9.2. Етапи та варіанти прийняття рішень

Коло питань: етапи прийняття р³шення, вар³анти прийняття р³шень, проблеми при прийнятт³ р³шень.

Прийняття рішення – частина повсякденної роботи керівника будь-якого рівня. Управлінське рішення - концентрований вираз процесу управління на його заключній стадії. Таке рішення виступає як формула управлінського впливу на визначений об’єкт і повинно проходити певні етапи.

Етапи прийняття рішень

Класична схема прийняття рацiонального рiшення показана на рис.16.

Для прийняття управлінського рішення керівник спочатку повинен глибоко проаналізувати ситуацiю для виявлення причин неефективної діяльності органiзації. Для цього потрiбно зiбрати потрiбну (релевантну) iнформацiю.

В діагностиці складної проблеми надзвичайно важливим є усвідомлення і виявлення причин, що ускладнюють ситуацію, та наявних можливостей. До найбільш загальних причин виникнення проблем на виробництві можна віднести: низькі прибутки, незадовільна реалізація продукції, низька продуктивність та якість, надмірні витрати, численні конфлікти та велика плинність кадрів.

Слiд також встановити обмежувальні фактори:

— наявнiсть ресурсiв, конкуренція;

— чинне законодавство і етичні міркування;

— повноваження членiв органiзації.

Критерiями прийняття рiшення можуть бути стандарти, за якими належить оцiнювати альтернативнi варiанти вибору. Вони виступають як рекомендації щодо оцінки рішень. Так при купівлі квартири людина орієнтується на критерії вартості,раціональне використання площі, інженерні комунікації.

На наступному етапi потрібно виявити можливi альтернативні дії, якi могли б усунути причини проблем, що унеможливлюють досягнення цiлей. Потiм, користуючись стандартами, визначити ймовiрнiсть здiйснення кожного наміченого варіанта вiдповiдно до намiрів. Якщо якась альтернатива не задовольняє один або декілька параметрів, то її далі вже не розглядають як реальну. Для того, щоб альтернативи можна було порівняти, їх необхідно сформулювати. Бажано зробити так, щоб була найменована ціль, наприклад максимальний прибуток. Відтак вибрати альтернативу з найбiльш сприятливими загальними наслiдками.

Шлях до кiнцевого рiшення складний. І не тiльки тому, що передбачає проходження низки описаних вище етапiв. Потрiбно прийняти багато промiжних рiшень, якi також є засобами досягнення кiнцевого результату.

При оцінці можливих рішень необхідно спрогнозувати те, що відбудеться у майбутньому, яке є ще мало визначеним. Через це важливим моментом в оцінці стає визначеня ймовірності реалізації кожної можливої альтернативи відповідно до намірів. Якщо шанс реалізації рішення, навіть досить сприятливого, буде не великий, то такий варіант можливо буде менш бажаним.

В умовах невизначеності керівник може або спробувати отримати додаткову релевантну інформацію, або ж скористатись минулим досвідом, з міркуванням або інтуіцією сподіваючись на те, що рішення буде правильним.

Прийняття управлінського рішення— це зняття протиріч у проблемі, яка виникла; приймається воно керівником. Необхідність у цьому виникає тоді, коли неможлива стереотипна, звична реакція на отриману інформацію. Найбільш складні рішення — це ті, які приймаються, з одного боку, в умовах дефіциту часу, а з іншого — в умовах інформаційної невизначеності і наявності протиріч. Такі рішення служать головним критерієм оцінки рівня управлінської культури керівника. Полегшується кінцевий вибір процесу прийняття рішень у випадках, коли вони готуються заздалегідь, що в практиці управління не завжди можливо.

Варіанти прийняття рішень

Основні вимоги до управлінських рішень — обгрунтованість, своєчасність і якість. Аналіз документів і узагальнення думок експертів дозволяє зробити оцінку управлінських рішень керівника. При цьому можуть бути такі варіанти.

Варіант 1.Приймаються в основному своєчасні й обгрунтовані рішення з усіх основних питань. Такий варіант є найбільш оптимальним, але зазвичай він малоймовірний.

Варіант 2.Приймаються своєчасні й обгрунтовані рішення тільки з окремих питань. Другий варіант зустрічається частіше. І тут, звичайно, необхідно знати, з яких питань приймаються своєчасні і компетентні рішення. Якщо вони вирішують першочерговий мінімум управлінських задач, становище можна вважати задовільним. Якщо ні, то це свідчить про недостатній рівень культури управління. У такому випадку доцільно з’ясувати ймовірні причини: незадовільний рівень базової підготовки, брак необхідних навичок і досвіду, невміння грамотно організувати роботу, неефективне використання знань та можливостей помічників і фахівців.

Варіант 3.Приймаються своєчасні, але часто необгрун-товані рішення. Цей варіант найчастіше пов’язаний з низьким рівнем компетентності керівника. Дещо шкодить і зайвий поспіх у прийнятті рішень, що інколи пов’язано з негативними рисами характеру (дратівливість,нервовість тощо). Керівник завжди повинен шукати розумний і, залежно від конкретної ситуації, можливий компроміс між вимогами обгрунтованості і своєчасності прийняття управлінських рішень.

Варіант 4.Керівник запізнюється з прийняттям необхідних рішень. Тому навіть правильні рішення не дають потрібного ефекту. Варіант пов’язаний або з недостатньою мотивацією (недбалість, безтурботність), або з недостатньою компетентністю, страхом ризику, відповідальності, тобто з дефіцитом організаторських здібностей.

Проблеми при прийнятті рішень

Трапляються випадки, коли інформація, що необхідна для прийняття рішення недоступна або коштує дорого. У вартість інформації при цьому включається час підлеглих, затрачений на її збір, а також фактичні витрати, пов’язані з аналізом ринку,оплатою машинного часу, використанням послуг експертів тощо. Керівник може зіткнутись з такими трьома варіантами обставин:

а) вигода від кожної додаткової інформації дорівнює витратам на її отримання;

б) витрати на отримання додаткової інформації покриваються вигодами до певної межі;

в) вигоди від отримання додаткової інформації явно перевищують витрати на неї.

У повсякденній діяльності керівник стикається із симптомами організаційних проблем, що виявляються у порушеннях виробничого ритму, невиконанні техніко-економічних показників роботи, низькій дисципліні праці, у збільшенні конфліктних ситуацій тощо.

Суттєвий вплив на прийняття рішень можуть мати також поведінкові обмеження, що виникають коли підлеглий не повідомляє керівника про реальні проблеми боячись його незадоволення. Така поведінка, коли «проблеми – це погано», а«хороше – виглядати добре»призводить до спотворення потоків інформації, і як наслідок – до прийняття необгрунтованих рішень.

Ефективне управління полягає в тому, щоб за зовнішніми симптомами бачити проблеми вдосконалення, що назрівають, відлагоджувати механізм функціонування і розвитку організації. Наявний досвід свідчить про те, що це не зовсім просте завдання. Багато починаючих керівників обмежуються оперативним усуненням конфліктів, ліквідацією тих або інших збоїв у виробництві, не розуміючи того, що це всього лише зовнішні прояви назрілих управлінських проблем.