8.10. Методи перевірки газової апаратури
автомобілів
Регулювання двоступінчастого газового редуктора низького тиску здійснюється з використанням стенда К-278 (рис. 8.19).
При тиску газу або стисненого повітря від 0,22 до 1,2 МПа на вході в редуктор низького тиску в порожнині першого ступеня РНТ величина тиску повинна сягати 0,18...0,20 МПа. При створенні розрідження в розвантажувальному пристрої в межах 0,7...0,8 кПа тиск газу після другого ступеня регулюється до значення 0,05...0,10 кПа за допомогою п’єзоманометра.
Рис. 8.19. Стенд К-278 для перевірки газової апаратури:
1 – приладова стійка; 2 – перегородка; 3 – хрестовина; 4 – ресивер;
5 – електрокомпресор КР-2; 6 – апаратурна шафа;
7 – вакуумний насос 2НВР-5Д
Контрольні запитання
Які методи використовуються для визначення технічного стану двигунів автомобілів?
Якими засобами проводиться загальна діагностика двигунів?
Які методи і засоби використовуються для поглибленої діагностики циліндропоршневої групи двигуна автомобіля?
Який принцип дії аналізатора двигуна (мотор-тестера)?
Який принцип роботи приладів для визначення витрати палива двигунами автомобілів?
Як працюють стенди для ультразвукового очищення інжекторів автомобільних двигунів?
Яка будова газоаналізаторів, що діють за методом інфрачервоної спектроскопії (ІЧС)?
Як використовуваються димоміри при перевірці технічного стану дизельних двигунів?
Яке обладнання використовується для контролю та регулювання газобалонних систем живлення двигунів автомобілів?
Розділ 9
ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТУВАННЯ
ТА ВИПРОБУВАННЯ ТРАНСМІСІЙ АВТОМОБІЛІВ
9.1. Призначення засобів діагностування трансмісії
Трансмісія забезпечує перетворення і передачу потоку потужності двигуна до ведучих коліс, а також зміну швидкості руху автомобіля відповідно до виконуваної роботи й умов експлуатації. Вона є однієї з основних систем, що визначають працездатність і надійність автомобіля, і містить зчеплення, коробку передач (роздавальну коробку), карданну передачу і ведучий міст (мости). З погляду надійності зв’язок між агрегатами трансмісії носить послідовний характер, і окремі її підсистеми не дублюються. Характер структури трансмісії обумовлює взаємовплив працюючих агрегатів.
Засоби діагностування трансмісії дозволяють визначати: 1) потужність, затрачувана на прокручування трансмісії та ведучих коліс автомобіля; 2) кутовий зазор у карданній передачі; 3) биття карданного вала; 4) рівень вібрації; 5) сумарний люфт головної передачі; 6) сумарний люфт коробки передач на різних передачах; 7) зусилля включення передачі; 8) кутове прискорення в динамічному (знакозмінному) режимі; 9) стала температура та рівень масла в агрегатах трансмісії; 10) вміст продуктів зношування в маслі агрегатів трансмісії.
9.2. Визначення кутових зміщень в агрегатах трансмісії
Погіршення технічного стану шестерень, підшипників, шарнірних зчленувань і шліцевих з’єднань вузлів і агрегатів зводиться до збільшення зазорів між сполученими елементами пар через знос і до руйнування зубів, тіл кочення і бігових доріжок (викрашування, відколи, надлами і тріщини). Комплексне діагностування зносу цих елементів, місця, характеру і причини їхніх ушкоджень з великою точністю можна робити по сумарних кутових зазорах і параметрам вібрації.
У карданній передачі сумарний зазор складається з зазорів шліцевих з’єднань, шипів хрестовини і голчастих підшипників, з’єднань їхніх обойм з отвором вилок. Сумарний зазор також зростає при збільшенні зазору в зачепленні зубів шестірень коробки передач, головної передачі і диференціала, у шліцевих з’єднаннях валів і півосей, а також у підшипниках агрегатів. Отже, сумарний зазор, приведений до вала ведучої шестерні ведучого моста, до одного з карданних зчленувань карданної або передачі на кожній передачі коробки, характеризує накопичений знос зубів, шліців, підшипників і т.п. При оцінці стану агрегатів його зручно вимірювати в градусах, тому що цей зазор є похідним від бічного, величина якого передбачена нормативними документами.
При значному зношенні деталей послідовних ланцюгів агрегатів сумарний кутовий зазор вимірювати досить легко (з урахуванням технологічної реалізації вимірів на станції діагностики в ПАТ). Цей параметр, що характеризує знос сполучених деталей коробки передач, приймають рівним куту повороту вторинного вала (при блокуванні первинного вала моментом опору двигуна і послідовної включенні кожної передачі).
У карданній передачі зазор вимірюють за кутом повороту заднього карданного зчленування, блокуючи передній кінець вала ручним гальмом (якщо останній розташований за коробкою передач). При блокуванні ведучих коліс гальмами (карданна передача розблокована, а важіль коробки передач у нейтральному положенні) за кутом повороту фланця ведучої шестірні визначають сумарний зазор у ведучому мосту.
Для виміру люфтів у карданних шарнірах і шліцевих з’єднаннях застосовують люфтомір-динамометр мод. КІ-4832 (рис. 9.1), який вимірює зазори у межах 0...80 ° (з похибкою не більш 0,25°). Момент провертання карданного вала дорівнює 30 Нм для всіх марок автомобілів.
Для виміру автомобіль виставляють на оглядову канаву. Люфтомір кріпиться за допомогою затисків на фланці корпуса ведучого моста, а стрільцю – пружинним захопленням на шейку відбивача ведучого вала головної передачі.
Закріплюють рухливі губки приладу на торцях вилки кардана, утримуючи в цей момент вилку суміжного кардана нерухомо за допомогою монтували. Потім прикладають до рукоятки динамометра зусилля відповідно до ТУ і визначають можливий люфт за градуйованою шкалою. За допомогою цього ж приладу визначають сумарні люфти в коробці передач, роздавальних коробках і головних передачах автомобілів.
Рис. 9.1. Прилад для перевірки сумарного люфту трансмісії мод. КІ-4832:
1 – рухливі губки; 2 – вороток; 3 – градуйований диск; 4 – півкільце підфарбованої рідини в трубці; 5 – стрілка; 6 – шкала динамометричної рукоятки
Виміри на автомобілі виконують у такому порядку: ручним гальмом блокують передню ланку карданної передачі і, повертаючи карданний вал ключем за карданне зчленування (у заднього моста) з одного крайнього положення в інше, визначають по шкалі сумарний кутовий зазор у карданній передачі. При такій перевірці ручне гальмо відпускають і послідовно включається кожна передача (блокування первинного вала забезпечується моментом опору двигуна). Щоб визначити зазор на даній передачі, із загального значення обмірюваного зазору віднімають значення зазору в карданній передачі. При перевірці головної передачі ведучі колеса блокують гальмами.