Тема 11 Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади

План

1. Поняття та особливості виконавчої влади. Загальна характеристика системи органів виконавчої влади в Україні

2. Порядок утворення, склад та повноваження Кабінету Міністрів України. Припинення діяльності Уряду

3. Конституційно-правовий статус центральних органів виконавчої влади України

11.4. Місцеві органи виконавчої влади в Україні

11.1. Поняття та особливості виконавчої влади. Загальна характеристика системи органів виконавчої влади в Україні

У вітчизняній конституційно-правовій та адміністративно-правовій науці не знайдено єдиних підходів до визначення сут­ності та змісту поняття «виконавча влада». Така ситуація пояс­нюється процесом переходу в Україні від колишнього радянсь­кого державного та адміністративного права (які не визнавали теорії розподілу влади) до конституційно-правової системи де­мократичної, правової та світської держави.

Провідна роль законодавчої влади в системі поділу й ор­ганізації державної влади не означає другорядності інших гілок влади. Кожна з гілок влади здійснює функції держави. Якщо відповідно до прийнятих органом законодавчої влади - парла­ментом - законів функціонують усі органи державної влади, відбувається життєдіяльність усього суспільства, то виконання законів, додержання їх усіма суб' єктами права забезпечується виконавчою і судовою владою.

Виконавча влада відрізняється від законодавчої тим, що її органи, насамперед уряд, забезпечують повсякденну життєдія­льність суспільства, їх діяльність пов' язана із щоденним задово­ленням матеріальних і духовних потреб людей. Якщо парламент на деякий час припинить свою роботу, наприклад, у разі його розпуску чи саморозпуску або перебування парламентаріїв у тривалій літній відпустці, то нічого надзвичайного в країні не відбудеться, життя продовжуватиметься, а виконавча влада не може припинити своє функціонування й на один день. Навіть у разі відправлення уряду у відставку, він продовжує діяти до того часу, поки не буде сформовано новий уряд.

Виконавча влада є найсильнішою у будь-якій державі з огляду на наявність у її розпорядженні матеріальних, фінансо­вих, інформаційних і силових ресурсів. Роль уряду та інших ор­ганів виконавчої влади в державі значною мірою залежать від форми державного правління, форми державного устрою, роз­кладу партійно-політичних сил у суспільстві і насамперед у па­рламенті, взаємовідносин уряду з іншими вищими органами державної влади і нерідко істотно відрізняється від відповідних конституційних приписів.

За своєю сутністю виконавча влада є сукупністю повно­важень з управління державними справами. Конституційно-правовий інститут виконавчої влади становить сукупність норм, що визначають систему і статус суб' єктів управління державни­ми справами. Конституційне регулювання організації і функціо­нування виконавчої влади здійснюється у значно менших обся­гах, аніж законодавчої влади. Основний обсяг правового регу­лювання відносин у сфері виконавчої влади здійснюється нор­мами адміністративного права. Конституції встановлюють на­самперед суб' єктів виконавчої влади. За загальним правилом суб' єктами виконавчої влади є глава держави, уряд, місцеві ор­гани виконавчої влади (місцеві державні адміністрації).

Сутність виконавчої влади зумовлює її особливості. Однією з найважливіших особливостей виконавчої влади є її централіза­ція, що виявляється у підпорядкуванні одних органів іншим і концентрації владних функцій в руках глави уряду або глави держави. У законодавчій і судовій гілках державної влади відсут­нє підпорядкування одних органів іншим. У руках глави держави виконавча влада юридично і фактично зосереджується в абсолю­тній та дуалістичній монархіях і в президентській республіці. Конституції усіх президентських республік визначають президен­та як главу держави і главу виконавчої влади. За змішаної респу­бліканської форми правління президент, зазвичай, не визнається конституцією главою виконавчої влади. Незалежно від конститу­ційних визначень за президентсько-парламентарного різновиду змішаної республіканської форми правління, президент фактично очолює виконавчу владу. У країнах з парламентарними формами правління глава держави рідко визнається главою виконавчої влади. Попри конституційні визначення, за парламентарних форм правління виконавчу владу очолює глава уряду. Главі виконавчої влади підпорядковуються місцеві органи виконавчої влади, що діють в адміністративно-територіальних одиницях держави.

З централізацією пов' язана така особливість виконавчої влади, як формування її органів шляхом призначення. Глава уря­ду як колегіального органу майже завжди призначається главою держави, парламентом або спільно парламентом і главою дер­жави. Обрання глави уряду шляхом загальних виборів трапля­ється рідко (Ізраїль). Члени уряду призначаються главою держа­ви або парламентом (за відсутності альтернативних кандидатур обрання парламентом тих чи інших посадових осіб фактично є їх призначенням). Керівники місцевих органів виконавчої влади призначаються урядом або главою держави.

Ще однією особливістю виконавчої влади є здійснення її на засадах поєднання єдиноначальності і колегіальності. Уряди є колегіальними органами виконавчої влади, центральні і місце­ві органи виконавчої влади діють на засадах єдиноначальності. Рішення уряду приймаються на його засіданнях усіма членами уряду. Єдиноначальність органу виконавчої влади означає, що владні повноваження органу здійснюються одноособово його керівником - міністром, головою державного комітету, керівни­ком іншого центрального органу, головою місцевої державної адміністрації. Керівник персонально несе всю повноту відпові­дальності за результати роботи органу перед урядом і, за деяких форм державного правління, главою держави.

Чинна Конституція України передбачає створення чіткої вертикалі державної виконавчої влади в Україні, яка проходить через всі рівні владних відносин, починаючи від столиці і закін­чуючи районом області чи міста. Умовно, ця система складаєть­ся з таких елементів:

- Кабінет Міністрів України. Вищим органом у системі органів виконавчої влади визначено Кабінет Міністрів України (ч. 1, ст. 113 Конституції України). Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України;

• центральні органи державної виконавчої влади;

• місцеві органи державної виконавчої влади.