5.10. Обладнання станцій скрапленого нафтового газу

Залежно від способу зберігання, типу застосовуваного обладнання і технології заправляння розрізняють стаціонарні, напівстаціонарні і пересувні автомобільні газозаправні станції, а також стаціо­нарні і пересувні газонаповнювальні компресорні станції.

Типова стаціонарна газозаправна станція (рис. 5.17) має компресор 1, масловіддільник 2, фільтр 3, відцентровий насос 4, цистерну 5 і роздавальні колонки 6.

Компресор 1 типу АВ-15 створює в цистерні надлишковий тиск, що на відцентрових насосів 4 і далі під тиском до роздавальних колонок 6 0,1 … 0,2 МПа вищий від пружності пари газу, який перека­чують, і з цистерни 5 скраплений нафтовий газ через фільтр 3 надходить до

Рис. 5.17. Принципова схема стаціонарної

Заправочної станції скрапленого нафтового газу

Пересувні газонаповнювальні станції призначені для заправляння газобалонних автомобілів на ПАТ або при роботі автомобілів у відриві від основної виробничої бази. Для обладнання пересувних газо­наповнювальних станцій використовують цистерни АЦ-5, АЦ-6, АЦ-10.

5.11. Обладнання станцій стиснутого природного газу

Заправлення газобалонних автомобілів, що працюють на стиснутому природному газі, як правило, провадиться на автомобільних газонаповнювальних компресорних станціях (АГНКС). Газ на АГНКС надходить під невеликим тиском (0,4…1,2 МПа), очищається від механічних домішок і компресорами стискується до 26…35 МПа. Проходячи потім через вологомасловіддільник і блок осушення, газ надходить в акумулятор високого тиску, а звідти через спеціальні вузли запірної й регулюючої арматур по трубопроводах надходить до заправних колонок.

Колонки розташовані в спеціальних боксах, куди в’їжджають автомобілі для заправлення. Вони оснащені шлангом високого тиску, які приєднуються до наповнючого вентиля автомобіля, і мають контрольний манометр для визначення початкового тиску газу в балонах і тиску наприкінці заправлення. Кількість заправленого газу визначається виходячи з різниці цих тисків по спеціальній номограмі.

Найчастіше використовують так зване повільне заправляння балонів одного або відразу кількох автомобілів (рис. 5.18). Станція має газопровід 1, вимірник 2 витрачання газу, фільтр 3 з глушником пульсації, компресор 4, осушник 5. Компресор протягом мінімум 4 годин нагнітає газ в автомобільні балони, безпосередньо приєднані до виходу компресора.

Рис. 5.18. Схема станції повільного заправляння автомобілів стиснутим природнім газом

Рідше використовують швидке заправляння, що триває всього тільки 4…6 хв. Компресорні станції швидкого заправляння (рис. 5.19) мають таке ж обладнання як і станції повільного заправляння балонів автомобілів, але додатково обладнані резервуарами 6 для зберігання стиснутого газу під тиском приблизно 25 МПа.

Рис. 5.19. Схема станції швидкого заправляння

Автомобілів стиснутим природнім газом

Поширеніші також і інші схеми газонаповнювальних станцій (рис. 5.20). На першій схемі (рис. 5.20, а) станція має головний газо­провід 1, три зблокованих компресори 2, три резервуари 3 для збе­рігання газу, триходовий керуючий клапан 4 розподільника, дросель­ний клапан 5, газопровід 6, який сполучає резервуар із клапаном, газопровід 7, що сполучає циліндр компресора з клапаном.

а

б

Рис. 5.20. Схеми наповнювальних станцій