4.5. Стилі управління

Коло питань: полярні стилі управління, теорія Р. Блейка і Дж. Мутона, таблиця Редіна.

Стиль — це типові для менеджера пріоритети в управлінні, у виборі форм і методів рішення управлінських завдань, управлінської взаємодії і ділової комунікації з підлеглими, колегами і вищим керівництвом.

Полярні стилі управління

Під стилем управління, в соціальній психології розуміється типова для лідера система прийомів впливу на підлеглих.

Стиль управління — це спосіб прийняття і передачі завдань робітникам. Кращий стиль той, який забезпечує хороші результати при досягненні цілей і відповідає пануючим цінностям. «Частіш змінюй стиль» — говорили древні, час від часу перевертаючи загострену паличку (stilos), якою писали на воскових дощечках.

Психологія управління виносить на передній план два протилежних стилі управління: авторитарний і ліберальний.

Авторитарний стиль характеризуєтсья прямолінійністю, жорсткою постановкою мети, небажанням відступити від задуманого, недопустимістю невиконання завдань. Зазначений стиль може мати такі форми:

— патріархальний, де всі «члени сім’ї повинні підпорядковуватись батьку-керівнику»;

— харизматичний, коли за керівником визнаються надані Всевишнім якості;

—автократичний, за якого підлеглі інстанції проводять рішення керівника;

—бюрократичний, коли домінує деперсоніфікація влади керівника, завдання якого виконуються завдяки існуючій системі повноважень.

Ліберальний стиль управління характеризуєтсья особливою поступливістю керівника (майже до зміни поставлених завдань), наданням підлеглим ініціативи у формуванні цілей і готовності до їх сприйняття. В крайньому своєму виразі це може бути анархічний стиль за гаслом «роби, що вважаєш за необхідне».

Між двома названими протилежними стилями авторитарності і анархічності знаходиться демократичний (кооперативний, колегіальний) стиль управління, який означає участь в управлінні всіх членів організації. Розділення на вищих і інших менш суворе, тут керівництво здійснюєтсья в тісному співорбітництві, за якого працівники отримують певні повноваження для прийняття рішень.

В більшості випадків керівники використовують один основний, а також декілька запасних (залежно від ситуації) стилів управління.

Важлива проблема менеджменту: як краще всього поєднати демократичний i автократичний стиль управління? Прихильники автократичного стилю, зокрема доброзичливого, вважають, що він зміцнює владу керівника, його вплив на підлеглих, створює сприятливий клімат у колективі i забезпечує зростання ефективності виробництва.

Прихильники демократичного стилю управління, орієнтованого на людину, відзначають, що в авторитарному підході криється небезпека «культу особи» [14].

Але ефективність керівництва визначається не тільки стилем управління, який застосовує менеджер. Вона залежить від характеру i чіткості постановки завдань, від посадових повноважень начальника, від стосунків культури управління у колективі.

Кожній ситуації повинен відповідати, на думку американського дослідника Ф. Фідлера, свій стиль керівництва i, оскільки людина змінити себе не може, то, залежно від завдань та ситуації, керівника потрібно переміщати в ті умови, де він зможе найкраще себе проявити, не зраджуючи особистому стилю та своїй культурі управління [21].

Теорія Р. Блейка—Дж. Мутона.

Дещо іншу класифікацію стилів управління запропонували американські вчені Р. Блейк i Дж. Мутон із Техаського університету. Це управлінська «сітка», що є спробою аналізу роботи менеджерів, виходячи з припущення, що існують два об’єкти уваги менеджерів: 1 — люди, 2 — виробництво.

У дослідженнях менеджменту ця сітка є популярною. Разом з психологічними тестами вона може використовуватися для визначення плюсів i мінусів у роботі менеджерів (рис.9).

Комбінація стилів управління з орієнтацією або на виробництво, або на людей дає п’ять основних варіантів менеджменту, найбільш ефективний з яких стиль, що суміщає в собі турботу про людей, турботу про виробництво. Характерною особливістю такого стилю є бажання досягти оптимальних результатів діяльності організації за активної участі працюючих.

* Перша цифра означає рівень турботи про виробництво.

Рис.9. Управлінська сітка Р.Блейка—Дж.Мутона:

1-1 — слабкий менеджмент з неефективним виконанням завдань i «лінивими» працівниками; 1-9 — менеджмент у стилі «кантрi-клуб»: виробництво вважається несуттєвим, головне — хороші взаємостосунки; 5-5 — середнє в менеджменті з певними турботами про виробництво, не повне використання трудового потенціалу; 9-1 — «менеджмент завдань» з високим рівнем уваги до виробництва i низьким рівнем піклування про людей; 9-9 — високоефективний менеджмент за рахунок поєднання довіри до людей i турботи про виробництво.

Таблиця Редіна

Менеджерська сітка Блейка—Мутона була доповнена альтернативною — трьохосьовою таблицею Редiна, яка вміщує ще й третій фактор — ефективність. Ця сітка має такий вигляд (рис.10):

Рис.10. Трьохосьова таблиця Редiна

Головний елемент у цій таблиці — типологія восьми стилів управління менеджера:

1) організатор— менеджер, який орієнтується на вирішення суттєвих завдань i високий рівень взаємостосунків з урахуванням ситуації, що забезпечує прийняття ефективних рішень;

2) узгоджувач— менеджер, з високим ступенем орієнтації на завдання і на стосунки в ситуації, яка цього не завжди потребує. Тому такий менеджмент — менш ефективний. Менеджер-узгоджувач слабший у прийнятті рішень, залежний від різних видів тиску.

3) доброзичливий автократ— менеджер, який має високий рівень орієнтації на завдання і низький — на стосунки в ситуації, що спричиняє таку поведінку. Тому такий менеджмент більш ефективний. Це людина, яка знає, чого хоче i знає, як отримати необхідне, не викликаючи образи чи обурення;

4) автократ— менеджер, який більше орієнтується на завдання i менше — на стосунки. Тому менеджмент менш ефективний. Ця людина не довіряє підлеглим, неввічлива i цікавиться тільки виробничими справами.

5) прогресист— менеджер, який більше орієнтується на стосунки i менше на завдання, що робить менеджмент менш ефективним. Ця людина повністю довіряє людям i насамперед турбується про розвиток їх як особистостей;

6) бюрократ— менеджер, який менше орієнтується на завдання i більше на відповідність стосунків в ситуації. Керівник зацікавлений контролювати ситуацію за допомогою правил i процедур;

7) дезертир— менеджер, що менше орієнтується на завдання i стосунки в ситуації. Цей менеджмент ще менш ефективний. Частіше це пасивний керівник;

8) місіонер-менеджмент.

Боже, дай мені силу змиритися з тим, що я можу змінити,дай мені мужність боротися з

тим, що я повинен змінити, дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від одного

Мудрість Сходу