20.6. Гідравлічні приводи технологічного обладнання

В об’ємних гідроприводах в якості вихідного елемента використовують гідроциліндри і гідродвигуни.

Спрощена схема об’ємного насосного гідроприводу наведена на рис. 20.8. Основою такого привода є об’ємний насос Н, що створює напір робочої рідини, яка має в основному енергію тиску. Ця енергія перетворюється в механічну роботу за допомогою об’ємного гідродвигуна (гідроциліндра Ц). Завдяки високому об’ємному модулю пружності рідини в об’ємному гідроприводі забезпечується практично жорсткий зв’язок між його вхідними та вихідними органами.

Для управління механізмами, які приводяться в рух гідроприводом, для забезпечення заданих швидкостей і схеми руху, послідовності роботи механізмів і для відповідної зміни витрати й тиску робочої рідини в гідроприводі передбачені регулюючі КЗ і напрямні КО й Р гідроапарати.

Н

Рис. 20.8. Загальна схема об’ємного гідроприводу

еобхідні якісні показники й стан робочої рідини, такі як її чистота, температура, в’язкість, підтримуються кондиціонерами – фільтромФ и теплообмінним апаратом АТ. Живлення гідроприводу здійснюється з гідробака Б, який, крім того, використовується задля охолодження робочої рідини. Для акумулювання й повернення енергії робочої рідини, що перебуває під тиском, а також для усунення пульсацій тиску й піків витрати робочої рідини може використовуватися гідроакумулятор АК. Всі гідравлічні пристрої й апарати з’єднані один з одним гідролініями (трубопроводами та шлангами).

За характером руху вихідної ланки розрізняють об’ємні гідроприводи обертального, поступального й поворотного руху. За можливістю регулювання розрізняють гідроприводи регульовані та нерегульовані, за способом регулювання – з ручним і автоматичним регулюванням, за циркуляцією робочої рідини – із замкнутою та розімкнутою циркуляцією. У регульованому гідроприводі швидкість вихідної ланки об’ємного гідродвигуна може змінюватися згідно визначеній закономірності.

Об’ємний гідропривід має повні переваги, що визначають його широке поширення в машинобудуванні. Це мала маса й габарити, а, отже, і мала інерційність частин, що рухаються. Наприклад, габарити гідромоторів майже в 10 разів, а маса в 5...10 разів менші габаритів і маси рівного за потужність електродвигуна; момент інерції гідромоторів становить не більше 5 % моменту інерції механізму, що приводиться ним. Мала інерційність визначає високу швидкодію гідроприводу, тобто високі швидкості передачі й виконання команд, малий час розгону частин, що рухаються.

Швидкість дії гідроприводу регулюють двома способами: дросельним – частково відводять рідину з системи при постійній подачі насоса (дроселювання); об’ємним – змінюють робочий об’єм насоса або гідромотора.

Перший спосіб найбільш простий, але не економічний, тому що зменшується об’ємний коефіцієнт корисної дії, особливо при потужностях більше 3 кВт.

Для другого способу необхідно більш складне обладнання. Дроселювання використовують при наявності гідроциліндрів, об’ємне – при наявності гідродвигунів.

При розрахунку гідравлічних приводів звичайно потрібно визначити: 1) геометричні параметри гідродвигуна; 2) переріз каналів і трубопроводів; 3) необхідну подачу насосної установки; 4) коефіцієнт корисної дії гідроприводу; 5) вибрати насос і гідравлічну апаратуру, які забезпечать нормальне функціонування привода та сорт робочої рідини (табл.20.3).

Таблиця 20.3