1.2. Визначення менеджменту

Коло питань: семантика терм³на, види менеджменту ³нструменти управл³ння.

Термін «менеджмент» не є синонімом «управління» оскільки в першому випадку мова йде лише про одну з форм управління,а саме управління соціально-економічними процесами. Управляти можна також технічними засобами, розвитком тварин, рослин тощо.

На батьківщині менеджменту — в США — менеджерами називають осіб, які згідно з чинним законодавством беруть на себе обов’язки здійснювати управління корпоративним бізнесом i майном. Термін «менеджмент» у американців означає процес, що забезпечує інтеграцію i найбільш ефективне використання матеріальних i людських ресурсів для досягнення цілей фірми.

З інформаційної точки зору менеджмент — це системати-зована сукупність теоретичних і практичних знань, що об’єднує досвід кращих підприємців світу і операційні дані,отримані соціальними, економічними і математичними науками.

Семантика терміна

В англійській мові семантика цього терміна досить складна: 1) спосіб, манера спілкування з людьми; 2) влада і мистецтво управління; 3) особливі вміння і адміністративні навички; 4) орган управління (Оксфордський словник англійської мови).

Взагалі термін «менеджмент» походить від латинського слова «манус» (рука) і означає уміння правити кіньми, мистецтво їх об’їжджати. Французьке слово «manage» означає буквально «домоведення». В англійській мові воно набуло сучасного значення — «управляти», «керувати», «стояти на чолі».

Пітер Друкер порівнював менеджмент з медициною,яка сама по собі не є наукою, а практичною діяльністю, сукупністю теоретичних і практичних знань і навичків, що операціоналізує на благо людей дані з біології, хімії, фармакології та інших наук, об’єднуючи їх з практичним досвідом кращих лікарів.

Серед учених поширена також думка, що менеджмент не тільки наука, а й мистецтво. Відомий фахівець менеджменту Р.Макнамара казав так: «Управління — найбільш творче мистецтво, мистецтво мистецтв, оскільки це мистецтво організовувати таланти»[1].

Будь-яке управління — це не тільки управління своїм часом,але й управління процесами. Відома формула Б. Франкліна «час— це гроші» на багато десятиріч стала досвідом капіталістичного господарювання та підприємництва. Цінність менеджменту як способу розуміння і вирішення соціально-економічних завдань полягає не в тому, що він пропонує досконалу теорію управлінських дій, а в тому,що він створює необхідні організаційні умови для об’єднання науки, практичних знань і навичок та мистецтва.

Согодні менеджмент —1) специфічний орган функціонування комерційного підприємства; 2) уміння використовувати працю, інтелект, мотивацію поведінки людей для досягнення поставлених цілей; 3) функція (вид діяльності); 4) процес управління; 5) категорія (соціальний прошарок) людей [35].

Менеджмент, що функціонує відповідно до законів ринку, об’єктивний і прагматичний.Ризик і невизначеність сприяють розвиткові самостійності менеджера і відповідальності за свої дії. Водночас неврівноваженість ринкової кон’юнктури стимулює постійний пошук організаційно-управлінських і науково-технічних новацій.

Основним завданням менеджменту, як зазначав Ф. Тейлор,повинно стати «забезпечення найбільшого розквіту підприємця в поєднанні з максимумом достатку кожного працівника».

Види менеджменту

Аналізуючи менеджмент, слід розрізняти:

— менеджмент, метою якого, отже, i завданням управління, є виробництво товарів або надання послуг, тобто задоволення потреб клієнтів, або задоволення спеціальних потреб через ринок;

— менеджмент, який в усіх своїх діях повинен керуватись економічними міркуваннями. Ефективність такого менеджменту i діяльність менеджера можна виміряти лише за допомогою показників економічних успіхів та результатів роботи.

Уживається слово «менеджмент» у трьох значеннях:

1. Генеральний менеджмент (top manаgement), тобто вищий рівень управління);

2. Менеджмент на рiвнi відділу (middle manаgеment) — середній рівень управління;

3. Менеджмент на низовому рівні (lover manаgement).

Генеральний менеджментвключає усіх менеджерів (управляючих), які відповідають за постановку завдань і формування політики фірми, за питання, пов’язані з плануванням, органiзацiєю і контролем за роботою фірми. Частіше застосовують такі терміни, як «вище керівництво» або «вища адміністрація», під якими потрібно розуміти президента, директора, директора-розпорядника, головного (генерального) управляючого, а також інших вищих посадових осіб, які входять до складу ради директорів (правління).

Середній рівень управління— постановка завдань і цілей на рівні відділу згідно з головними завданнями i цілями організацій; організація роботи відділу (створення структури, розподіл обов’язків, урегулювання конфліктів); управління виробничою діяльністю щодо виконання плану, стимулювання якісної роботи спiвробiтникiв відділу, координація виробничого процесу, забезпечення надійного зв’язку з зовнішнім середовищем.

Менеджмент на низовому рівні—щоденні поточні дії та операції, безпосереднє здійснення перерахованих вище функцій; може виконуватись керівниками груп організації в межах своєї компетенції (інспектор, майстер, бригадир).

Інструменти управління

За свою історію людство виробило три принципово різних інструменти управління, тобто впливу на людей:

— iєрархiя:основний засіб дії — взаємини між владою і пiдлеглими, що здійснюються за допомогою примусу та завдяки контролю за розподілом матеріальних благ;

— ринок:мережа рівноправних стосунків по горизонталі, заснованих на купiвлi-продажу продукції i послуг, на відносинах власності, на рівновазі інтересів продавця i покупця;

— культура:створені i визнані суспільством соціальні норми, настанови, ритуали, шаблони поведінки людини.

До механізмів саморегулювання можна також віднести законодавчий орган колективу — загальні збори його членів, його виконавчий орган — раду директорів правління, а також внутрішні нормативні, організаційно-розпорядчі та довідково-інформаційні документи, що регулюють діяльність організації.