- •Європейський унІверситет
- •Ю.І. Палеха
- •Менеджмент
- •Для початківців
- •1. Менеджмент: суть і значення
- •Переднє слово
- •1. Менеджмент: суть I знаЧеннЯ
- •1.1. Зародження теорії управління
- •1.2. Визначення менеджменту
- •1.3. Проблеми менеджменту в історії суспільства
- •1.4. Школи та теорії менеджменту
- •2. Менеджер в органІзацІї
- •2.1. Менеджер і його місце в організації
- •2.2. Методи управління
- •2.3. Функції управління
- •2.4. Портрет сучасного менеджера
- •2.5. Робочий час менеджера
- •2.6. Ефективн³сть роботи менеджера
- •3. ОрганІзацІя Як система
- •3.1. Суть організації як об’єкта управління
- •3.2. Види організаційних структур
- •3.3. Концепція організації
- •3.4. Зовнішнє середовище
- •3.5. Вимоги до організації
- •4. Ефективність керiвництва
- •4.1. Влада і лідерство
- •4.2. Мотивація діяльності
- •4.3. Теорії управління
- •4.4. Системи керівництва
- •4.5. Стилі управління
- •4.6. Моделі і принципи управління
- •5. Управлiнська ІнформацІя
- •5.1. Інформація — важливий елемент бізнесу
- •5.2. Подання інформації
- •5.3. Види інформації
- •5.4. Організація і проведення ділових нарад
- •6. ДІловІ КомунiкацІї
- •6.1. Суть і види комунікацій
- •6.2. Комунікація як процес
- •6.3. Перешкоди в комунікаціях
- •6.4. Характеристики спілкування
- •7. СтратегІя і тактика ПереговорІв
- •7.1. Характеристики переговорів
- •7.2. Етапи проведення переговорів
- •7.3. Тактичні заходи та загальні правила в переговорах
- •8. СтратегІЧне плануваннЯ
- •8.1. Визначення стратегії розвитку підприємства
- •8.2. Стратегiчне планування - основа управлінських рішень
- •8.3. Характеристика етапiв стратегiчного планування
- •9. ПрийнЯттЯ управлІнського рiшеннЯ
- •9.1. Види управлiнських рiшень
- •9.2. Етапи та варіанти прийняття рішень
- •9.3. Методи прийняття рішень
- •9.4. Правила і способи прийняття рішень
- •10. УправлІннЯ персоналом
- •10.1. Людина як найвища цінність організації
- •10.2. Складові моделі управління персоналом
- •10.3. Удосконалення роботи з персоналом
- •11. УрегулюваннЯ конфлІктів
- •11.1. Конфлікт як процес
- •11.2. Типологія конфліктів
- •11.3. Управління конфліктами
- •12. УправлiннЯ виробництвом
- •12.1. Операційна система
- •12.2. Стратегія операційної діяльності
- •12.3. Управління запасами
- •12.4. Забезпечення якості продукції
- •12.5. Забезпечення росту продуктивності
- •13. Культура менеджменту
- •13.1. Визначення основних понять культури управління
- •13.2. Ознаки та методологія культури управління
- •13.3. Формування культури управління
- •14. Модель спецІалІста-менеджера і4.1. Характеристика управлінської діяльності
- •14.2. Структура діяльності менеджера
- •14.3. Вимоги до сучасного менеджера
- •Завдання 1
- •Завдання 5
- •Завдання 6
- •Завдання 15
- •Завдання 25
- •Завдання 26
- •Завдання 33
- •Завдання 39
- •Завдання 40
- •Завдання 41
- •Тест 1. Чи є Ви організованою людиною?
- •Ключ до відповідей на запитання
- •Тест 2. Чи є Ви лідером?
- •Тест 3. Чи конфліктна Ви людина?
- •Оцінка результатів
- •Тест 4. Який Ваш тип темпераменту?
- •Використана і рекомендована література
- •03179, Україна, Київ-179, вул. М. Ушакова, 8а.
4.5. Стилі управління
Коло питань: полярні стилі управління, теорія Р. Блейка і Дж. Мутона, таблиця Редіна.
Стиль — це типові для менеджера пріоритети в управлінні, у виборі форм і методів рішення управлінських завдань, управлінської взаємодії і ділової комунікації з підлеглими, колегами і вищим керівництвом.
Полярні стилі управління
Під стилем управління, в соціальній психології розуміється типова для лідера система прийомів впливу на підлеглих.
Стиль управління — це спосіб прийняття і передачі завдань робітникам. Кращий стиль той, який забезпечує хороші результати при досягненні цілей і відповідає пануючим цінностям. «Частіш змінюй стиль» — говорили древні, час від часу перевертаючи загострену паличку (stilos), якою писали на воскових дощечках.
Психологія управління виносить на передній план два протилежних стилі управління: авторитарний і ліберальний.
Авторитарний стиль характеризуєтсья прямолінійністю, жорсткою постановкою мети, небажанням відступити від задуманого, недопустимістю невиконання завдань. Зазначений стиль може мати такі форми:
— патріархальний, де всі «члени сім’ї повинні підпорядковуватись батьку-керівнику»;
— харизматичний, коли за керівником визнаються надані Всевишнім якості;
—автократичний, за якого підлеглі інстанції проводять рішення керівника;
—бюрократичний, коли домінує деперсоніфікація влади керівника, завдання якого виконуються завдяки існуючій системі повноважень.
Ліберальний стиль управління характеризуєтсья особливою поступливістю керівника (майже до зміни поставлених завдань), наданням підлеглим ініціативи у формуванні цілей і готовності до їх сприйняття. В крайньому своєму виразі це може бути анархічний стиль за гаслом «роби, що вважаєш за необхідне».
Між двома названими протилежними стилями авторитарності і анархічності знаходиться демократичний (кооперативний, колегіальний) стиль управління, який означає участь в управлінні всіх членів організації. Розділення на вищих і інших менш суворе, тут керівництво здійснюєтсья в тісному співорбітництві, за якого працівники отримують певні повноваження для прийняття рішень.
В більшості випадків керівники використовують один основний, а також декілька запасних (залежно від ситуації) стилів управління.
Важлива проблема менеджменту: як краще всього поєднати демократичний i автократичний стиль управління? Прихильники автократичного стилю, зокрема доброзичливого, вважають, що він зміцнює владу керівника, його вплив на підлеглих, створює сприятливий клімат у колективі i забезпечує зростання ефективності виробництва.
Прихильники демократичного стилю управління, орієнтованого на людину, відзначають, що в авторитарному підході криється небезпека «культу особи» [14].
Але ефективність керівництва визначається не тільки стилем управління, який застосовує менеджер. Вона залежить від характеру i чіткості постановки завдань, від посадових повноважень начальника, від стосунків культури управління у колективі.
Кожній ситуації повинен відповідати, на думку американського дослідника Ф. Фідлера, свій стиль керівництва i, оскільки людина змінити себе не може, то, залежно від завдань та ситуації, керівника потрібно переміщати в ті умови, де він зможе найкраще себе проявити, не зраджуючи особистому стилю та своїй культурі управління [21].
Теорія Р. Блейка—Дж. Мутона.
Дещо іншу класифікацію стилів управління запропонували американські вчені Р. Блейк i Дж. Мутон із Техаського університету. Це управлінська «сітка», що є спробою аналізу роботи менеджерів, виходячи з припущення, що існують два об’єкти уваги менеджерів: 1 — люди, 2 — виробництво.
У дослідженнях менеджменту ця сітка є популярною. Разом з психологічними тестами вона може використовуватися для визначення плюсів i мінусів у роботі менеджерів (рис.9).
Комбінація стилів управління з орієнтацією або на виробництво, або на людей дає п’ять основних варіантів менеджменту, найбільш ефективний з яких стиль, що суміщає в собі турботу про людей, турботу про виробництво. Характерною особливістю такого стилю є бажання досягти оптимальних результатів діяльності організації за активної участі працюючих.
* Перша цифра означає рівень турботи про виробництво.
Рис.9. Управлінська сітка Р.Блейка—Дж.Мутона:
1-1 — слабкий менеджмент з неефективним виконанням завдань i «лінивими» працівниками; 1-9 — менеджмент у стилі «кантрi-клуб»: виробництво вважається несуттєвим, головне — хороші взаємостосунки; 5-5 — середнє в менеджменті з певними турботами про виробництво, не повне використання трудового потенціалу; 9-1 — «менеджмент завдань» з високим рівнем уваги до виробництва i низьким рівнем піклування про людей; 9-9 — високоефективний менеджмент за рахунок поєднання довіри до людей i турботи про виробництво.
Таблиця Редіна
Менеджерська сітка Блейка—Мутона була доповнена альтернативною — трьохосьовою таблицею Редiна, яка вміщує ще й третій фактор — ефективність. Ця сітка має такий вигляд (рис.10):
Рис.10. Трьохосьова таблиця Редiна
Головний елемент у цій таблиці — типологія восьми стилів управління менеджера:
1) організатор— менеджер, який орієнтується на вирішення суттєвих завдань i високий рівень взаємостосунків з урахуванням ситуації, що забезпечує прийняття ефективних рішень;
2) узгоджувач— менеджер, з високим ступенем орієнтації на завдання і на стосунки в ситуації, яка цього не завжди потребує. Тому такий менеджмент — менш ефективний. Менеджер-узгоджувач слабший у прийнятті рішень, залежний від різних видів тиску.
3) доброзичливий автократ— менеджер, який має високий рівень орієнтації на завдання і низький — на стосунки в ситуації, що спричиняє таку поведінку. Тому такий менеджмент більш ефективний. Це людина, яка знає, чого хоче i знає, як отримати необхідне, не викликаючи образи чи обурення;
4) автократ— менеджер, який більше орієнтується на завдання i менше — на стосунки. Тому менеджмент менш ефективний. Ця людина не довіряє підлеглим, неввічлива i цікавиться тільки виробничими справами.
5) прогресист— менеджер, який більше орієнтується на стосунки i менше на завдання, що робить менеджмент менш ефективним. Ця людина повністю довіряє людям i насамперед турбується про розвиток їх як особистостей;
6) бюрократ— менеджер, який менше орієнтується на завдання i більше на відповідність стосунків в ситуації. Керівник зацікавлений контролювати ситуацію за допомогою правил i процедур;
7) дезертир— менеджер, що менше орієнтується на завдання i стосунки в ситуації. Цей менеджмент ще менш ефективний. Частіше це пасивний керівник;
8) місіонер-менеджмент.
Боже, дай мені силу змиритися з тим, що я можу змінити,дай мені мужність боротися з
тим, що я повинен змінити, дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від одного
Мудрість Сходу