12.4. Конституційно-правовий статус прокуратури

Прокуратура - це державний орган, функціями якого є: кримінальне переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні зло­чину; підтримання державного обвинувачення в суді; представ­ництво інтересів держави в судовому процесі; нагляд за додер­жанням законів при проведенні попереднього розслідування злочинів і виконанні судових рішень у кримінальних справах.

У соціалістичних і багатьох постсоціалістичних країнах прокуратура здійснює також функцію загального нагляду за до­держанням законів державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Така функція не є характерною для прокуратури в демократич­них державах.

У правознавстві немає єдності у питанні щодо належності прокуратури до тієї чи іншої гілки влади. Пов' язано це, зокрема, з тим, що одні функції прокуратури наближені до виконавчої влади, інші - до судової. У зарубіжних країнах у системі держа­вних органів прокуратура посідає різне місце. В одних країнах -Австрії, Нідерландах, Польщі, США, Японії та інших - прокура­тура входить до системи органів виконавчої влади, є складовою міністерства юстиції і більш-менш централізованою системою. В інших країнах - Іспанії, Італії, Франції, Швейцарії - прокура­тура є складовою системи судової влади, в межах якої вона на­ділена функціональною автономією. Прокурори перебувають і діють при судах, що у тій чи іншій формі може визначатися конституціями.

У третій групі країн, яку складають соціалістичні, деякі постсоціалістичні та інші країни, прокуратура є організаційно відокремленою системою органів, підконтрольною парламенту. Ії очолює генеральний прокурор, який призначається парламен­том або президентом за згодою парламенту і несе перед парла­ментом відповідальність за свою діяльність. У конституціях ста­тус прокуратури може визначатися в окремому розділі або в контексті розділу про судову владу.

Є країни, в яких прокуратури немає взагалі. Наприклад, Велика Британія, де функцію підтримання державного обвину­вачення в суді у необхідних випадках виконує представник ад­вокатського корпусу або спеціальна посадова особа (директор публічних слухань).

В Україні прокуратура є системою органів організаційно відокремленою від інших органів держави. Органи прокуратури не входять до системи органів законодавчої, виконавчої чи су­дової влади, хоча й тісно взаємодіють з ними, насамперед із су­дами. Статус прокуратури України визначається Конституцією України в окремому розділі VII «Прокуратура». Такий розділ не характерний для конституцій демократичних держав, у багатьох із яких прокуратура тільки згадується, а в деяких конституціях про неї взагалі не йдеться. Організація і порядок діяльності ор­ганів прокуратури України визначаються Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року.

Згідно з Конституцією України Прокуратура України ста­новить єдину систему, на яку покладаються:

1. підтримання державного обвинувачення в суді;

2. представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3. нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4. нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов' язаних з обмеженням осо­бистої свободи громадян.

Отже, Конституція не закріплює за прокуратурою України функцій загального нагляду і попереднього (досудового) слідства.

У «Перехідних положеннях» Конституція України визна­чила, що прокуратура продовжує виконувати, відповідно до чинних законів, функцію нагляду за додержанням і застосуван­ням законів та функцію попереднього слідства - до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування (п. 9). Такі закони поки що не прийнято і про­куратура продовжує виконувати функції загального нагляду і попереднього слідства.

Згідно із Законом України «Про прокуратуру» предметом загального нагляду є:

1. відповідність актів, які видаються всіма органами, під­приємствами, установами, організаціями та посадовими особа­ми, вимогам Конституції України та чинним законам;

2. додержання законів про недоторканність особи, соціа­льно-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3. додержання законів, що стосуються економічних, між­національних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вима­гають прокурорського реагування, а за наявності приводів - та­кож з власної ініціативи прокурора (ст. 19). Згідно із Законом України «Про прокуратуру» документами прокурорського реа­гування на факти порушення законності, встановлені під час здійснення прокурорського нагляду, є:

1. Протест на акт, що суперечить закону приноситься про­курором, його заступником до органу, який видав акт або до ор­гану вищого рівня. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його згідно із законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов' язковому розгляду відпо­відним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. Подача такої за­яви зупиняє дію правового акта.

2. Письмовий припис про усунення порушень закону вно­ситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або органу чи посадовій особі вищого рівня у порядку підпорядкованості, які правомочні усунути право­порушення. Письмовий припис вноситься у випадках, коли пору­шення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Орган чи посадова особа можуть оскаржити припис прокурору вищого рівня, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення прокурора вищого рівня є остаточним.

3. Подання з вимогами усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють вноситься прокурором, його заступником до державного органу, громадської організації або посадовій особі, які наділені повноваженням усунути пору­шення закону і підлягає невідкладному розгляду. Не пізніше як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів до усу­нення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють і про наслідки повідомлено прокурору.

4. Постанова про дисциплінарне провадження, прова­дження про адміністративне правопорушення або про порушен­ня кримінальної справи виноситься прокурором, його заступни­ком у разі порушення закону посадовою особою або громадяни­ном залежно від характеру порушення закону стосовно цих осіб. Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним ор­ганом у десятиденний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

У протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов' язково зазначається, ким і яке положення закону поруше­но, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення (ст. 25).

Згідно з Конституцією України Прокуратуру України очо­лює Генеральний прокурор України, який призначається на по­саду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що є наслідком його відставки з посади. Строк повноважень Генерального про­курора України - п 'ять років (ст. 122). Строк повноважень під­порядкованих йому прокурорів також становить п' ять років.

Системою органів прокуратури є: Генеральна прокурату­ра України, Прокуратура Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, ра­йонні, міжрайонні, інші, прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури (ч. 1 ст. 13).