Ius romanum

Ecclesia (грец. åkklesia збори) - християнський храм, гро­мада, церква.

Після трьох століть підпілля і переслідувань Костянтин I у 313 р. визнав християнство релігією, рівноцінною іншим куль­там, а Феодосій I у 380 р. зробив його державною релігією.

Episcбpus (грец. смотритель, надзиратель) - єпископ у своїй єпархії вершить правосуддя над духовними особами, у післякла-сичний період виступає також у ролі мирового судді в супереч­ках між світськими особами (episcopalis audientia), використову­ючи високий авторитет церкви.

Apostôli - апостоли, проповідники «слова божого».

131

ARS

Статуя римлянина, що здійснює жертовне возлияння. I ст. до н. е. (Рим, Ватикан).

Римлянин задрапірований у тогу — тогатуса, у руці в нього жертовна чаша. Розміреним рухом лівої руки він ніби до­помагає вимовляти слова молитви, чаша в правій руці нахилена, і створюється вра­ження, що жертовна волога повинна про­литися в цей момент на вівтар.

LECTIO XX (VICESIMA)

§ 67. Consecutio temporum послідовність часів

Вживання часів кон’юнктиву в підрядному реченні залежить від правила послідовності часів (consecutio temporum), яке відоб­ражає залежність умовного способу, вжитого в підрядному ре­ченні, від присудка головного речення. Час кон’юнктива в підряд­ному реченні залежить від двох факторів:

1. у який часовій формі стоїть дієслово-присудок головного речення;

2. як співвідноситься в часі дія головного речення з дією підрядного.

Усі дієслівні часи в латинській мові поділяються на головні й історичні.

Головні: praesens, futurum I, futurum II, imperativus praesentis, imperativus futuri.

Історичні: imperfectum, perfectum, plusquamperfectum.

Правило вживання часів coniunctivus у підрядному реченні полягає в такому: якщо в головному реченні присудок виражений одним з головних часів, то в підрядному:

• для вираження одночасної дії необхідно вжити присудок у praesens coniunctivi;

• для вираження попередньої дії - в perfectum coniunctivi;

• для вираження майбутньої дії вживається особлива фор­ма на -urus sim (sis, sit, simus, sitis, sint), тобто форма participium futuri activi з дієсловом esse у praesens coniunctivi, що являє со­бою описову дієвідміну активного стану - Coniugatio peri-phrastîca activi. У Coniugatio periphrastîca activi participium futuri activi може поєднуватися з дієсловом esse у всіх часах.

Якщо ж присудок головного речення вживається в одному з істо-ричних часів, то присудок підрядного речення приймає форму:

• imperfectum coniunctivi для вираження одночасності;

• plusquamperfectum coniunctivi для вираження поперед­ньої дії;

• форма на -urus essem (esses, esset, essemus, essetis, essent), тобто форма participium futuri activi + esse у imper­fectum для вираження майбутньої дії.

133

майбутня дія

форма на -urus sim

форма на -urus essem

Головне речення

Головні часи: Praesens Futurum I Futurum II

Imperativus

Історичні часи: Imperfectum Perfectum Plusquamperfectum

Consecutio tempôrum

Часи у підрядному реченні

дія

попередня

одночасна дія

Praesens coniunctivi

Perfectum coniunctivi