2.5. Насосні установки для мийки автомобілів
Обладнання для ручної мийки автомобілів охоплює систему водопідвідних труб, до яких приєднуються шланги із брандспойтами (брандспойт – наконечник гнучкого шланга, призначений для створення спрямованого струменя рідини). Для підвищення тиску води, яка надходить із системи оборотного водопостачання, застосовують мийні установки, які складаються з відцентрового, вихрового або поршневого насоса високого тиску, електродвигуна й приводного механізму.
На рис. 2.9 зображена схема найпростішого відцентрового насоса. Проточна частина насоса складається із трьох основних елементів, а саме підведення 1, робочого колеса 2 і відводу 6. Із підвідного трубопроводу рідина подається в робоче колесо. Робоче колесо складається із ведучого 4 і веденого 3 дисків, між якими знаходяться лопатки 8. Ведучим диском робоче колесо закріплюється на валу. Призначенням робочого колеса є передача енергії від двигуна до рідини.
Рідина подається в робоче колесо із трубопроводу, що підводить. Під дією відцентрової сили рідина рухається через колесо із центральної його частини до периферії, а потім, до напірного патрубка. Вздовж відводу рідина надходить від робочого колеса до напірного патрубка або, у багатоступінчастих насосах, до наступного колеса.
Відцентрові насоси забезпечують на продуктивність від тисячних часток до декількох кубічних метрів у секунду, при ККД, який може досягати 0,80. Напір одноступінчастих відцентрових насосів, як правило, не перевищує 0,3...0,4 МПа. Відцентрові насоси малочутливі до наявності абразивних часток та домішок у рідинах, які перекачуються.
Рис. 2.9. Схема відцентрового насоса консольного типу:
1 – підведення; 2 – робоче колесо; 3 – ведений диск; 4 – ведучий диск;
5 – дифузор; 6 – відвід; 7 – язик; 8 – лопатка
Робочим органом вихрового насоса (рис. 2.10) є робоче колесо 1 з радіальними або похиленими лопатками, розміщене в циліндричному корпусі із малими торцевими зазорами. У бічних і периферійних стінках корпуса передбачено концентричний канал 2, що починається з вхідного отвору й закінчується в напірному.
Канал переривається перемичкою 4, що служить ущільненням між напірною й вхідною порожнинами. Рідина надходить через вхідний патрубок5у канал, переміщується по ньому робочим колесом і прямує в напірний патрубок3.
Рис. 2.10. Схема вихрового насоса:
1 – робоче колесо; 2 – канал; 3 – напірний патрубок; 4 – перемичка; 5 – вхідний патрубок
Більшість конструкцій вихрових насосів мають самовсмоктувальну здатність. Більшість конструкцій здатна працювати на суміші рідини й газу. Напір вихрового насоса в 3...9 разів більший, ніж у відцентрового при тих же розмірах і частоті обертання й може досягати 2,5 МПа. Недоліком вихрового насоса є низький ККД, який не перевищує 0,45. Найпоширеніші конструкції мають ККД 0,35...0,38 %. Тому вихрові насоси виготовляють на подачу не більше 12·10 – 3 м3/с.
Вихрові насоси непридатні для подачі рідин, які містять абразивні частки, тому що через зношування деталей швидко збільшуються торцеві й радіальні зазори, що приводить до зниження напору та величини ККД.
Мийні установки високого тиску забезпечуються мийними пістолетами, які дозволяють регулювати кількість витраченої води та форму струменя. Орієнтовна витрата води на мийку одного автомобіля при високому тиску становить: для легкових і вантажних автомобілів 150…200 л; для автобусів 300…400 л. За умов низького тиску витрата рідини збільшується на 200…300 %.
Миюча рідина або вода подаються до сопел за допомогою насоса - головного агрегату насосної станції мийниці. У мийних установках застосовуються переважно відцентрові й вихрові насоси.