речень; розв'язання прикладів, задач тощо);

3. фізичні (вправи на уроках ритміки, фізкультури).

Захарактером розумової діяльності вправи поділяються на:

4. репродуктивні — вправи на відтворення навчального мате­ріалу;

5. вправи на застосування набутих знань у нових умовах;

6. творчі.

Найбільш складними для розумово відсталих учнів є творчі вправи та вправи на застосування набутих знань у нових умовах. Проте з метою розвитку розумової діяльності й самостійності учнів слід поєднувати всі види вправ, не віддаючи перевагу ре­продуктивним через їх видиму легкість для учнів. Вправи мають бути пов'язані з життям, практичною діяльністю учнів.

Великого значення для правильного виконання вправ набу­ває інструкція. За ступенем рожориутостіінструкції бувають:

7. розгорнута — повне словесне пояснення і показ послідовності та способів дій;

8. скорочена — пояснення і показ основних моментів роботи;

9. коротка, узагальнена — називання мети діяльності і пред'яв­лення кінцевого результату (способи і послідовність роботи обираються учнями самостійно).

80Вид інструкції обирається залежно від самостійності учнів, ступеня складності матеріалу та рівня оволодіння ним учнями.

Ігіі/гія навчання

Залежно від етапу урокувикористовуються такі інструкції:

10. попередня — перед виконанням всього завдання;

11. поетапна — перед кожним новим етаном роботи;

12. поточна — у процесі виконання завдання.

Вправи слід використовувати у певній системі з постійним підвищенням рівня труднощів завдань і самостійності учнів при їх виконанні. Після засвоєння дітьми певних вмінь необхідно урізноманітнювати вправи, щоб уникнути механічної роботи учнів і формувати у них вміння застосовувати одержані знання спо­чатку в умовах, наближених до попередніх, а згодом — у нових. При використанні вправ слід організовувати індивідуальний і диференційований підхід, який міститься у ступені труднощів та обсязі завдань, характері допомоги.

Лабораторні роботи (самостійна практична діяльність пізна- мального характеру) — це метод формування та закріплення вмінь і павичок. Сутність цього методу полягає у тому, що учні після іасвоєння теоретичного матеріалу під керівництвом вчителя ви­конують практичні дослідження, спрямовані на застосування цього матеріалу, оволодіваючи таким чином різноманітними вміннями и навичками.

Частіше за все цей метод використовується у старших кла­сах на уроках природознавства, побутової фізики і хімії, географії, ;і у молодших класах епізодично — на уроках ручної праці чи розвитку мовлення.

У допоміжній школі лабораторні роботи виконуються після пояснення вчителя і демонстрації ним роботи. Інструкція має бути детальною, краще за все — розгорнутою, завдання — чітки­ми. Дітей слід ознайомити з обладнанням, на якому вони будуть працювати, провести інструктаж з техніки безпеки. На відміну під масової школи використовується фронтальна форма органі­зації роботи (у всіх учнів однакове завдання і обладнання); часті­ше за все учні об'єднуються у підгрупи. Вчитель повинен не лише спостерігати за ходом роботи учнів і виконанням техніки безпе­ки, а й надавати індивідуальну та диференційовану допомогу. Результати дослідів, висновки записуються в зошити, співвідно­сяться із вивченою раніше теорією. Після виконання завдань не­обхідно проаналізувати лабораторну роботу в цілому, найкраще організувати це у вигляді бесіди.

81

Правильно проведена лабораторна робота сприяє формуванню в учнів причиино-наслідкових зв'язків; вчить порівнювати, уза­гальнювати, обґрунтовувати, робити висновки. Саме тому цей метод вважається практичною діяльністю передусім пізнаваль­ного характеру.

Модуль II

Практична діяльність виробничого характеру — це метод, головним стрижнем якого є застосування знань у практичній діяль­ності.

Найбільш поширеними видами практичної діяльності є:

245. практична робота на присадибній ділянці, в куточку живої природи, на географічному майданчику;

246. робота у шкільних навчальних і навчально-виробничих майстернях;

247. праця на виробництві у вигляді навчально-виробничої практики.

Важливою умовою ефективності цього методу є інтелектуа­лізація практичної діяльності учнів, зокрема, розвиток вмінь орієн­туватись у завданні; свідомо планувати свою роботу; добирати раціональні способи виконання завдання; співвідносити свою роботу із зразком; оцінювати свою діяльність тощо.

При організації практичної діяльності дітей особливого зна­чення набуває співпраця з вчителем. Важливо, щоб допомога з боку педагога стимулювала самостійність учнів, розвивала їхню ініціативність і свідомість, сприяла перенесенню засвоєних рані­ше прийомів роботи у нові умови.

2.4.7. У чому полягають особливості використання гри у спеціальній школі?

Гра — специфічна форма пізнавальної діяльності, у якій дитина відображає дійсність діями, мовленням, почуттями.

На відміну від масової школи, де гра використовується лише на початковому етапі навчання, у практиці спеціальної школи гра посідає важливе місце. Частіше гра з розумово відсталими учнями проводиться з метою закріплення і повторення раніше вивченого матеріалу; проте іноді — й для підготовки до засвоєн­ня нових знань, стимулювання інтересу до уроку.

Гра слугує ефективним засобом корекції вад психофізично­го розвитку розумово відсталих дітей. Зокрема, за допомогою різних видів ігор:

" стимулюється психічна і фізична активність учнів; " розвивається організованість;

• підвищується самопочуття;

• формується впевненість у собі;

• створюються умови для виправлення вад і подальшого роз­витку пізнавальної діяльності, моторики;

• розвиваються моральні якості;

• виховується ініціативність;