1.3. Проблеми менеджменту в історії суспільства

Коло питань: менеджер-диктатор, менеджер-патернал³ст, менеджер-маклер, менеджер-орган³затор.

Бурхливий розвиток індустрії, промислового виробництва, збільшення його обсягів та номенклатури, особливо починаючи з кінця ХІХ ст., висунули чимало проблем в галузі управління і породили відповідні типи менеджерів.

Менеджер-диктатор

Перші промислові об’єднання зумовили появу постаті управлінця, яку можна назвати диктаторською. Уся система управління в період ранньої промислової революції грунтувалась на диктаторському принципі: «Працюй, не роздумуючи!» [66].

Така форма управління вимагала вольового, безкомпромісного і навіть жорстокого щодо підлеглих керівника. Відомо, що це управління формувалося в період усебічної залежності маси трудових людей від волі підприємця чи поміщика-латифундиста на селі. Превалюючим тип менеджера-начальника залишався сотні років — від першого промислового перевороту і майже до 20-х років XIX ст.

На межі ХІХ—ХХ ст. диктаторський принцип управління закріплювався у промисловому виробництві через систему нововведень, передусім через застосування конвеєрної системи виробництва.

Завдяки поділу складних операцій виробництва на простіші досягався високий рівень продуктивності праці, з одного боку, та посилювався безпосередній нагляд за працюючим — з іншого. Від працівника вимагалося лише виконання найпростішої операції. Внаслідок такої організації виробництва (та певною мірою і системи управління) робітники деградували як особистості.

Менеджер-патерналіст

Розвиток промисловості, ускладнення суспільних та виробничих відносин, виникнення великих промислових монополій, що почали переростати у транснаціональні конгломерати, зумовили якісні зміни як в організації праці, так і в її суті. Праця вимагала уже певної професійної підготовки. Постала потреба у знаннях, осмисленні працюючим вироблюваного продукту, поєднанні своїх трудових операцій з роботою інших.

Ускладнились вимоги до організації соціального управління та певної підготовки людей, які повсякчас керують роботою працюючих. Усе чіткіше проступала постать іншого типу менеджера, якому властиві патерналістичні нахили.У робітників пробуджувався інтерес до праці, а провідним принципом діяльності керівника став принцип справедливості за умов дотримання твердої дисципліни.

Такий тип управління вимагав певної поваги і уваги до працюючих, уміння прислуховуватись до їхньої думки, навіть враховувати окремі поради. Серед робітників заохочувався творчий підхід до праці, все більше відчувалася і певна увага управлінців до особистості кожного працюючого, його настрою, духовного стану тощо.

Появі типу менеджера-патерналіста сприяли відповідно зміни в ідеологічному житті країни. Найповнішого поширення він набув в американському суспільстві: в духовному житті його все більше почали переважати клерикалізм та протестантська етика з гаслом «рівних можливостей», почали заохочуватися індивідуалізм та нічим не регламентована особиста настирливість.

«Життя — це океан, твоє народження кидає тебе в нього, як і куди випливеш — то твоя собиста справа». По суті, тип людини-супермена почав утверджуватися засобами преси, мистецтва, способом самого життя. На певному етапі розвитку суспільства ці якості і властивості вважалися до певної міри позитивними. Проте згодом усе більше стає помітним їх негативний вплив на духовний стан людини.

Менеджер-маклер

Економічна криза, що охопила наприкінці 20-х — початку 30-х років минулого століття загал капіталістичних країн, породила новий тип управлінця — менеджера-маклера.

Характерним для такого типу менеджера, з одного боку, були такі риси, як спритність, уміння «добути» сировину чи матеріали, «збути» продукцію, «проштовхнути» вигідну справу, владнати спірні питання. З іншого боку, глибше утверджувалося уміння обдурити, обійти конкурента тощо, хоча головним принципом залишалося робити все можливе, аби пом’якшити невдоволення і уладнати справу.

З огляду на окремі психологічні властивості і якості, які вимагалися від такого типу управлінця, в нього були і позитивні риси. Адже людина, яка виконує функції менеджера-маклера, повинна бути зовні привабливою для інших, контактною, уміти схиляти на свій бік партнера по бізнесу, створювати атмосферу довіри тощо [29].

Однак функція такого менеджера-маклера — споживацька. Він має справу з уже створеними цінностями. І хоча головним завданням залишається прибуток, він отримує його завдяки перепродажу товарів, маніпулюванню цінами, штучним їх завищенням чи заниженням відповідно до ринкової кон’юнктури тощо. Отже, дія подібного типу менеджера не є створюючою. За звичайною термінологією, такий менеджер називався б не маклером, а звичайним спекулянтом.

Зрозуміло, що названі типи управлінців не слід розглядати у якомусь одномірному плані, тим більше, вони чітко не відмежовані один від одного. У процесі свого розвитку управління набуває спільних ознак свого виду, хоча зберігає провідні риси одного з означених типів.

Менеджер-організатор

Це сучасний тип управлінця, який, на відміну від дій і рішень своїх попередників, робить кваліфіковані висновки лише на підставі колегіального, всебічного обговорення і вивчення певної ситуації, зваженості оцінок, глибокого аналізу суті справи. Більше того, він може моделювати складну ситуацію і за допомогою сучасних комп’ютерних технологій її «програвати» для знаходження оптимального рішення.

До менеджера-організатора ставляться вищі, ніж до його попередників, вимоги. Він повинен мати талант керівника, бути певною мірою дипломатом, лідером, володіти здібностями педагога, мати високі етичні (моральні) риси, якості, зрештою, володіти високорозвиненим чуттям нового і вміти це нове застосовувати.

Сьогодні менеджер-організатор вищого рівня — це президент чи голова ради директорів, від його рішень і дій залежить успіх або провал величезних за своїми масштабами справ, доля сотень тисяч, а нерідко і мільйонів людей. Подібний тип менеджера соціолог Анрі Файоль характеризує таким чином: він має володіти даром передбачення, високими організаторськими здібностями, бути компетентним, мати міцне здоров’я, високорозвинений інтелект та рівень культури, знати етику ділової поведінки [44].

Цікаво зіставити якості і цінності сучасного управлінця, перелік яких пропонують американська і англійська концепції, та відповідне їх розташування щодо важливості.

Думка американц³в:

1. Розвинен³сть розуму.

2. ×åñí³ñòü.

3. Ëîã³÷í³ñòü.

4. Техн³коозброºн³сть.

5. Широта кругозору.

6. Перспективн³сть.

7. Комун³кабельн³сть.

8. Ц³л³сн³сть характеру.

9. Л³дерство.

10. Здатн³сть делегувати владу.

11. Ораторськ³ зд³бност³.

12. Ум³ння приймати р³шення.

13. Тверд³сть.

14. Ум³ння зосереджуватися.

15. Ум³ння виховувати.

16. Почуття гумору.

17. Ум³ння слухати ³нших.

18. Бажання слухати.

19. Об'ºктивн³сть.

20. Орган³заторськ³ зд³бност³

Думка англ³йц³в:

1. Здатн³сть делегувати владу.

2. Комун³кабельн³сть.

3. Доступн³сть.

4. Ум³ння слухати ³нших.

5. Авторитетн³сть.

6. Компетентн³сть.

7. Техн³коозброºн³сть.

8. ×åñí³ñòü.

9. Тверд³сть.

10. Зац³кавлен³сть в людях.

11. Позитивн³сть.

12. гøó÷³ñòü.

13. Почуття гумору.

14. Широта зд³бностей.

15. Продуктивн³сть.

16. Дружелюбн³сть.

17. Старанн³сть.

18. Ум³ння сп³лкуватися.

19. Знання спец³альност³.

20. Д³ловит³сть.

Безумовно, перераховані якості і цінності стосуються не тільки менеджера зайнятого безпосередньо справою управління. Так чи інакше сучасний керівник сьогодні вступає в ділові стосунки в різних сферах. Менеджеру-початківцю необхідно добре засвоїти методи, правила і закони управління, особливо в галузі сучасного підприємництва, щоб діяти ефективно.