4. Ефективність керiвництва

4.1. Влада і лідерство

Коло питань: основн³ поняття, проблеми влади, теор³¿ л³дерства, ознаки л³дерства

Основні поняття

Щоб організація ефективно виконувала свої завдання, необхідно забезпечити виконання усіх функцій управління. А цього можна досягти завдяки ефективному керівництву. При цьому слід розрізняти поняття «влада», «сила» і «лідерство».

ВЛАДА— надається посадою, що входить до структури організації. Це право невід’ємне від вiдповiдальностi i пiдзвiтностi. Воно законне i називається «правом останнього слова».

Ознакою влади є її верховенство, монопольне право суб’єкта влади приймати авторитетні рішення й обов’язкові для виконання іншими рішення, нав’язувати свою волю підлеглим.

СИЛА— не обов’язково законна, оскільки вона не є правом, а здатністю примушувати події відбуватися за задуманим сценарієм.

Підставою для отримання влади є: умови здійснення ролі і повноважень, місце в ієрархії, наявність контролю за ресурсами, власність, освіта, правильна оцінка ситуації. Без визнання керівника підлеглими влади не буває.

Баланс влади – відбувається тоді, коли рівень впливу наділеної владою особи ідентичний рівневі залежності підлеглого від керівника.

Розрізняють п 'ять основних форм влади:

 влада, яка будується на примусі (вплив через страх);

 влада, яка будується на винагороді (вплив через позитивне підкріплення);

 експертна влада, яка будується на вірі в керівника (вплив через розумну віру);

 еталонна влада (вплив за допомогою харизми — влади, побудованої не на логіці, не на давніх традиціях, а на силі особистих якостей і здібностей лідера). Характеристика і риси керівника настільки подобаються підлеглому, що він хоче бути таким самим;

 законна влада (вплив через традиції). Підлеглий вірить в те, що керівник має право віддавати вказівки, а його обов'язок— їх виконувати і підпорядковуватися йому.

Проблеми влади:

1) особисті цінності менеджера — суб’єктивний бік проблеми;

2) влада обмежується посадою i наданими пільгами;

3) отримання влади включає і вiдповiдальнiсть;

4) підлеглі змушені підкорятися владi, їхні інтереси, залежать від характеру мотивації;

5) люди сприймають владу тільки до певної межі;

6) влада може не сприйматись тому, що деякі аспекти ситуації не враховані;

7) влада може сприйматись через те, що підлеглі ще недостатньо сильні, щоб змінити становище;

8) влада може не сприйматись в періоди тривалих конфліктів;

9) економічні умови, особливо перспективи зайнятості, можуть зробити сприйняття влади більш — виваженим.

Владу i силу можна розглядати у вигляді відрізка прямої від -100 до +100, тобто від незаконного застосування сили до законного прийняття влади. Менеджери для досягнення цілей організації поєднують силу i владу залежно від ситуації і стилю управління.

Теорії лідерства

Уся діяльність групи істотно залежить від управління нею. Зазвичай управління здійснюється через певних осіб, що користуються значним авторитетом та мають достатньо високий статус. Кожна група, незалежно від розміру, суспільного статусу, рівня розвитку і т.д., має свого лідера.

Лідер— член групи, за яким вона визнає право приймати відповідальні рішення у важливих ситуаціях. Тобто це найбільш авторитетна особистість, що реально відіграє центральну роль в організації спільної діяльності та регуляції взаємовідносин у групі [15].

Поняття лідерства належить до характеристики психологічних відносин, що виникають в групі «по вертикалі», тобто з точки зору відносин домінування і підпорядкування.

Існують різні теорії походження лідерства.

1. «Теорія рис» грунтується на тому, що передумовою визнання людини лідером є володіння нею специфічними «лідерськими» рисами і здібностями. У межах цієї теорії існує так звана харизматична концепція лідерства, згідно з якою лідер — людина, що наділена «харизмою» (харизма — «благодать Божа»), тобто надзвичайними якостями, що і є причиною підкорення цій людині.

2. Інтерактивна теоріястверджує, що лідером може стати будь-яка людина, що займає відповідне місце в системі міжособистісної взаємодії.

3. Ситуаційнатеорія лідерства стверджує, що лідерство — це передусім продукт ситуації, що склалася в конкретній групі.

4. Синтетична(або комплексна) теорія ставить акцент на взаємозв’язку основних складових процесу організації міжособистісних відносин: керівників, підлеглих та ситуацій, в умовах яких і здійснюється лідерство.

Ознаки лідерства

У літературі з психології лідерів класифікують за такими ознаками:

— за змістом діяльності (наприклад, лідер-виконавець, лідер-ініціатор);

— за характером діяльності (універсальний лідер, ситуативний лідер і т. д.);

— за спрямованістю діяльності (емоційний лідер, лідер-ерудит тощо).

Лідер може бути формальнимкерівником, якого, зазвичай, обирають або призначають і який, будучи відповідальним за стан справ в очолюваному колективі, має офіційне право заохочувати чи карати учасників спільної діяльності; абонеформальним, коли статус лідера йому надають члени колективу і діють відповідно до цього. Найбільш оптимальним є поєднання формального і неформального лідера в одній особі.