9. ПрийнЯттЯ управлІнського рiшеннЯ

Результати управлiнських рiшень, особливо у великих органiзацiях, визначають долю десяткiв i сотень людей. Тому тут вiдповiдальнiсть важким тягарем лягає на її керiвника. Прийняття рiшення — досить довгий i трудомiсткий процес, який потребує вiд вiдповiдальних осiб великої пiдготовчої роботи.

У будь-якому випадку рiшення — це вибiр альтернативи. Хоча альтернатив є досить багато,проте більшість рішень приймається без детального обмірковування. Стосовно інших, більш складних і негативних для щоденного життя рішень, вони приймаються після тривалих роздумів, хоча й не завжди виважених. Ваше рішення – це довгостроковий компроміс.

9.1. Види управлiнських рiшень

Коло питань: класифікація рішень, приклади типових рішень, підходи до прийняття управлінських

рішень, різновиди процесу прийняття рішень.

Керівник будь-якого рівня завжди має справу із приватною чи державною власністю. Користуючись нею, він впливає на підлеглих. Коли керівник вирішує звільнити підлеглого, останній через це, звісно, відчутно потерпає. Коли поганого працівника не зупинити своєчасно, то від цього може потерпіти вся організація, що в свою чергу, негативно відіб'ється на інтересах власників та всіх працівників. У зв'язку з цим, керівник не може приймати невиважені рішення.

Щоб зрозуміти, як керівник може діяти більш раціонально і систематизовано, спочатку познайомимося детально із суттю прийняття рішень, органічним взаємозв'язком організаційних рішень, з процесом управління і деякими їх характеристиками.



Класифікація рішень

Подібно до процесу комунікацій, прийняття рішень відбивається на всіх аспектах управління. Прийняття рішень- частина повсякденної роботи керівника. Професор Френк Харрісон стверджує: «Прийняття рішень – це інтегральна частина управління організацією будь-якого рівня. Саме компетенція в сфері управління більше ніж будь-що інше відрізняє менеджера від неменеджера і, що ще важливіше, ефективно працюючого менеджера від неефективно працюючого колеги» [14].

Управлінські рішення класифікують:

1) за функціональною ознакою — щодо організації, планування, мотивації, контролю;

2) за сферою дії — економічні, організаційні, технологічні, соціальні;

3) за організацією розробки — одноособові, колегіальні, колективні.

Управлiнські рiшення повиннi задовольняти такі вимоги: всебiчна обгрунтованiсть, чіткість формулювання, своєчаснiсть, повнота змiсту, узгодженiсть із ранiше прийнятими рiшеннями, реальність здійснення, ефективність.

Приклади типових рішень

Ось приклади типових рiшень за управлiнськими функцiями.

1) Планування:

— Яка мета i природа бiзнесу?

— Якi змiни відбуваються у зовнішньому середовищі i як вони вiдображаються i можуть вiдобразитись на органiзації в майбутньому?

— Яку стратегiю i тактику потрiбно обрати для досягнення поставленої мети i т. iн.?

2) Органiзація дiяльностi:

— Яким чином потрiбно структурувати організацiю?

— Як скоординувати функцiональнi блоки?

— Чи потрiбно змiнювати структуру органiзації, якщо відбуваються змiни в зовнiшньому середовищі?

— Прийняття яких рiшень на кожному рiвнi потрiбно делегувати?

3) Мотивація кадрів:

— Якi потреби пiдлеглих?

— Наскільки ці потреби будуть задоволенi в процесі роботи?

4) Контроль:

— Як потрiбно оцінювати результати роботи?

— Як часто потрiбно оцiнювати результати?

Органiзацiйне рiшення — найбiльш важливий тип рiшення, оскільки забезпечує просування до мети, поставленої перед органiзацiєю.

Підходи до прийняття управлінських рішень

Органiзацiйне рiшення— це вибiр, який повинен зробити менеджер для того, щоб виконати обов’язки, зумовленi посадою. Передусім вибір може бути запрограмованим або незапрограмованим. Запрограмований — це результат реалiзації за певної послiдовностi крокiв або дiй, подiбних до тих, що приймаються при розв’язанні математичного рiвняння. Завдання менеджера полягає в тому, щоб вибрати правильний шлях i знизити, наскiльки можливо, ймовiрнiсть помилки. При цьому пiдлеглим краще пояснити, чому прийнято саме таке, а не iнше рiшення. Це не тiльки пiднiме авторитет керівника в їхніх очах, а й скоротить час, який потiм все одно потрiбно буде затратити для бесiди з кожним окремо, а отже, пiдвищить ефективнiсть роботи.

Американський професор Генрі Мінцберг виділяє чотири ролі керівника у сфері прийняття рішень — підприємець, спеціаліст з виправлення порушень у роботі, розпорядник ресурсами і спеціаліст з досягнення угод. Оскільки характер роботи менеджера залежить від рівня управління, на якому він перебуває, існують і відмінності в характері рішень, які приймаються на різних рівнях. Разом з тим, всі ці ролі тією чи іншою мірою періодично виконує кожний керівник.

Прийняти рішення – це, по суті, дати відповідь на низку питань. А виконання кожної управлінської функції пов'язане з декількома загальними, життєво важливими рішеннями, які необхідно практично реалізувати.

Різновиди процесу прийняття рішень

На практицi при прийнятi будь-якого рiшення здебільшого наявні три моменти: iнтуїцiя, судження i рацiональнiсть.

При прийняттi iнтуїтивного рiшеннялюди з’ясовують на рівні особистих вiдчуттiв те, що їхній вибiр правильний. Хоча iнтуїцiя загострюється разом з отриманням досвiду, менеджер, що орiєнтується тiльки на неї, стає заручником випадковостi; можливiсть зробити правильний вибiр не дуже висока.

У рiшеннях, заснованих на судженнi, лежать знання i проаналiзований досвiд минулого. Використовуючи їх i спираючись на здоровий глузд з орiєнтацiєю i поправкою на сьогоднiшнiй день, менеджер обирає той варiант, який принiс найбiльший успiх в аналогiчній ситуації минулого разу. Але тут треба пам’ятати, що керiвник при такому пiдходi намагається дiяти переважно в тих напрямах, якi йому добре знайомi, через що ризикує втратити хороший результат в iнших.

Багато проблем можна уникнути, якщо приймати рiшення шляхом рацiонального пiдходу, в основi якого лежить уже не минулий досвiд, а об’єктивний аналiз реалій.

Оскiльки рiшення приймаються конкретним керівником, то на їх характер здебільшого впливають його особистi риси та якості. У зв’язку з цим прийнято розрiзняти рiшення: урiвноваженi, iнертнi, ризиковi, обережнi.