13.3. Формування культури управління

Коло питань: складов³ культури управл³ння, фактори впливу на культуру управл³ння, основн³ компоненти технолог³чно¿ культури

Конкретні умови формування культури управління визначаються характером і рівнем суспільного розвитку, структурою суспільних відносин і зв’язків, рівнем духовної культури, знаннями,накопиченим досвідом творення. Ці обставини мають вирішальний вплив на наукові знання в галузі управління, його культури. Вони визначаються тими якостями, що характеризують об’єкт управління, суспільство як у цілому, так і структуру об’єкта управління та закономірності його функціонування і розвитку.

Складові культури управління

Основні складові культури управління включають в себе:

— форму організаційної поведінки;

— стиль і тактику поведінки з погляду моральних і етичних цінностей;

— особисту поведінку, міру її такту і відповідальності як показників вияву і розвитку духовної культури особистості;

— форми і рівні поведінки за законами краси та відповідними моральними нормами. Інакше кажучи, наскільки наші вчинки і поведінка не ображають інших, подобаються їм чи викликають заперечення, сприймаються прихильно чи ні.

Поряд з цим наведемо вимоги до керівника:

— здатність і бажання досягти поставленої мети;

— готовність брати на себе відповідальність;

— спроможність бути розумним порадником і консультантом;

— велика витримка, міцні нерви і спрямованість на успіх справи;

— дружнє, привітне ставлення до людей, розумна вимогливість до них.

Сюди ж можна віднести і певну систему керівництва, залежно від засвоєної культури, що поступово формувалася віками у суспільстві і сьогодні набула досить чітких форм (див.п. 4.4).

Дещо стисло ця система зображена в табл.6.

Фактори впливу на культуру управління

Для повноти визначення культури управління як виду діяльності наведемо основні фактори, що впливають на її рівень. До них належать:

— рівень загальнокультурного розвитку країни, її матеріальний і духовний стан у конкретний період розвитку, що визначає організаційну культуру конкретної системи управління, її суб’єктів;

— рівень розвитку конкретного об’єкта управління, його потенціал, зв’язки з зовнішнім середовищем, стан технології, його конкурентоспроможність, можливість через технологічні норми впливати на систему правління власним виробництвом, його культуру;

— стан правової забезпеченості виробництва, всіх видів суспільно корисної діяльності, адекватності правових норм країни потребам конкретної організації, можливості конкретного об’єкта управління спиратись на правовий базис країни;

— система зовнішніх зв’язків, зовнішніх «подразників», які відносяться безпосередньо до конкретного об’єкта управління, а звідси і до конкретного виду управлінської діяльності, її культури, каналів доступу сторонньої культури управління, ступінь такої доступності, її об’єктивний чи суб’єктивний характер;

— організаційно-правовий і організаційно-культурний розпорядок дня на підприємстві, установі чи навчальному закладі, рівень його культури, загальні, національні, галузеві, конкретно-виробничі (організаційні) схеми поведінки робітників, що забезпечують запрограмований рівень культури управлінського персоналу;

— програми розрахункової ефективності праці управлінського персоналу, їх місце і роль у підвищенні продуктивності праці через культуру організації справи, культуру управлінських комунікацій, через систему прийняття управлінських рішень, що стали складовою технології виготовлення продукту — матеріального чи духовного (рис.24).

Рис. 24. Фактори, що впливають на культуру управління

Основні компоненти технологічної культури

Процес управління має не тільки змістовий та організаційний, а й технологічний бік. Технологічна культура— це культура створення таких інформаційних систем, документів та правил-інструкцій, які б відповідали сучасним вимогам ділового стилю та встановленим нормам. Чітко організовану технологію процесу управління, його культуру можна подати у вигляді конкретних наборів різних управлінських процедур як організацію об’єкта управління. Технологія процесу управління вміщує такі основні компоненти:

— Організація інформаційної системи.Управлінська інформація — це сукупність даних про стан об’єкта і суб’єкта управління. Комунікаційні процеси супроводжують весь процес управління.

— Документування і документообіг.У процесі управління використовують основні види документації: загальну і спеціальну.

— Процедури, що розробляються для всіх видів управлінської діяльності (розробка стратегічного плану, прийняття рішень та організація їх виконання, проведення нарад, зборів тощо).

З метою раціональної організації потоків документованої інформації її необхідно регламентувати, вказуючи при цьому конкретного адресата, автора і номенклатуру документів. Схема документованих зв’язків повинна відповідати структурі органу управління та його зовнішнім відносинам.

Приведення об’єкта управління до заданого стану — не разова акція, а постійна щоденна діяльність, насамперед профілактичного характеру, із запобіганням можливим «збоям» як з технологічного, так і з суб’єктного боку.

Працює не менеджер, працює організаційна культура, режим, створений менеджером. І в цьому полягає можливість досконалої діяльності персоналу, якою передбачено все: від надійної технології роботи до передбаченої системи міжособистісних відносин. І перше, і друге можливе за жорсткої регламентації відповідно до внутрішніх і зовнішніх факторів саморозвитку об’єкта.

Усе це вимагає не просто іншого організаційного порядку в Україні, а й наявності кадрів, здатних працювати справді в демократичних умовах. Потрібен не тільки новий рівень політичної культури управлінців, а й значно досконаліший рівень управлінського професіоналізму.