Діагностичні параметри автомобілів у цілому

Найменування	Одиниця вимірювання
Час розгону автомобіля в заданому інтервалі швидкості	с
Час (або шлях) вибігу автомобіля в заданому інтервалі швидкості	с (або м)
Контрольна витрата палива	л/(100 км)
Потужність (або тягова сила) на ведучих колесах автомобіля	кВт (або Н)
Загальний рівень шуму в кабіні автомобіля	ДБ

При цьому найчастіше використовують наступні діагностичні параметри: потужність на ведучих колесах (колісна потужність) – N_к; крутний момент (або тягове зусилля) на ведучих колесах –М_к (Р_к); лінійна швидкість на окружності роликів –V_a; ефективна потужність двигуна –N_e; питома витрата палива –q_е; момент опору (сила опору коченню) коліс –M_f (P_f); час вибігу –t_в; час (або шлях) розгону –t_p(S_p); прискорення (уповільнення) при розгоні (вибігу) –j_р (j_у).

7.2. Засоби технічного діагностування тягових

властивостей

Стенди технічного діагностування (СТД) автомобілів і їхніх агрегатів, об’єднані в певні групи на підставі наступних класифікаційних ознак: 1) за функціональним призначенням; 2) за принциповим конструктивним виконанням; 3) за ступенем рухливості; 4) за ступенем автоматизації виконання операцій діагностування; 5) за видом енергії носія сигналів у каналі зв’язку; 6) за видом джерела енергії.

Основними класифікаційними ознаками стендів тягових якостей є: 1) спосіб навантаження; 2) вид вимірюваних діагностичних параметрів; 3) призначення стенда згідно типу діагностуємого автомобіля; 4) тип навантажувального пристрою; 5) тип опорно-приводного пристрою.

Згідно типу автомобілів, що проходять діагностику, розрізняють стенди для легкових, вантажних автомобілів і автобусів. Основними показниками при цьому є реалізована тягова сила (потужність), швидкість і навантаження на вісь.

За функціональним призначеннямСТД підрозділяють на комплексні для діагностування автомобіля в цілому та СТД для поглибленого діагностування. Діагностування автомобіля в цілому проводять для визначення рівня показників його експлуатаційних властивостей: потужності, паливної економічності, безпеки руху й впливу на навколишнє середовище. Виявивши погіршення цих показників у порівнянні із нормативними, проводять поглиблене (поелементне) діагностування з використанням устаткування для діагностування окремих агрегатів, вузлів і інших елементів автомобіля.

За принциповим конструктивним виконаннямСТД підрозділяють на зовнішні й бортові. До зовнішніх відносяться традиційні СТД, що представляють самостійні прилади й пристрої, що підключаються до автомобіля тільки на момент проведення діагностування, у тому числі й СТД зі спеціальними штекерами-розніманнями для підключення до автомобілів, оснащених системою убудованих датчиків. У цій групі СТД підрозділяють за ступенем рухливості на стаціонарні, пересувні й переносні. Бортові СТД установлюють на автомобілі постійно як його додаткове обладнання.

За ступенем автоматизаціївиконання операцій діагностування СТД можуть бути: автоматичні, напівавтоматичні, неавтоматизовані (з ручним або ножним керуванням), комбіновані.

За видом енергії носія сигналіву каналі зв’язку СТД підрозділяються на: механічні, електричні, магнітні, електромагнітні, оптичні, пневматичні, гідравлічні й ін., а також комбіновані.

За видом джерела енергії, яка забезпечує функціонування, СТД класифікують на стенди, що працюють від: 1) джерела електричної енергії; 2) джерела стисненого повітря; 3) джерела вакууму; 4) мас, що рухаються й обертаються (механічні); 5) генератора звукових (або ультразвукових) коливань і т.д.; 6) комбіновані.