1. Поняття, сутність та основні складові проектного аналізу

Проектний аналіз – це метод за допомогою якого на основі системного підходу можна оцінити технічні , технологічні, фінансові та економічні переваги проекту.

Розрізняють наступні види проектного аналізу: комерційний, технічний, організаційний (інституціональний), фінансовий, екологічний, соціальний та економічний.

Основними функціями проектного аналізу є:

• розробка впорядкованої структури збору даних, яка б дала змогу здійснювати ефективну координацію заходів при виконанні проекту;

• оптимізація процесу прийняття рішень на основі аналізу альтернативних варіантів, визначення черговості виконання заходів і вибору оптимальних для даного проекту технологій;

• чітке визначення організаційних, фінансових, технологічних, соціальних та екологічних проблем, що виникають на різних стадіях реалізації проекту;

• сприяння прийняттю компетентних рішень щодо доцільності використання ресурсів для реалізації проекту.

Основними складовими проетного аналізу є:

• ідея, концепція проекту;

• життєвий цикл проекту;

• принципи і критерії відбору та оцінки проекту;

• види аналізів;

• методологія проектного аналізу.

На підстав ідеї проекту розробляють його концепцію – набір відповідних принципів, способів і методів визначення інвестиційних пріоритетів для прийняття рішення про реалізацію проекту.

Проектний аналіз перш за все базується на порівнянні в грошовому виразі „вигід і витрат”, пов’язаних з реалізацією проекту. Це зумовлено потребою враховувати часовий період, оскільки здійснення витрат відбувається сьогодні, а отримання вигід – через тривалий період (роки).

2. Поняття інвестиційного проекту, його ознаки.

Інвестиційний проект підприємства – це повний комплект огранізаційно-технічних і фінансово-економічних документів і заходів, необхідних для досягнення поставленої мети (розвиток техніко-економічної бази, започаткування виготовлення продукції, здійснення нових методів або форм дяльності і т.ін.) в умовах обмеженості наявних ресурсів з обов’язковим отриманням позитивного економічного чи соціального ефекту.

Інвестиційний проект - документ, який містить необхідні розрахунки та обгрунтування, що підтверджують доцільність здійснення інвестиційної діяльності з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробничу і соціальну сфери.

Головними ознаками проекту є:

• кількісні і якісні параметри оцінки діяльності після його завершення, кількісна і якісна спрямованість (виробнича потужність заводу з випуску автомобілів 10 тис. авто на рік);

• дія проекту в межах відповідного періоду часу (початок і кінець), т.б. життєвий цикл;

• вартість та ефективність;

• існування в певному зовнішньому середовищі (ресурсні обмеження, необхідність дотримання певних нормативно-правових актів і параметрів).

14. Попередня оцінка життєздатності проекту

Передінвестиційні дослідження та вивчення прогнозів дають можливість прийняти попереднє інвестиційне рішення щодо життєздатності проекту.

Згідно життєвого циклу проекту ефективність проекту визначається на початковій або передінвестиційній фазі. В середньому, витрати на пе­редінвестиційні дослідження складають:

— формування інвестиційного задуму проекту (інвестиційні пропозиції, Декларація про наміри) - 0,2 - 1 % від вартості проекту;

—дослідження інвестиційних можливостей (обґрунтування інвестицій) - 0,25 - 1,5 % від вартості проекту;

- техніко-економічне обґрунтування (проект): — 1,0 — 3,0 % від вар­тості проекту для невеликих проектів і 0,2 — 1,0 % від вартості проекту для великих проектів.

Перший етап передінвестиційних досліджень виконує замовник проекту і спеціальні групи, які формуються з фахівців із маркетингу, виробників, фінансистів, де вивчаються прогнози розвитку галузі, міст, суспільних центрів, житлових районів, магістралей міст, проекти забудови кварталів і ділянок міст і т.і. Після детального аналізу зібраної всієї інформації, готуються рекомендації з ухваленням рішення замовника проекту, складається та узгоджується Декларація про наміри, на основі якої замовник приймає рішення про розробку обґрунтувань інвестицій. Обґрунтування підлягають експертизі у встановленому порядку. Обґрунтування фінансування проекту (бізнес-план) майже співпадає за структурою з повною схемою структури проекту та містить безліч розділів.

Цей етап дає оцінку життєздатності варіантів проекту, висновки за матеріалами обґрунтувань і документи для прийняття попереднього інвестиційного рішення.

3. Середовище та учасники проекту.

Здійснення проекту відбувається в оточенні внутрішнього і зовнішнього середовищ. Тому на проект впливають зовнішні і внутрішні фактори.

До зовнішніх факторів належать:

• політичні – політична стабільність, урядова підтримка проекту, торговельні відносини з іншими країнами. Рівень злочинності;

• економічні – майнові права, правові відносини, рівень оподаткування, страхові гарантії, умови регулювання цін, рівень інфляції, стабільність національної валюти, інвестиційний клімат тощо;

• соціальні – рівень життя, рсвіти, свобода переміщення в межах країни і за її межами, засоби маосової інформації, соціальні гарантії та пільги і т.ін.;

• правові – стабільність законодавства, права людини, права власності, права підприємництва тощо;

• інфраструктурні – комунікаційні засоби, , шляхи, енергозабезпечення, соціальна і виробнича інфраструктура;

• природні та екологічні – природно-кліматичні, температура, вологість, сейсмічність, водні ресурси, законодавство щодо захисту довкілля;

• культурні – рівень освіченості, історично-культурні традиції, релігія і т.ін.;

• науково-технічні – рівень розвитку фундаментальних і прикладних наук, зв’язок, телекомунікації, рівень інформаційних та промислових технологій тощо.

До внутрішніх факторів відносяться:

• взаємини між учасниками проекту;

• професіоналізм команди проекту;

• стиль керівництва проектом;

• методи та засоби комунікації.

Серед головних учасників проекту виділяють:

• ініціаторів;

• замовників;

• інвесторів;

• керуючих;

• контракторів.

До учасників проекту відносять також субконтракторів, постачаль­ників, органи влади, споживачів продукції проекту тощо.

Ініціатор проекту — особа, яка є автором ідеї проекту, його попе­реднього обгрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту.

Замовник проекту — головна особа, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і буде користуватися його результата­ми. Замовник висуває основні вимоги до проекту, його масштаб, за­безпечує його фінансування за власні кошти та за кошти інвесторів, що залучаються, укладає угоди щодо забезпечення реалізації проекту, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту.

Інвестор проекту — особа, що здійснює інвестиції у проект та заці­кавлена у максимізацїї вигод від своїх вкладень. Може бути як банківсь­кою, так і небанківською установою, фізичною особою. Якщо проект не є інвестиційним, замість інвестора виступає організація, що фінан­сує проект.

Керуючий проектом — юридична особа, якій замовник та інвестори делегують повноваження щодо управління проектом: планування, кон­троль та координація дій учасників проекту. Керуючий проектом для виконання своїх функцій утворює команду проекту у складі вико­навців, які реалізують ці функції.

Контрактор проекту - особа, що за угодою з замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт, пов'язаних із проек­том. Ним може бути проектувальник, який виконує проектно-пошукові і науково-дослідні роботи у розрізі ідеї проекту на основі контракту та генеральний підрядник, який здійснює будівельно-монтажні роботи, включаючи пуск в експлуатацію.

Учасники проекту можуть виступати у декількох особах, на­приклад, замовники можуть бути й інвесторами, інвестори — керую­чими проектом тощо

4. Життєвий цикл проекту, його фази та стадії

Розробка та реалізація інвестиційного проекту охоплює певний проміжок часу від виникнення відповідної ідеї до практичної її реалізації (введення в дію виробничої потужності, об’єкта, випуску продукції, здійснення нововведення тощо). Цей проміжок часу називають інвестиційним циклом або циклом інвестиційного проекту. Він складається з таких трьох фаз:

1) передінвестиційна (від попередніх досліджень до остаточного прийняття інвестиційного рішення);

2) власне інвестиційна (проектування, укладення контрактів, спорудження або облаштування приміщень виробничого і невиробничого призначення, навчання виробничого персоналу);

3) виробнича ( введення в експлуатацію і започаткування господарської діяльності, випуск проектної продукції).

Кожна з цих фаз поділяється на окремі стадії, що узгоджуються з рекомендаціями UNIDO ( підрозділ ООН з промислового розвитку).

Передінвестиційна фаза поділяється на такі стадії:

• концепцію проекту, порядок її розробки та розробку проекту (роз­робка ідеї, визначення завдань);

• організацію пошуків інвестиційних можливостей;

• етапи підготовки необхідної документації;

• визначення учасників проекту, їх коротка характеристика;

• визначення методики проведення та проведення аналізу проекту;

• оцінку ефективності проектів ТЕО інвестицій;

• складання бізнес-плану проекту (у тому числі за джерелами фінан­сування).

Важливий аспект передінвестиційної фази - планування. Доволі час­то планування виокремлюють навіть в окрему фазу чи підфазу. їй при­діляють значну, майже найбільшу увагу.

Інвестиційна фаза включає:

• встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту;

реалізацію інвестицій;

адміністрування проекту;

проведення поточного проектного аналізу і контролю витрат;

завершення проекту;

отримання фінансового результату або соціального ефекту.

Експлуатаційна фаза охоплює такі стадії:

• здача в експлуатацію;

• започаткування випуску продукції, господарської діяльності;

• заміна та оновлення технологічного устаткування;

• розширення та інновації;

• виведення на проектну потужність, заключна оцінка проекту.