4.2. Мотивація діяльності

Коло питань: загальн³ положення, теор³я Ф.Тейлора, теор³я А.Маслоу, теор³я Ф.Грецберга, теор³я потреб Дев³да Мак-Клелланда, теор³я оч³кувань, теор³я справедливост³, модель Л.Потера — Е.Лоулера.

Загальні положення

Мотив (від лат. movere — приводити в рух, штовхати) — це предмет, засіб задоволення потреби. За однієї й тієї ж потреби мотивами поведінки можуть бути різні предмети. Основними складовими мотиваційної сфери людини є потреби, мотиви і цілі. Потреби є внутрішнім, а ціль — зовнішнім аспектом мотивації. Змотивувати людину означає зачепити її важливі інтереси, створити певні умови для самореалізації в процесі життєдіяльності за таких обставин:

1. Людина повинна усвідомити, що таке успіх (реалізація поставленої мети, в досягненні якої вона зацікавлена).

2. Людина повинна мати можливість самореалізації в праці.

3. Людина повинна відчувати свою значимість.

Чим більше мотивів визначають діяльність, тим вищий рівень мотивації. Чим віддаленіша мета, тим менший її спонукаючий вплив, який можна регулювати завдяки або максимальній конкретизації мети або розробці проміжних цілей.

Цілестворення можливо в разі усвідомлення:

— значення мети для особистості;

— способів досягнення цілей;

— етапів досягнення цілей (їх усвідомлення, оскільки діяльність повинна приносити задоволення);

— можливих труднощів та шляхів їх переборення;

— самоконтролю (побудова стимулюючих контрольних показників досягнення мети).

Існуючі концепції мотивації прийнято розділяти на дві групи: змістовні та процесуальні.

До змістовних теорій мотивації відносяться:

класичний варіант — теорія Ф. Тейлора;

ієрархія потреб — теорія А. Маслоу;

двофакторна модель — теорія Ф. Герцберга;

модель Д. Мак-Клелланда.

Мотивація— це процес стимулювання будь-якої людини чи групи людей до діяльності, спрямованої на досягнення осибистих цілей і цілей своєї організації.

Теорія Ф. Тейлора.

Перший крок до розгляду мотивації діяльності зробив американський інженер Фредерік Тейлор (1856–1915 рр.), котрий очолив рух за наукове управління. Він розробив ряд методів наукової організації праці, що грунтувались на вивченні рухів робітника за допомогою хронометражу, стандартизації прийомів і засобів праці, введені «квот» (норм виробітку).

Ф.Тейлор зробив три основних припущення про мотиви поведінки людини під час роботи:

— людина — це «раціональна істота», заклопотана збільшенням своїх доходів;

— люди реагують на економічні ситуації індивідуально;

— люди, як i машини, можуть бути піддані стандартизованій моді. Тейлор вважав, що все, чого хочуть робітники — це висока заробітна плата. Система Тейлора примушувала людей працювати більш активно, оскільки невиконання завдання вело за собою оплату праці за заниженими розцінками.

Теорія А.Маслоу

Базою для сучасних теорій мотивації є теорія всесвітньовідомого вченого, психолога з університету Брандейса Абрагама Маслоу (1908–1970 рр.). Відповідно до цієї теорії учений запропонував потреби з п’яти рівнів (рис.8).

Слід пам’ятати про три важливих положення теорії Маслоу:

1) ієрархія потреб дуже нагадує розвиток людини з дитинства до старості;

2) зникнення уже задоволених потреб i поява інших у вигляді мотивації є несвідомим процесом;

3) п’ять рівнів потреб не є чимось автономним; між ними існує певна взаємодія.

Теорія Ф. Герцберга.

Продовженням теорії Маслоу є концепція мотивації американського психолога, професора менеджменту Університету штату Юта, Фредеріка Герцберга (нар. в 1923 р.) — вдоволеність або невдоволеність роботою. З точки зору Герцберга, протилежністю вдоволеності роботою є невдоволеність «нероботою».

Фактори, які впливають на усунення невдоволеності, Герцберг називає гігієнічними(політика компанії, безпека, статус, виробничі стосунки, заробітна плата, поведінка адміністрації); а фактори, що впливають на вдоволеність — мотиваційними (психологічне зростання, вiдповiдальнiсть, робота сама по собі, визнання, успіх). Герцберг також відзначав, що реалізація цих обох груп факторів буде вигідна i для робітника, i для керівництва, оскільки гігієнічні покращують виконання, а мотиваційні — необхідні для досягнення реальних успіхів.

Теорія потреб Девіда Мак-Клелланда.

Згідно з теорією американського дослідника, професора Гарвардського університету Девіда Мак-Клелланда (нар. в 1917р.) люди потребують влади, успіху і співучасті (соціальна потреба).

Потреба владивиявляється як бажання впливати на інших людей. Менеджмент приманює людей тим, що дає змогу проявити і реалізувати владу, стати лідером.

Потреба успіхузадовольняється не проголошенням успіху людини, що лише підтверджує її статус, а процесом доведення роботи до успішного завершення. Не має значення наскільки сильно розвинута в людині потреба успіху. Якщо організація не забезпечить працівнику можливостей для виявлення ініціативи і відповідної винагороди, то вона ніколи не досягне успіху.

Потреба в співучастіпроявляється у бажанні людей бути в колі друзів, налагодженні дружніх взаємин, допомозі іншим. Люди з розвинутою потребою в співучасті завжди цікавляться роботою, що надає їм можливість соціального спілкування.

Окрім наведених змістовних теорій існують процесуальні теорії мотивації: теорія очікування, теорія справедливості і модель Портера-Лоулера.

Теорія очікувань, що запропонована В.Врумом, грунтується на тому, що наявність активної потреби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини на досягнення визначеної мети. Людина повинна сподіватись, що її тип поведінки справді приведе до задоволення або отримання бажаного.

Теорія справедливостістверджує, що люди суб’єктивно визначають відношення отриманої винагороди до затрачених зусиль і потім зіставляють її з винагородою інших людей, що виконують подібну роботу.

Кожен індивід, на думку Дж. Адамса, завжди подумки оцінює співвідношення: «Індивідуальні доходи інших — власні доходи», «Індивідуальні витрати інших — власні витрати» [14].

Якщо зазначені відношення дотримані, то мотивуючі фактори працюють нормально, якщо ж порівняння виявляє дисбаланс та несправедливість, виникає демотивація особистості.

В людині створюється психологічна напруга, яка негативно відображається на виконуваній роботі та її результатах, оскільки з метою відновлення справедливості вона починає працювати менш ефективно. Якщо ж працівникові платять менше ніж він цього заслуговує, він буде хотіти відновити справедливість.

До психологічних механізмів формування мотивації можна віднести:

— цілестворення;

— мотиваційне заміщення;

— мотиваційне переключення.

Модель Л. Портера—Е. Лоулера.

Ліман Портер і Едвард Лоулер, американські професори-дослідники з Гарвардського та Нью-Йоркського університетів, розробили процесуальну теорію мотивації, що включає теорію очікувань і теорію справедливості. В цій моделі фігурує п’ять перемінних: витрачені зусилля, сприйняття, отримані результати, винагорода, ступінь задоволення.

Теорія Д.Мак-Грегора.

Дуглас Мак-Грегор (1906–1964 рр.), американський консультант з менеджменту, професор Массачусетського технологічного інституту, провів низку досліджень з теорії менеджменту i мотивації. Він порівняв філософію традиційного менеджменту з найбільш сучасним підходом до задоволення роботою i виділив «людський дух» як основну мотивуючу силу. Свої припущення він назвав теоріями «Х» та «Y».

Теорія «X»(традиційна точка зору) формулює філософію управління i контролю традиційного менеджменту. Головне в цій теорії, що менеджер вказує робітникам, що їм потрібно зробити, i застосовує покарання чи заохочення в процесі роботи. При цьому дії менеджера засновуються на такому:

— людина має відразу до роботи i, наскільки можливо, буде уникати її;

— більшість людей слід примушувати до роботи i контролювати. Щоб примусити їх докласти зусиль для досягнення мети організації, ними потрібно керувати, погрожуючи покаранням;

— людина віддає перевагу бути керованою, бажає уникнути вiдповiдальностi, має слабкі амбіції i найбільше бажає безпеки i спокою.

Теорія «Y»— підхід, заснований на таких припущеннях:

— витрати фізичної і духовної енергії в роботі такі ж природні, як і під час гри чи відпочинку;

— зовнішній контроль i загроза покарання не є єдиним засобом примусити людину добросовісно працювати. Цього можна досягти, використовуючи самоуправління i самоконтроль робітника;

— найбільш значущими із нагород є задоволення свого «я» i самозадоволення потреб;

— людина бажає за певних умов не тільки брати на себе вiдповiдальнiсть, а й прагнути до неї;

— здатність до прояву високої міри уяви, винахідництва i творчості при розв’язанні проблем організації поширене серед працівників;

— в умовах сучасного виробничого життя інтелектуальний потенціал середнього індивідуума використовується не повністю i мусить бути максимально розкритим.

Теорія В. Оучі.

У 1981–1982 рр. американський професор Вільям Оучі запропонував теорію «Z». Її основні положення: довгостроковий набір персоналу, колективне прийняття рішень, індивідуальна відповідальність за результати діяльності, послідовна оцінка персоналу і його рух, неформальний контроль за допомогою чітких і формалізованих методів, неспеціалізована кар’єра службовців, постійна турбота про працівників з боку керівництва (японський підхід).