Ius romanum

Plebs (недиференційована безліч людей) — народ, юрба, пле­беї (plebei), пізніше назва соціального прошарку, що виник у ре­зультаті внутрішньої диференціації ще за часів доримського ро­дового ладу й у римського суспільства. Його антиподом були patricii.

Plebіscitum — постанова плебейських зборів (consilium plebis), що безпосередньо зобов’язувала тільки плебеїв; однак вони могли домагатися реалізації плебісциту непрямо. Зростан­ня політичної ваги плебеїв вело до прагнення ширше застосову­вати плебісцит. У 287 р. до н. е. plebіscitum набули сили закону, після чого їх повинен був дотримуватися кожен громадянин — і плебей, і патрицій. Більше того, з 250 р. до н. е. plebіscitum стали основною формою римського законодавства.

Patricii — патриції, пізніше назва для стану, який ще в до-римському родовому ладі піднявся над його рядовими членами (plebs) і привласнив собі різні привілеї, насамперед провідні по­літичні позиції.

ARS

Портрет Лівії — дружини Ав-густа. I ст. н. е. (Санкт-Петербург, Ермітаж).

74

LECTIO XII (DUODECIMA)

§ 33. Supinum супін

Супін — це віддієслівний іменник зі значенням мети, який має закінчення –um. Самостійно вживається рідко. Служить для ут­ворення дієслівних форм (participium perfecti passivi, participium futuri activi, infinitivus futuri activi і passivi, аналітичні форми си­стеми перфекта пасиву), наприклад: accusatum — щоб звинува­тити, scriptum — щоб написати, dictum — щоб сказати, visum — щоб побачити.

§ 34. Participium дієприкметник

У латинській мові існує три види дієприкметників:

I. Participium praesentis activi — дієприкметник теперішньо­го часу активного стану. Наприклад: accusans, accusantis — щозвинувачує. (Більш докладно про participium praesentis activi див.§ 21).

II. Participium perfecti passivi — дієприкметник минулогочасу пасивного стану. Утворюється шляхом додавання до осно­ви супіна (для її знаходження необхідно від словникової формисупіна відокремити закінчення -um) родових закінчень: для чо­ловічого роду -us, для жіночого -a, середнього -um (відмінюєть­ся за зразком прикметників I, II відміни), наприклад:

condemnatus, a, um — засуджений; doctus, a, um — навчений; defensus, a, um — захищений; punitus, a, um — покараний.

III. Participium futuri activi — дієприкметник майбутньогочасу активного стану. Утворюється шляхом додавання до осно­ви супіна суфікса -ur- і родових закінчень -us (m), -a (f), -um (n),наприклад:

condemnaturus, a,um — той, що має намір звинуватити; docturus, a, um — той, що має намір навчити; defensurus, a, um — той, що має намір захистити; puniturus, a, um — той, що має намір покарати.

75

Participium futuri activi означає намір, готовність що-небудь здійснити. Він відмінюється як прикметники I, II відміни.

Participium futuri activi звичайно виступає іменною частиною присудка і входить до складу Coniugatio periphrastica activa¹.

Coniugatio periphrastica activa утворюється з participium futuri activi і форм дієслова esse у будь-якому часі і означає бажання, намір, задум, готовність щось виконати, наприклад: Caesar Galliam expugnaturus erat. — Цезар мав намір завоювати Галлію; Цезар задумав завоювати Галлію.