De verbis legatorum

Per vindication his verbis legamus: do, lego, capîto, sumîto, sibi habeto.

Per damnationem - his verbis: heres meus damnas esto dare, dato, facîto, heredem meum dare iubeo.

135

Sinendi modo - ita: heres meus damnas esto sinêre lucium titium

sumêre

Ore illam rem sibique habere.

Per praeceptionem - sic: Lucius titius illam rem praeciplto.

(Paul.)

legatum, i n - легат, заповідальна відмова;

lego, avi, atum, are - тут: відмовляти за заповітом (мається на увазі легат);

per vindicationem - за допомогою витребування (віндикації);

per damnationem - за допомогою накладення зобов’язання;

sinendi modo - за допомогою дозволу;

per praeceptionem - через прецепцію;

damnas (архаїчна форма дієприкметника damnatus, a, um) - прире­чений, зобов’язаний.

DE VITA ROMAE ANTIQUAE

PERSONALIA Neratius Priscus Lucius

Нерацій Пріск Луцій - впливовий державний діяч і талано­витий юрист, який жив у другій половині I ст. н е. У 87 р. обіймав посаду префекта державної казни (praefectus aerarii Saturni), у 97 р. був намісником у Паннонії. Нерацій був радником Траяна (який нібито бажав зробити його своїм наступником) і Адріана. Разом з Цельсом - сином очолював школу прокуліанців. Твори Нерація: Responsa, Regûlae, Membranae (Пергаменти), Epistûlae, De nuptiis (Про шлюби), Ex Plautio.

Ius romanum

Adversarius - супротивник, противна сторона в правовій справі.

Advocatus (синонім - сausidїcus) (покликаний, запрошений) процесуальний помічник сторони, який підтримував її своїм осо­бистим інтересом і юридичними порадами.

Appellatio - апеляція, оскарження судового рішення.

Decretum - рішення стосовно судових справ.

Definitio - визначення, роз’яснення юридичних понять.

Institutio - інституція, коротке елементарне керівництво.

Iurisprudentia правознавство.

Mandatum - інструкція чиновникам щодо адміністративних і судових питань.

136

ARS

Арка Септімія Севе-ра була поставлена на Римському форумі з наго­ди десятилітньої річниці царювання Септимія Се-вера й в ознаменування його перемог у 203 р.

LECTIO XXI (VICESIMA PRIMA)

§ 69. Підрядні речення мети з ut і ne finale

Підрядні речення мети поєднуються з головним сполучника­ми ut — щоб, для того, щоб, ne — щоб не, ut non — що не, щоб не. Ці сполучники в цьому разі називаються ut finale та ne finale (від finis — мета).

У підрядних реченнях мети вживається кон’юнктив відповід­но до правила consecutio tempôrum: після головних часів — praesens coniunctivi, після історичних — imperfectum coniunctivi. Інші часи в підрядних мети не вживаються, наприклад:

Edîmus, ut vivamus, non vivîmus, ut edamus. — Ми їмо для того, щоб жити, а не живемо для того, щоб їсти.

Misîmus, ut nuntium apportares. — Ми послали, щоб ти приніс звістку.

§ 70. Підрядні речення причини

Підрядні речення причини приєднуються до головного різни­ми сполучниками cum causale (causa — причина), quod, quia, quoniam. Перекладаються усі вони однаково: оскільки; тому що; внаслідок того, що.

У підрядних реченнях з cum causale присудок вживається в кон’юнктиві, час якого відповідає правилу consecutio tempôrum, наприклад:

Locatio et conductio non verbis, sed consensu contrahîtur, cum naturalis iuris sit. — Договір найму, оскільки він належить до га­лузі природного права, укладається за допомогою угоди, а не за допомогою слів (стипуляції).

Сполучники quod, quia, quoniam вживаються з індикативом (якщо в реченні не виражається чиясь суб’єктивна думка), на­приклад:

Credo, quia absurdum est. — Вірю, тому що це безглуздо.