3.2. Юридичні властивості Конституції України 1996 року та її функції

Чинній Конституції України (Конституції 1996 року) при­таманні тією чи іншою мірою майже всі загальновідомі юриди­чні властивості Конституції.

Конституція України - Основний Закон держави, тобто це документ, який повинен бути основою (фундаментом) націона­льного законодавства. Більшість конституційних норм станов­лять основу для прийняття відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів. Наприклад, статті 69-73 Конститу­ції України є основою для законодавства про референдуми в Україні; статті 147-153 - для законодавства про конституційну юстицію.

Конституція України - це закон, що має вищу юридичну силу, всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати по­ложенням Конституції. Жоден нормативно-правовий акт держа­ви не може суперечити Конституції. Про це йдеться в ст.8 Кон­ституції України: «В Україні визнається i діє принцип верховен­ства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України i повинні відповідати їй...... У випадку по­яви будь-якого нормативно-правового акту, положення якого не відповідають Конституції України, цей акт повинен бути відмі­нений. Якщо це, наприклад, закон чи будь-який акт Верховної

Ради України, а також акти Президента України, то відмінити дію цього акта має Конституційний Суд України.

Стабільність Конституції України забезпечує особливий порядок внесення змін до неї (розділ ХІІІ Конституції України), а її охорону сьогодні здійснює Конституційний Суд України.

Наділення положень Конституції властивостями норм прямої дії. Це означає, що конкретні конституційні приписи по­винні впливати на суспільні відносини безпосередньо, їх вико­нання не може відкладатись у зв' язку з відсутністю тих або ін­ших роз' яснювальних актів.

За загальними класифікаційними ознаками Конституцію України 1996 року можна визначити як:

1. писану кодифіковану конституцію унітарної держави з автономним утворенням;

2. жорстку конституцію, оскільки внесення змін і допов­нень до Конституції України, на відміну від внесення змін і до­повнень до інших законів, потребує в окремих випадках як спе­ціальних суб'єктів (спеціальне коло суб'єктів, які мають право вносити пропозиції про внесення змін і доповнень, затверджен­ня змін на всеукраїнському референдумі), так і кваліфікованої більшості голосів (не менше 2/3 голосів від конституційного складу Верховної Ради України);

3. за порядком прийняття конституції як конституцію на­родну (демократичну), оскільки остання була прийнята парла­ментом України 28 червня 1996 року.

Загальна теорія конституційного права знає таке поняття як функції конституції.

Функції конституції - це суспільне призначення Консти­туції та способи її реалізації.

Конституція сучасної держави, в тому числі і Конституція України, сьогодні виконують декілька головних функцій. Ці фу­нкції можна певним чином класифікувати. Так, за предметом функціонування та реалізації Конституції, найбільш яскраво проявляються три функції Конституції: юридична; політична; ідеологічна.

Юридична функція полягає в тому, що Конституція Украї­ни є насамперед законом. А отже його основне призначення ­регулювання суспільних відносин. Конституція України, як будь-який інший закон, регулює суспільні відносини. Ми вже знаємо, що вона регулює найбільш важливі суспільні відносини пов' язані із становлення інститутів прав та свобод людини і громадянина, територіального устрою держави, системи органів державної вла­ди та органів місцевого самоврядування. В цьому і проявляється юридична або правова функція Конституції України.

Політична функція полягає в тому, що Конституція України має пряме відношення до процесів формування влади - до полі­тичних процесів. В Конституції України закріплено виборчу сис­тему, основи правового статусу особи і громадянина, правове по­ложення політичних партій і громадських організацій. Іншими словами, Конституція України закріплює конкретну політичну си­стему (ту, яка склалася і реально функціонує), а також окреслює контури - реформування, дальшого розвитку політичної системи України. Наприклад, саме в Конституції України вперше появля­ється положення про введення в системі державних органів Украї­ни - омбудсмана (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). Зрозуміло, що введення інституту омбудсмана відобра­зиться у характеристиці політичної системи України.

Ідеологічна функція Конституції - полягає в тому, що Кон­ституція, будучи найвищим (Основним) законом держави, міс­тить цілу низку ідей певного спрямування (конкретну ідеологію).

Що це за ідеологія, якщо йдеться про Конституцію Украї­ни 1996 року? Коротко вона викладена в наступних тверджен­нях. Сучасна Українська держава - це держава, яка є наслідком реалізації українською нацією свого невід' ємного права на са­мовизначення. Це держава - суверенна, демократична і соціаль­на. Вона прагне стати правовою. Держава, в якій державна влада має будуватись за принципом її поділу на законодавчу, виконав­чу і судову; держава, яка визнає і гарантує місцеве самовряду­вання. Все це в єдності і складає певну ідеологію.

За напрямком дії, функції Конституції можна поділити на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні функції Конституції спрямовані на зовнішню політику держави. Наприклад, конституційні основи зовнішньої політики України, системи оборони України, основи політики

України щодо українців, які проживають за межами України тощо.

Внутрішні функції Конституції - функції, які спрямовані на внутрішню політику держави. Наприклад, встановлення і підтримання в Україні конституційного порядку тощо.

За часом дії, функції Конституції України можна поділити на постійні і тимчасові. Постійні функції виконуються (здійс­нюються ) постійно, тимчасові - відповідно, протягом якогось часу. До прикладу, Конституція України містить Розділ - 15 «Перехідні положення». Нормами даного розділу врегульовува­лись чи ще врегульовуються окремі групи суспільних відносин, але тільки на перехідний період.