8.3. Діагностування двигунів з комп’ютерним керуванням

До випробних програм діагностування двигунів з комп’ю­терним керуванням, що застосовуються на СТОА, відносяться: 1) порівняння показників потужності двигуна при замиканні на масу ланцюга запалювання кожного циліндра або при аналізі узгодження в їхній роботі при різній частоті обертання колінчатого вала; 2) визначення характеру розподілу робочої суміші (по складу) по циліндрах шляхом виміру змісту вуглеводнів у відпрацьованих газах, у кожному із циліндрів; 3) порівняння значень компресії в циліндрах на основі струму стартера; 4) аналіз напруги в первинному й вторинному ланцюгах системи запалювання.

Випробування електронних систем двигунів. Виконуються при використанні випробного обладнання, спеціально створеного для застосування в бортових системах діагностики двигуна.

Приєднання випробного обладнання провадяться шляхом введення універсальних адаптерів поміж елементами штепсельного рознімання в місці з’єднання периферійного пристрою з ЕСU. Якщо необхідно провести випробування тільки периферійного пристрою (датчика, виконавчого пристрою) то досить приєднати тестер до штепсельного з’єднувача цього пристрою. Окрема електронна система вимагає використання тільки одного замінного кабелю, пов’язаного з адаптером системи. Програма, реалізована через універсальний випробний адаптер, потім використовується для одержання логічної послідовності випробувань. Після приєднання до системи контрольний прилад забезпечує показ заміряних параметрів і видає сигнали, що відповідають імпульсам запалювання й упорскування палива.

Коли ECU залишається підключеною до системи для виконання експлуатаційних випробувань, спеціальні коди можуть бути використані для введення різних параметрів, що імітують умови реальної експлуатації для оцінки точності роботи іспитового приладу.

Рис. 8.2. Система із самодіагностикою:

1 – іспитовий прилад; 2 – випробовуваний автомобіль; 3 – інформаційна система; 4 – модем; 5 – передача даних на великі відстані

До іспитових програм з комп’ютерним керуванням, які широко застосовуються на СТОА, відносяться:

1. порівняння показників потужності двигуна при замиканні на масу ланцюга запалювання кожного циліндра або при аналізі узгодження в їхній роботі при різній частоті обертання колінчатого вала;

2. визначення характеру розподілу робочої суміші (по складу) по циліндрах шляхом виміру вмісту вуглеводнів у відпрацьованих газах, у кожному із циліндрів;

3. порівняння значень компресії в циліндрах на основі струму стартера;

4. аналіз напруги в первинному й вторинному ланцюгах системи запалювання.

8.4. Засоби діагностування систем живлення двигунів

Обладнання для перевірки гідрокерованих форсунок. Стенд КИ-3333 призначений для перевірки й регулювання всіх типів гідрокерованих форсунок автотракторних дизелів. Схема стенда КИ-3333 представлена на рис. 8.3.

Рис. 8.3. Схема стенда КИ-3333 для перевірки гідро керованих

Форсунок дизельних двигунів

Паливо з бака 3через фільтр тонкого очищення4надходить у плунжерний насос6з ручним приводом5. Насос нагнітає паливо через видатковий кран19, гідроакумулятор12і через подаючий паливопровід17у випробовувану форсунку11. Кран19служить для регулювання витрати палива, а гідроакумулятор12– для згладжування пульсацій тисків, створюваних насосом. У закритому положенні (як показане на рис. 8.4) кран19замикає вихід палива з насоса. Для виміру тиску є манометр16, що підключається до гідросистеми стенда за допомогою крана18. Випробовувана форсунка11розміщується в кронштейні10таким чином, щоб розпилювач форсунки розташовувався в камері упорскування9, і закріплюється гвинтом15. Камера упорскування9, виконана із прозорої пластмаси, має підсвічування від електричної лампи14, що включається за допомогою вимикача13. Пари палива з камери упорскування відсмоктуються вентилятором8, конденсуються й повертаються в бак3.

Вентилятор приводиться в дію повітряною турбінкою 7, стиснене повітря до якої подається через видатковий кран 1.

Стенд В-13М призначений для перевірки та регулювання всіх типів гідрокерованих форсунок, а також насос-форсунок автотракторних дизелів. Схема стенда В-13М показана на рис. 8.4.

Рис. 8.4. Схема стенда В-13М для перевірки насос-форсунок

Паливо з бака 1через фільтр тонкого очищення2надходить у плунжерний насос4з важільним ручним приводом3. Насос нагнітає паливо в розподільний кран5. Кран, у відкритому положенні, пропускає паливо через що подає паливопровід6до випробовуваної форсунки7або через подаючий паливопровід12до випробовуваної насос-форсунки13і до крана11. Слід зазначити, що при перевірці форсунок один із подаючих паливопроводів повинен бути заглушений (як показано на рис, наприклад, паливопровід12). У закритому положенні кран5замикає вихід палива з насоса. Кран11, у закритому положенні, роз’єднує гідросистему стенда із дренажним виходом у паливний бак. У відкритому положенні кран11скидає надлишковий тиск у гідросистемі до атмосферного. Для виміру тиску палива є манометр15. Кран10призначений для підключення або відключення гідроакумулятора9. Для надання тестового впливу на насос-форсунку стенд оснащений важільним ручним приводом14.