12. УправлiннЯ виробництвом

12.1. Операційна система

Коло питань: визначення операційної системи, її складові, типи операційних систем, операційний процес менеджменту.

Кожна органiзацiя повинна виробляти таку продукцiю, яка б являла собою цiннiсть для споживачiв. Зростання мiжнародної конкуренції й прискорений розвиток технологій змушують керівництво органiзації приділяти бiльше уваги питанням управлiння своїми операцiйними системами.

Визначення операційної системи, її складові

Операцiйна функцiя мiстить в собi таку дію, результатом якої є виробництво товарiв i послуг, що поставляються до зовнiшнього середовища. Повна система виробничої дiяльностi організації називається операцiйною системою, яка складається з трьох підсистем (рис.21)

Рис. 21. Модель операцiйної системи

На рисунку ці три пiдсистеми чітко виконують свої функції i тісно взаємодіють між собою. Переробна пiдсистемавиконує безпосередню роботу, пов’язану з перетворенням вхiдних ресурсів у вихiдні товари i послуги.

Пiдсистема забезпеченняне пов’язана прямо з виробництвом, але виконує необхiдні допомiжнi функції, якi визначають ефективнiсть виробництва.

Пiдсистема планування i контролюотримує iнформацiю як iз внутрiшнього, так із зовнiшнього середовища, що необхiдна для прийняття рiшення про те, як саме повинна працювати переробна система.

Типи операційних систем

Операцiйні системи в організаціях бувають чотирьох типів:

1) дрібносерiйна система виробництва;

2) система масового виробництва;

3) переробна система з безперервним процесом;

4) проектна система.

Операційний процес менеджменту

Операційний менеджмент — це менеджмент виробничих процесів,що перетворюють сировину на товари і послуги. Операційний менеджмент — це та частина організації, що прямо втягнута в виробництво товарів та послуг. Через цей зв’язок з виробництвом операційний менеджмент іноді називають менеджментом виробничих операцій.

Процес операційного менеджменту пов’язаний із формуванням операційної стратегії,створенням операційної системи, залученням засобів виробництва, використанням певних методів для досягнення ефективності (рис. 22).

Рис 22. Процес операційного менеджменту.

Метою операційного менеджменту є забезпечення високої продуктивності. Продуктивність — це критерій ефективності, що показує відношення продукції до вхідної сировини (витрат) у виробничому процесі. Якщо результативність свідчить про досягнення операційної мети, то ефективність показує як використовують ресурси для отримання вихідних продуктів чи послуг.

Обов’язки менеджерiв, що виконують операцiйні функцiї, включають:

— розробку i реалiзацiю загальної стратегії i напрямів операцiйної дiяльності органiзації;

— впровадження операцiйної системи, включаючи розробку технології виробничого процесу, проектування пiдприємства, проектування продукту, введення стандартiв якості виконання робiт;

— планування i контроль поточного функцiонування системи.

12.2. Стратегія операційної діяльності

Коло питань: методи досягнення р³вня конкурентноспро можност³, елементи системи управл³ння п³дприºмством, стратег³¿ планування сукупного обсягу виробництва.

Головна мiсiя фiрми характеризується типовим ланцюжком «виробництво — потреби споживача». Тому стратегiя фiрми полягає в тому, щоб за допомогою своєї операцiйної функції надати продукти або послуги для задоволення основних потреб споживачiв. Отже, операцiйний процес слiд обирати тiльки пiсля старанного визначення потреб i самого продукту.

Методи досягнення рівня конкурентоспроможності

Виконуючи свою основну функцiю, операцiйний менеджмент повинен надати допомогу фiрмi в досягненні конкурентоспроможностi на ринку. Зробити це можна рiзними методами, наприклад:

— досягти нижчих витрат виробництва, ніж у конкурентiв;

— мiнiмізацією витрат;

— кращою технологічною характеристикою продукції;

— надiйнiстю та якістю виробiв;

— швидкiстю постачання продукції;

— «iндивiдуалізацiєю» виробiв за потребами замовникiв;

— гнучким регулюванням обсягу випуску та iн.

Для реалiзації загального стратегічного плану компанії й досягнення рівня конкурентоспроможності, управляючий виробництвом повинен прийняти певні рiшення (табл.5).

Таблиця 5

Стратегiчнi рiшення, якi має прийняти управляючий 

Елементи системи оперативного управл³ння п³дприºмством

Щоб оперативна система успiшно функцiонувала, потрiбно дуже старанно продумати сам процес управлiння нею. Будь-яка система оперативного управлiння пiдприємством складається з таких основних елементів:

процес управлiння як параметр;

зворотний зв’язок;

порiвняння;

коригуючий фактор;

плануюча система за участю людини.

Оперативне управлiння виробництвом включає функції календарного планування i диспетчеризацію виробництва, рознарядку робiт i контроль строків їх виконання.

Стратегії планування сукупного обсягу

виробництва

Планування випуску продукції передбачає прийняття рiшень щодо експлуатації операцiйної системи, враховуючи змiни сукупного попиту. (Сукупний попит — це сумарний обсяг попиту на всi товари i послуги, що виробляються операцiйною системою).

Спецiалiсти в галузі виробничого менеджменту пропонують три основнi стратегії планування сукупного обсягу виробництва:

1 — стратегiя «сталий обсяг виробництва при незмінній кiлькостi робочої сили»(в капiталомістких виробництвах з порівняно низькими витратами на зберігання готової продукції чи створення портфеля вiдкладених замовлень);

2 — стратегiя «перемiнний обсяг випуску при постiйнiй кiлькостi робочої cили»(в трудомiстких галузях, де потрiбна висококвалiфiкована робоча сила i де створення запасу готової продукції чи портфеля вiдкладених замовлень є неможливим або обiйдеться дуже дорого);

3 — стратегiя «перемiнний обсяг випуску при перемiннiй кiлькостi робітників»(у трудомiстких виробництвах, якi не потребують квалiфiкованої працi, а також тодi, коли керівники вiддають перевагу сезонним роботам).

Практично для будь-якої операцiйної системи одна з цих стратегiй пiдходить для розробки оптимального виробництва з мінімальними загальними витратами. За реальних умов виробництва спостерігається поєднання вищезазначених стратегiй.