The Writer’s Role in Society Nicholas Conley on May 9, 2013

For writers, self-doubt is something we’re all too familiar with. It’s unavoidable, really. Whereas most careers are built on concrete evidence and a clear end goal for each day, writers usually operate from a sort of murky, hazy subconscious desire. Our goals are driven by a mysterious voice that sometimes chooses to speak to us…and sometimes doesn’t.

Really, it makes sense. After all, a professional fiction writer is someone who gets paid to make stuff up. It’s a thoroughly exhausting job that takes a long, long time, and usually offers the writer very little financial reward. Writers aren’t writers because we desire worldwide fame and lucrative amounts of money; we’re writers because we’re passionate about writing, and because we have something we want to say to the world.

So, let’s ask the obvious question. In a world full of such varied and highly essential careers as doctors, nurses, architects and police officers, why is writing fiction still important?

Put bluntly, what is the writer’s role in society?

This question goes beyond the simple entertainment value of a good story. It also goes beyond the symbiotic relationship that’s experienced between a writer and his/her reader. Not that this symbiosis is unimportant – in fact, for the writer and the reader themselves, that relationship is probably the most important thing – but it’s not what we’re discussing here. No, our focus here is on what the writer’s role to society is. What does the writer bring to the world that no one else can?

My answer is this: writers and storytellers are the individuals who have designated themselves with the daunting task of recreating the time, place and characters of whatever era they live in. I feel that this is especially the case when it comes to fiction; while an encyclopedia entry about the 1990s might fill in the details, it doesn’t paint a picture. A novel written during the 1990s, on the other hand, can definitively show the flavor of the time, the voices that were most important, and the subconscious fears that drove that generation’s actions. The different fiction genres each demonstrate a unique facet of the writer’s society. A horror writer will memorialize the discomforts of his era. A science fiction writer will demonstrate that era’s views on technology. A literary writer, of course, will display what everyday life was really like.

By writing a novel, the writer acts to keep his/her era alive for future generations, so that our children and grandchildren can understand who we really were, and what we stood for.

But there’s more to it than that – much more. By nature, writers are teachers. Again, writers write because they have something to say to the world; they have a lesson to teach, a lesson so important to them – be it for moral, intellectual, idealistic or cynical reasons – that they’ve sculpted an entire story for the sheer purpose of teaching that lesson. To demonstrate this point, a few examples are listed below:

“Frankenstein”, by Mary Shelley, is the first novel to question the idea of creating life through scientific means. While Shelley’s concepts have been used in millions of subsequent stories – from movies such as Splice to novels like Galatea 2.2 – Frankenstein was the first novel of its kind. The moral questions that Frankenstein ponders are troubling, so troubling that we continue to ask these same questions today. As we, the readers, become absorbed in the story of Victor Frankenstein’s rise and fall – and then, as we find our sympathies slowly drifting toward the murderous creature – we are forced to realize that the act of creation is never the end of a process. Once you have created life – creation of life being the ultimate, divine task – you have the responsibility to care for that life, and by not doing so you become responsible for whatever that thing you’ve created turns into.

“Broom of the System”, by David Foster Wallace, teaches us about the way that we use words and language to frame our society and our actions. The novel questions the notion of free will, while demonstrating how one can use words to dominate other people; Wallace shows how well-constructed words can enslave one person to another person’s ideas, no matter how irrational those ideas may be. Are we real people, or simply linguistic constructs – characters in someone’s novel? Is there a difference between the two, really? This is the question that Wallace’s protagonist, Lenore Beadsman, must ask herself. As the readers of her story, we are forced to ask ourselves the same question, forcing us to learn more about ourselves in a way we would never dare to outside of the constructs of a fictional story.

George Orwell’s 1984, the ultimate dystopian masterpiece, is a story that has radically changed the way we think about the government and our society. Yes, words like “newspeak” and “groupthink” have become part of our lexicon. But more importantly, what Orwell’s terrifying vision gave us was a terrible awareness of humanity’s own ability to crush itself.

“Flowers for Algernon” by Daniel Keyes shows us that under the wrong conditions, knowledge can be a dangerous thing. Through an experimental scientific procedure, the mentally retarded Charlie Gordon is transformed from a blissfully unaware bakery worker with an IQ of 68 into a cunning genius, and the result of this new intelligence is gut-wrenching pain and isolation. In a society so driven by the pursuit of knowledge and interpersonal connections, Keyes makes us reconsider notions that we previously thought of as unspoken truths.

Questions. Plot. Characters. Moral. Story. Style. All of these things are tools within the writer’s cabinet, used – often subconsciously – to craft his or her statement about the world, and to reach the minds of others. We write for ourselves, yes. But more importantly, we write so that our voices will be heard by those who desire our message.

So, with all that said…time for a news flash. I’ve finally completed work on the manuscript for my second novel!

Now, of course, this doesn’t mean I’m out of the woods – not quite yet. While the exhausting first part of the process is now complete – and by first part, I mean writing and editing the whole thing – this only means that it’s now time to, you know, get the novel out there. Publication is a very lengthy, detailed process, so it’ll be some time before any future updates on that front. But as soon as news is available, I’ll definitely make sure to keep you guys updated!

Anyway, I’ll tell you one thing; I’m definitely very, very excited. While writing my first novel, “The Cage Legacy”, was certainly a heartwrenching experience – an experience that took many years, as detailed in my post “Why I wrote The Cage Legacy” – I can honestly say that the hard work that went into writing novel №2 has actually managed to surpass that of the first. The creation of this new novel has been, by far, the most challenging, ambitious and emotionally-draining writing experience I’ve ever had, and I’m incredibly proud of what it’s finally become. I can’t wait to share it with you guys.

8. Translate the following sentences using active vocabulary:

1. Література – найбільш точне відображення суспільства, яке її створило, вона відображає гіркоту та розчарування багатьох поколінь та їх духовні цінності. 2. Письменники протистояли існуючому режиму, тому що чітко розуміли, що вони відповідають за соціальне і культурне відродження нації. 3. Відображаючи у своїх творах соціальні реалії світу, письменники песним чином несуть відповідальність за майбутнє покоління та його виховання. 4. Влада намагалася зруйнувати відчуття національної величі та гордості, але більшість письменників були патріотами і завжди чинили опір владі. 5. Часто письменники, які були жертвами режиму, зникали на певний час з культурного горизонту, щоб не бути закатованими до смерті. 6. Такі письменники як М. Хвильовий та І. Багряний протистояли ідеології і тому були жорстоко покарані за національні ідеї. 7. У часи репресії українська нація була позбавлена своїх культурних орієнтирів, адже багато видатних поетів та письменників були замучені до смерті. 8. За розповсюдження заборонених книг він був репресований та висланий до Сибіру. 9. Своїм романом «Тигролови» І. Багряний забезпечив собі репутацію романіста і схвально сприймався однодумцями, але урядова цензура жорстоко душила його творчість і забороняла публікацію книги. 10. Кожна епоха має своїх героїв, які, не дивлячись на знищення поезії та поетів, письменників та мистецтва, протистоять існуючому режимові і дають суспільству поштовх до боротьби.

8. Render the article given below about a popular Ukrainian children’s writer. Use the phrases for rendering from Supplement 3.

1. Firstly render his biography:

Долі деяких людей нерозривно йдуть з долею самої України. Саме таким стало і життя Всеволода Зіновійовича Нестайка (30 січня 1930 – 17 серпня 2014 року). Адже неможливо уявити сучасної дитячої літератури без його влучного слова. «Радість, не поділена з другом, — це не радість, навіть не піврадості, а якась погана четвертинка, мізерія якась..» писав у своїх знаменитих «Тореадорах з Васюківки» Всеволод Зіновійович. Дорослий, серйозний - у образах своїх героїв на сторінках власних книжок він бешкетував, переживав у них те, чого не довелося в дитинстві відчути самому – грався, сміявся, веселився.

Його почуття гумору надихнуло, змінило не одне покоління українців і, певен, справжні перлини літератури – його книжки – завжди знайдуть своїх нових вдячних юних читачів-«тореадорів».

Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в місті Бердичеві. У 30-тих роках, втративши батька, який в 20-і роки був у "січових стрільцях", майбутній письменник разом із мамою переїхав до Києва. У 1947 році Нестайко вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету.

Нестайко працював у редакціях журналів "Дніпро", "Барвінок", у видавництві "Молодь". З 1956 до 1987 року завідував редакцією у видавництві "Веселка".

Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах "Барвінок" і "Піонерія". Перша книга "Шурка и Шурко" побачила світ у 1956 році. Він видав близько 30 книжок оповідань, казок, повістей і п'єс ("В Країні Сонячних Зайчиків" (1959), "Супутник ліра-3" (1960), "Космо-Натка" (1963), "Робінзон Кукурузо" (1964), "Тореадори з Васюківки" (1973), "Одиниця з обманом" (1976), "Незвичайні пригоди в Лісовій школі" (1981), "Загадка старого клоуна" (1982), "П'ятірка з хвостиком" (1985), "Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків" (1988), "Слідство триває", "Таємничий голос за спиною" (1990), "Неймовірні детективи"(1995) і т.д.).

Книги Нестайка перекладені на 20 мов, у тому числі англійську, німецьку, французьку, іспанську, російську, арабську, бенгалі, угорську, румунську, болгарську, словацьку. За його творами знімалися фільми, які отримали міжнародне визнання. Телефільм "Тореадори з Васюківки" одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Александрії (Австралія) – головну премію (1969). Кінофільм "Одиниця з обманом" премійовано на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984) та відзначено спеціальним призом на кінофестивалі в Габрово (Болгарія, 1985).

Всеволод Нестайко – лауреат літературної премії ім. Лесі Українки (за повість-казку "Незвичайні пригоди в Лісовій школі"), премії ім. Миколи Трублаїні (за повість-казку "Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків"), премії ім. Олександра Копиленка (за казку "Пригоди їжачка Колька Колючки та Його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя"). У 1979 році рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія "Тореадори з Васюківки" внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андес як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

2. Secondly render the online-interview of Vsevolod Nestajko with his admirers:

Ярина: Всеволоде Зиновійовичу, які, по-вашому, є теми-табу в дитячій літературі?

Всеволод Нестайко: Я вважаю, що у дитячій українській літературі в сучасній Україні в часи соціальних та економічних землетрусів, коли збиваються моральні орієнтири, найважливіше завдання – зберегти основні гуманістичні засади. Дитячий письменник повинен берегти психіку дітей від негативу. Тому не треба, щоб малолітні наркомани чи злочинці виступали в ролі нібито героїв творів. Звичайно, література для дітей повинна показувати справжнє життя, але вкрай важливо, щоб у книжках створювалася атмосфера доброзичливості, віри у перемогу добра над злом.

У своїх книжках я саме так намагався показувати одночасно просте й складне життя дітей, з їхніми радощами і прикрощами, розказувати про прекрасну дитячу дружбу, спонукаючи їх до самовиховання, допомагати їм знайти дорогу до здійснення своїх мрій.

Ніка: У всіх Ваших творах настільки надзвичайно добрий і світлий гумор. Скажіть, а для Вас наскільки важливе почуття гумору людини? Дякую.

Всеволод Нестайко: Я високо ціную справжній гумор у житті та літературі. Люблю все веселе і дотепне – така у мене вдача.

Inga: Доброго дня, Всеволоде Зиновійовичу. Про що Ви мріяли у дитинистві? І чи здійснилися якісь із Ваших дитячих мрій? До речі, чи хотіли бути письменником?

Всеволод Нестайко: Мріяв стати капітаном. Але не став з різних причин. До того ж, виявилося що я дальтонік. Про письменницьку працю в дитинстві не думав.

Inga: Як Вам писалося у радянські роки, коли була тодішня цензура? Чи тоді знаходили до чого прискіпатися в творах для дітей?

Всеволод Нестайко: Писалося важкувато, як і багатьом письменникам. Особливо дісталося моїй трилогії "Тореадори з Васюківки", яка вийшла у 1973 році. Незважаючи на те, що у 1979 році Міжнародна з дитячої та юнацької літератури ІВВ-Y внесла "Тореадорів з Васюківки" в Особливий Почесний список Г.-Х. Андерсена "як один з видатних творів сучасної дитячої літератури", з боку деяких діячів та організацій від літератури була розгорнута нищівна критика твору як антирадянського, навіть із листами-зверненнями до ЦК КПУ.

Inga: Чи була у Вас така людина, на якій Ви "випробували" свої казки, перш ніж нести у видавництво та друкувати? Тобто хто Ваш перший критик, до чиїх зауважень та порад завжди дослухалися? Дякую за відповіді. Міцного здоров'я Вам!

Всеволод Нестайко: У моєї першої казкової повісті "В Країні Сонячних Зайчиків" було три редакції до її публікації. Читачем і першим критиком була моя дружина, філолог за освіта. Вона ж була і першим читачем і критиком моєї останньої казки "Дивовижні пригоди незвичайної Принцеси".

Тарас: Які улюблені автори та твори були у Вас у дитинстві?

Всеволод Нестайко: У дитинстві я багато читав. Свої перші дитячі сльози над художнім твором я пролив, коли мені чотирирічному мама, вчителька російської мови та літератури, прочитала оповідання "Ванька Жуков" А. Чехова. Мабуть, тоді зародилася і вже життя супроводжує мене моя любов до Чехова.

У перших класах до моїх рук потрапило прекрасне видання "Лісової пісні" Лесі Українки. Його подарували у школі моїй сестрі. Досі згадую, як я потай розкривав її, перегортав сторінки з ілюстраціями художника Їжакевича і поринав у чарівний світ поезії і казки Лесі Українки. Ця книжка і досі зберігається у мене. Чи міг я тоді знати, що колись почну писати для дітей і все життя буду вчитися у Лесі Українки мужності, стійкості і оптимізму, та навіть колись одержу премію імені Лесі Українки?

Тоді ж я вперше прочитав "Кобзар" Шевченка. Він був у нас вдома. Прочитав від першої до останньої сторінки. Звичайно, зрозумів далеко не все. А от перше враження залишилося на все життя. Особливо чомусь запали в душу "Гайдамаки" своїм кипінням пристрастей, буянням гніву, ненависті, жагучим бажанням свободи.

В наступних класах я перечитав майже всю основну класику дитячої та юнацької літератури: Сетон Томпсона, Майн Ріда, Джека Лондона, Жуля Верна та інших. І, звичайно, Марка Твена його "Пригоди Тома Сойера". На мій погляд, із цієї книжки починається вся світова дитяча література. Це було прекрасне захоплююче читання.

А з російських класиків на мене ще тоді справив Гоголь. Я познайомився з його творами ще до того, як "проходив" їх по шкільній програмі. "Вечори на хуторі поблизу Диканьки", "Миргород", і навіть "Ревізор" та "Мертві душі"… Ніколи не забуду мого враження від чуда мистецтва Гоголя, моєї читацької насолоди, мого звичайного, ще дитячого проникнення в світ фантазії Гоголя. Гоголь запав мені в душу на все життя. Сучасні критики навіть неодноразово відзначали його вплив на мене як письменника.

Я багато читав творів українських радянських письменників: Копиленка, Донченка, тощо.

8. а) Read the extracts from “The Summing up” by W.S. Maugham and say why W.S. Maugham decided to become a writer.

I did not want to be a doctor, I did not want to be anything but a writer… . When I began to write I did so as though it were the most natural thing in the world. I took to it as a duck takes to water. I have never quite got over astonishment at being a writer; there seems no reason for my having become one except an irresistible inclination, and I do not see why such an inclination should have arisen in me. For well over a hundred years my family has practiced law.

* * *

I cannot bring myself to judge my fellows; I am content to observe them. My observation has led me to believe that, all in all, there is not so much difference between the good and the bad as the moralists would have us believe… There is not much to choose between men. They are all a hotch-potch of greatness and littleness, of virtue and vice, of nobility and baseness…, selfishness and kindness, idealism and sensuality, vanity, shyness, disinterestedness, courage, laziness, nervousness, obstinacy and diffidence; they can all exist in a single person and form a plausible harmony.

* * *

I do not seek to persuade anybody, I am devoid of the pedagogic instinct and when I know a thing I never feel in myself the desire to impart it to others. I do not much care if people agree with me… . Nor does it greatly disturb me to discover that my judgment is at variance with that of the majority.

2. Explain the meaning of the following statements: “There is not so much difference between the good and the bad.” “There is not much to choose between men.” Express your agreement or disagreement. Give arguments for your viewpoint.

2. Say if W.S. Maugham may be considered a) a great imaginative and amazing writer; b) very popular in this country; c) if he is easy to read; d) if he portrays his characters convincingly.

8. Group discussion. Brainstorm the ideas on “What makes a good writer”. Say if a writer needs some pedagogic instinct / if he must impart his knowledge to other people or not.

Prompts:

A deep and genuine interest in people, people of every type everywhere; open-mindedness, sympathy towards people; an inquiring mind; a sense of humour; a gift of observation; the ability to write clearly in whatever language it is one writes in…

8. Do you agree with the following saying by Mark Twain: "A classic is something that everybody wants to have read and nobody wants to read"? Study a list of top 100 best books from Supplement 3. Can you point out a few important names that failed to make it into the top 100 list? Discuss it in groups and compile a list of your own “Favourite Books of the Century.”

8. Translate Into English. Discuss the problem of the generation gap tackled by the writer:

Твори Селінджера наслідують давню американську культурну традицію, що виявляє невідповідність дійсності демократичним ідеалам, протиріччя між матеріальним прогресом і духовним зубожінням особистості. Безкомпромісне ставлення до оточуючого світу поєднується у Селінджера з пошуком справжніх цінностей, на основі яких можна будувати достойне життя.

Роман «Над прірвою у житі» відкидав конформізм, споживацький спосіб життя. Підліток Холден Колфілд гостро відчуває розлад між існуючим і бажаним у суспільстві, в школі, в сімейних відносинах – у всьому огидному, наскрізь фальшивому світі дорослих. Роман відобразив настрої, які письменник і соціолог П. Гудмен назвав феноменом суспільної незрілості тієї частини молоді, яка «не хотіла дорослішати, тому що суспільство позбавлене «достойної мети».

Але письменник не замкнувся у самодостатньому негативізмі. Суспільство здається Холдену ворожим тому, що не дозволяв бути безкорисливим, робити добро. Неможливість поєднати бажане з існуючим викликає у Холдена відчай.

Тим більше, що Селінджер акцентує інфантильність героя, не є даниною літературній моді. Це робиться автором свідомо. Вади світу особливо помітні, якщо дивитись «чистим» поглядом із «країни дитинства» /А.Д. Сен-Екзюпері/. Саме чесність і свіжість погляду, а також постійне Холденівське перебування у «ситуації бунту», надавало твору гострої актуальності і сприймались багатьма американцями як осуд конформізму і філософії матеріального успіху.

Helping words:

uncompromising attitude, disapproval, discrepancy (between), incongruous (with), to confine oneself to, consumerism, conformism, spiritual values, to degrade spiritually, a sociologist, challenge, a rebel, to rebel, social vices, lofty ideas, no good causes left.

8. Expand on the following and add more writers to those mentioned here, indicating what is in the focus of their attention.

Writers like George Eliot, were explorers and describers of the human soul. Thackeray was a caustic critic of the human vanities foibles. Dickens was an uncompromising critic, he attacked the abuses of the society.

H. Wells, A. Bennet, J. Galsworthy, J. Conrad were the writers who made their business to analyse the significant problems with which the age was burdened, and by their work they left their imprint on the mental outlook of their own and succeeding generation.

Bennet and Galsworthy were interested in the effects which the society had in shaping the characters and destiny of individuals.

8. a) Do you agree with the following statements? Give your arguments:

1. writers are like the most sensitive of barometers which react immediately to any change in the atmosphere?

2. writers imbibe the spirit of their time and voice their epoch?

3. gifted writers were many, but there are few who came down to history of literature, all of them being figures of indisputable distinction, all of them possessing analytic minds, the integrity and prophetic quality that enabled them to appeal to the readers with different level of intelligence?

4. great writers confirmed forever the concept of literature as an instrument of human enlightment, and the people learned to see the world through their eyes?

5. the writers' greatness lay in their versatility, the wide range of interests, profound understanding of the deep-going and essential qualitative changes occurring in life which fortified in them the tendency to question and to doubt, challenge or approve?

b) Round-table discussion. Pick up statements from 23a:

1. You are an American historian of literature visiting a Ukranian University. Students ask you to dwell on the writers that are the national pride in your country.

2. You have a talk with the University students in Great Britain. The conversation gradually drifts to the subject of modern English and Ukranian literature.

3. Discussing the peculiarities of ‘mass literature’ you must answer the question whether Arthur Hailey should be definitely referred to as a writer producing books calculated to ba a commercial success.