Ius romanum

Iudex — суддя в римському праві — це приватна особа, якій магістрат доручає винести рішення по тій чи іншій справі. Крім того, судді найчастіше не були професійними юристами і повинні були при винесенні рішення керуватися тільки своїми моральними і громадянськими переконаннями, а також приписами магістрату і доказами, які сторони наво­дили в процесі слухань. Суддею міг бути будь-який пов­нолітній римський громадянин, чия репутація не викликала сумнівів (найчастіше суддями були сенатори, іноді — верш­ники).

Pontî fex (мн. pontifî ces) — понтифік, жрець. Колегія жерців — collegium pontifîcum — складалася спочатку з чоти­рьох, потім з восьми та, нарешті, з п’ятнадцяти осіб, з верховним жерцем (pontîfex maxîmus) на чолі. Вона відала всіма питання­ми культу.

У стародавні часи тільки понтифіки мали хоч якусь освіту, тому вони знали право; вони брали активну участь у тлума­ченні та застосуванні права: складали судовий календар, тлу­мачили Закони XII таблиць, знали судові формули та допома­гали сторонам починати і вести суперечку. Завдяки своїй ши­рокій діяльності в галузі права понтифіки зробили значний внесок у його розвиток і стали основоположниками римської правової науки.

37

ARS

Римлянин з портретом предків

(Рим, палаццо Барберіні, I ст. до н. е., може бути копія епохи імперії). Порт­ретні статуї в Давньому Римі нерідко сприймалися як свого роду офіційні документи, що свідчать про родови­тість, знатність.

LECTIO VI (SEXTA)

§ 17. Adiectiva declinationis primae et secundae прикметники першої та другої відміни

У латинській мові відмінкові форми прикметників не від­різняються від відповідних відмінкових форм іменників.

Прикметники, що мають в Nominativus singularis закінчення -а відмінюються за I відміною; -us, -er, -um — за II відміною.

У словнику прикметники записуються за родами: повна фор­ма чоловічого роду і закінчення жіночого і середнього роду, на­приклад: legitîmus, a, um — законний; liber, era, erum — вільний; sacer, cra, crum — священний, святий.

Зразок відмінювання прикметників I–II відміни:

	m	f	n
		Singularis
Nom.	legittmus	legitima	legittmum
Gen.	legittmi	legittmae	legittmi
Dat.	legittmo	legittmae	legittmo
Acc.	legittmum	legittmam	legittmum
Abl.	legittmo	legitima	legittmo
		Pluralis
Nom.	legittmi	legittmae	legitima
Gen.	legitimorum	legitimarum	legitimorum
Dat.	legittmis	legittmis	legittmis
Acc.	legittmos	legittmas	legitima
Abl.	legittmis	legittmis	legittmis

Прикметники узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку. Якщо іменник і узгоджений з ним прикметник належать до тієї самої відміни, то і закінчення у них збігаються. Якщо ж вони належать до різних відмін, то кожне слово матиме закінчення своєї відміни.