9.5. Конституційно-правовий статус народного депутата України

Конституційно-правовий статус народних депутатів Укра­їни визначають Конституція України та Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року.

Народний депутат України є обраний відповідно до За­кону України «Про вибори народних депутатів України» - пред­ставник Українського народу у Верховній Раді України і упов­новажений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

Принципами статусу народного депутата України є:

- вільний депутатський мандат;

• здійснення повноважень народним депутатом на постій­ній основі;

• несумісність депутатського мандата з іншими видами діяльності;

• рівноправність депутатів;

• депутатська недоторканність і депутатський індемнітет.

Конституції демократичних держав здебільшого закріп­люють принцип вільного депутатського мандата. Сутність цього принципу полягає у тому, що депутат є представником усього народу, ніхто не може відкликати його або давати обов' язкові накази. Пов'язано це з тим, що депутат повинен бути представ­ником всього народу, а не тільки виборців свого виборчого округу. Він не повинен виступати в парламенті уповноваженим з місцевих справ, а покликаний обстоювати загальнонаціональні інтереси. До основних положень вільного депутатського манда­та належать:

• мандат є загальним (тобто хоча депутати і можуть оби­ратися по виборчих округах, вони представляють усю націю);

• мандат - не імперативний, а факультативний (його здій­снення вільне від примусу, депутат не зобов' язаний робити щось конкретне, зокрема брати участь у парламентських засі­даннях, не зобов' язаний враховувати думку своїх виборців);

• мандат не підлягає відкликанню.

Імперативний депутатський мандат навпаки - встановлює юридичну відповідальність депутата перед його виборцями і означає, що він зв' язаний наказами виборців і може бути дост­роково відкликаний ними.

Принципи здійснення повноважень народним депутатом України на постійній основі та несумісності депутатського ман­дата закріплені в ст. 78 Конституції України та в ст. 3 Закону України «Про статус народного депутата України». Так, народ­ний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі, а принцип несумісності депутатського мандата означає, що народний депутат України не має права:

1) бути членом Кабінету Міністрів України, керівником Центрального органу виконавчої влади;

2) мати інший представницький мандат чи одночасно бутина державній службі;

3) обіймати посаду міського, сільського, селищного голови;

4. мати будь-яку, крім депутатської, оплачувану роботу, за винятком викладацької, наукової та творчої діяльності, а також медичної практики у вільний від виконання обов' язків народно­го депутата час;

5. залучатись як експерт органами досудового слідства, прокуратури, суду, а також провадити адвокатську діяльність;

6. входити до складу керівництва, правління чи ради під­приємства, установи, організації, що має на меті одержання прибутку.

У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльнос­ті, народний депутат України у двадцятиденний строк з дня ви­никнення таких обставин припиняє цю діяльність або подає особисту заяву про складення повноважень народного депутата України.

Принцип депутатської рівноправності виявляється у пра­ві народних депутатів України обирати і бути обраними до ор­ганів Верховної Ради та на парламентські посади, у праві зако­нодавчої ініціативи, брати участь у дебатах тощо.

Принцип депутатської недоторканності (депутатський імунітет) означає, що:

1. народний депутат України не може бути без згоди Вер­ховної Ради України притягнутий до кримінальної відповідаль­ності, затриманий чи заарештований;

2. обшук, затримання народного депутата чи огляд особи­стих речей і багажу, транспорту, житлового чи службового при­міщення народного депутата, а також порушення таємниці лис­тування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонден­ції та застосування інших заходів, що відповідно до закону об­межують права і свободи народного депутата України, допус­каються лише в разі, коли Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо;

3) арешт (взяття під варту) як кримінально-процесуальний запобіжний захід і арешт як адміністративне стягнення за вчи­нене правопорушення можуть бути застосовані до народного депутата України лише за згодою Верховної Ради України.

Депутатський індемнітет розглядається у двох аспектах: по-перше, як невідповідальність народного депутата України -він не несе юридичної відповідальності за результати голосуван­ня або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп; по-друге, як винагорода народного депутата України за його парламентську діяльність.

Народним депутатом може бути обраний громадянин України, який має право голосу, досяг на день виборів 21 року, проживає в Україні протягом останніх п' яти років. Не може бу­ти обраний громадянин, який має судимість за вчинення умис­ного злочину, якщо ця судимість не погашена чи не знята у встановленому законом порядку.

Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги. Перед вступом на посаду народні депутати України складають присягу на вірність Україні. При­сягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України. Депутати скріплюють присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу є наслідком втрати депутатсь­кого мандата.

Повноваження народного депутата України припиняються в день відкриття першого засідання Верховної Ради України но­вого скликання.

Народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самовряду­вання, а також до керівників підприємств, установ та організа­цій, розташованих на території України, незалежно від їх підпо­рядкування і форм власності.

Депутатський запит - це вимога народного депутата, на­родних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заяв­ляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, які входять до їх компетенції.

Народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і бра­ти участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об' єднань грома­дян здійснити певні дії, дати офіційне роз' яснення чи викласти позицію з питань, які входять до їх компетенції.

Гарантіями діяльності народного депутата України є:

1. непорушність повноважень народного депутата України;

2. депутатська недоторканність;

3. забезпечення народному депутатові України умов для виконання депутатських повноважень;

4. звільнення народного депутата України від призову на військову службу або збори;

5) державне страхування народного депутата України;

6. забезпечення народному депутатові України умов для підвищення професійного рівня;

7. фінансове, медичне і соціально-побутове забезпечення народного депутата України тощо.