6.3. Набуття громадянства України

Загальна теорія конституційного права має два основних шляхи набуття громадянства:

• філіація;

• натуралізація.

Філіація (з лат. «fiHus») буквально означає «син». В шир­шому розумінні - зв' язок, наступність, розвиток чого-небудь як наступність, тобто діє формула «від батька до сина». У держав­но-правовому розумінні філіація - це набуття громадянства за народженням.

Філіація (як набуття громадянства за народженням) є на основі двох засад (двох принципів):

• за принципом крові;

• за принципом ґрунту (території, землі).

Сутність принципу крові полягає в тому, що всі особи, народжені від громадян тої чи іншої держави, автоматично на­бувають громадянства своїх батьків. Наприклад, особи, наро­джені від громадян Іспанії, стають іспанськими громадянами.

Сутність принципу території (ґрунту, землі) полягає в тому, що діти, народжені на території певної держави, автома­тично (незалежно від громадянства своїх батьків) стають грома­дянами цієї держави (держави, якій належить ця територія).

Наявність у законодавстві різних підходів до визначення громадянства за народженням призводить до явища подвійного громадянства (біпатризму). Нерідко тут головну роль відіграє саме наявність колізій між «правом крові» і «правом ґрунту».

У законодавстві більшості країн не визначаються юридич­ні наслідки подвійного громадянства. Для запобігання випадків біпатризму у розвинутих країнах законодавством встановлено, що одруження жінки з іноземцем автоматично не впливає на її громадянство. Для ліквідації біпатризму нерідко використову­ється оптація, тобто вибір громадянства. Найчастіше оптація є у зв' язку з територіальними змінами та укладанням міждержавних угод про запобігання подвійному громадянству.

Натуралізація - це набуття права громадянства чужої держави.

В українському законодавстві при вирішенні питання на­буття громадянства використано (поєднано) обидва відомі шля­хи набуття громадянства: філіацію і натуралізацію. При викори­станні філіації як порядку набуття громадянства України, можна відслідкувати використання принципу крові і принципу ґрунту (території, землі).

Чинним законодавством України передбачено 10 підстав набуття громадянства України:

1. за народженням;

2. за територіальним походженням;

3. внаслідок прийняття до громадянства;

4. внаслідок поновлення у громадянстві;

5. внаслідок усиновлення;

6. внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклу­вання;

7. внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8. у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одно­го чи обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства;

10) а іншими підставами, передбаченими міжнароднимидоговорами України.

6.4. Припинення громадянства України

Передбачено три підстави припинення громадянства України:

1. внаслідок виходу з громадянства України;

2. внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними догово-рами України.

Вихід з громадянства України. Припинення громадянства України внаслідок виходу з нього (з громадянства України) - це обов' язково добровільна, свідома дія дорослої особи. Тому пер­шою і основною умовою є її власне бажання зробити цю дію. Звичайно, коло громадян України, які ймовірно можуть «вихо­дити» з українського громадянства охоплює не тільки дорослих осіб. Тому, чинним законодавством окремо передбачено особ­ливості виходу з громадянства для дітей. Є дві групи щодо пи­тання виходу з громадянства України:

• вихід з громадянства дорослих (повнолітніх) осіб;

• вихід з громадянства дітей (неповнолітніх осіб).

При виході з громадянства дорослих осіб, законодавством передбачено дві ситуації (два варіанти):

1. громадянин України, який виїхав на постійне прожи­вання закордон, може вийти з громадянства України за його клопотанням;

2. вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з гро­мадянства України.

Вихід з громадянства України не допускається у двох ви­падках, а саме:

1. якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену у кримінальній справі;

2. якщо стосовно особи, яка клопоче про вихід з грома­дянства України, в Україні є обвинувальний вирок суду, що на­брав чинності і підлягає виконанню.

Вихід з громадянства дітей, зазвичай, є наслідком зміни громадянства їхніх батьків чи осіб, які їх заміняють. Але вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України може від­буватися лише за їхньою згодою.

Положення щодо особливостей виходу з українського громадянства дітей:

• якщо дитина виїхала разом з батьками на постійне про­живання закордон і батьки виходять з громадянства України, за клопотанням одного з батьків, разом з батьками, з громадянства України може вийти і дитина;

• якщо один з батьків виїхав разом з дитиною на постійне проживання закордон і виходить з громадянства України, а дру­гий залишається громадянином України, дитина може вийти з громадянства України разом з тим із батьків, який виходить з громадянства України, за його клопотанням;

• дитина, яка усиновлена подружжям, один з якого є гро­мадянином України, а другий - іноземцем, може вийти з грома­дянства України за клопотанням усиновителя, який є іноземцем;

- дитина, усиновлена іноземцями або особами без грома­дянства, може вийти з громадянства України за клопотанням одного з усиновителів.

Втрата громадянства України. Громадянство України втрачається тоді:

1. якщо громадянин України, після досягнення ним пов­ноліття, добровільно набув громадянство іншої держави;

2. якщо іноземець набув громадянство України і не подав у встановленому порядку документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;

3. якщо іноземець набув громадянство України і скорис­тався правами або виконав обов' язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

4. якщо особа набула громадянство України внаслідок по­дання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих докуме­нтів;

5. якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на:

• військову службу;

• роботу в службу безпеки;

• роботу в правоохоронні органи;

• роботу в органи юстиції;

• роботу в органи державної влади чи органи місцевого са­моврядування (іншої держави - у всіх перерахованих випадках ).

Громадянство не втрачається, якщо внаслідок цього гро­мадянин України стане особою без громадянства (окрім ситуації з використанням свідомо неправдивих відомостей або фальши­вих документів).

Законодавством чітко визначено поняття «добровільне на­буття громадянства іншої держави», таким вважаються всі ви­падки, коли громадянин України:

1. за своїм вільним волевиявленням, вираженим у формі письмового клопотання, набув громадянство іншої держави;

2. добровільно отримав документ, що підтверджує наяв­ність набуття ним іноземного громадянства:

Громадянин України, який подав заяву про вихід з грома­дянства України або щодо якого оформляється втрата громадян­ства, до набуття чинності рішенням про припинення громадянс­тва України користується всіма правами і має всі обов' язки гро­мадянина України.