Література

1. Башнянін Г.І. та ін. Національна грошова система і проблеми формування номінальної й реальної вартості грошей // Фінанси України. - № 4. – 1999.

2. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002.

3. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник. – Вид. 2-ге, змін. й доп. Тернопіль: «Карт-бланш», 2005. – Розділ 4.

4. Круш П.В. Гроші та кредит. - К.: ЦУЛ, 2011. – 224 с.

5. Левченко Л.В. Гроші та кредит: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2011. – 224 с.

6. Михайловська І.М. Гроші та кредит: Посібник. – К.: КНЕУ, 2010. – 432 с.

Тема 12. Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

Мета роботи:

засвоєння, закріплення, поглиблення та систематизація знань про політику траншів та механізм розширеного фінансування МВФ; Банк міжнародних розрахунків та основні напрямки його діяльності.

Питання для самостійного вивчення

1. Міжнародні валютно – кредитні установи, особливості їх організації та форми співробітництва з Україною

2. Група Світового банку

3. Міжнародний валютний фонд: мета його створення, напрямки діяльності та роль у функціонуванні світової валютної системи

Методичні рекомендації

Міжнародні та регіональні валютно-кредитні установи з'явилися у XX ст. Вони створені та діють на основі міждержавних угод та покликані регулювати міжнародні економічні відносини, їх мета — сприяти розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити цим країнам і гарантувати приватні позики за кордоном.

Варто зауважити, що міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації мають свої цілі, вирішують різні завдання та діють на глобальному та регіональному рівнях, їх діяльність є важливою складовою світового та регіонального співробітництва й інтеграції. Україна, розвиваючи співробітництво з багатьма з них, намагається інтегруватися у світову економічну систему.

Слід знати, що найважливішу роль серед названих міжнародних організацій відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який є головною установою Групи Світового банку. Окрім МБРР, до структури Групи Світового банку входять Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ), а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК). МБРР — одна з найбільших і найвпливовіших у світі міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надає довгострокові позики під державні програми тільки урядам і центральним банкам країн-членів. Членами МБРР можуть бути тільки члени МВФ.

При розгляді третього питання, запам’ятати, що МВФ є міжурядовою валютно-фінансовою організацією. В 1947 р. МВФ уклав угоду з ООН і став одним із її економічних підрозділів.

Слід з’ясувати функції МВФ. Статутом МВФ визначається, що метою цієї організації є забезпечення співробітництва у міжнародних валютних проблемах, сприяння стабілізації валют, утворення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, досягнення рівноваги та платіжних балансів країн-учасниць. У ст. IV статуту МВФ зазначається: “Фонд повинен стежити за розвитком міжнародної валютної системи, забезпечувати її ефективне функціонування”. Водночас підкреслюється, що МВФ має аналізувати виконання кожною країною – членом спільних зобов‘язань. Статутом МВФ передбачається й те, що країни учасниці, вступаючи до фонду, беруть на себе добровільні зобов‘язання співпрацювати з фондом і між собою в питаннях стабілізації валютних відносин. Зміст цих зобов‘язань такий:

• сприяння міжнародній валютній співпраці через механізм консультацій з міжнародних валютних проблем між країнами-членами фонду;

• сприяння ефективності та збалансованому зростанню міжнародної торгівлі на високому рівні зайнятості, отриманню доходів та розвиткові виробничих ресурсів усіх членів;

• сприяння стабільності обміну, а також усуненню конкурентного знецінення валюти;

• сприяння створенню багатосторонньої системи платежів за поточними розрахунками між членами;

• тимчасове надання під відповідні гарантії в розпорядження членів активів фонду, що має на меті усунення диспропорції в балансі платежів, але без вживання заходів, що могли б порушити національний чи міжнародний достаток.

У вирішенні цього комплексу завдань першочергова увага надається здійсненню системи заходів з регулювання валютних курсів, що забезпечує найсприятливіші умови розвитку зовнішньоекономічної діяльності країн-учасниць, зниженню валютного ризику, кон‘юнктурної невизначеності тощо.

Останнім часом зросла роль МВФ як аналітичного і координаційного центру. Фонд має у своєму розпорядженні великий банк інформації, яка дозволяє йому проводити системні дослідження та розробляти прогнози глобальних економічних процесів світової економіки. Вказані дослідження і прогнози широко використовуються світовою спільнотою.

Необхідно знати, що МВФ — міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ сприяє міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, підвищенню ступеня їх конвертованості, підтримує рівновагу платіжних балансів країн - членів Фонду, надає короткострокові кредити країнам - членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організовує консультативну допомогу з фінансових і валютних питань.

Зверніть увагу на різницю між МВФ та МБРР.