Тема 11. Комерційні банки
Комерційні банки є найважливішою ланкою сучасної банківської системи, відіграваючи ключову роль у сфері залучення депозитів і надання кредитів. Використовуючи механізм «створення грошей», банки активно впливають на пропозицію грошей у країні, стаючи провідником кредитно-грошової політики центрального банку.
11.1. Організація комерційних банків, їх класифікація. Пасивні операції банків. Класифікація внесків
Комерційний банк – цей фінансовий посередник грошового ринку, що виконує комплекс базових банківських операцій і має за мету одержання максимального прибутку.
Банк (згідно із законом України «Про банки та банківську діяльність») – установа, основною функцією якого є кредитування суб'єктів господарської діяльності й громадян за рахунок притягнутих коштів підприємств, установ, організацій, населення та ін. кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних і ін. банківських операцій, передбачених цим законом.
Порядок створення та діяльності комерційних банків регламентується законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про підприємництво», «Про аудит», «Про іноземні інвестиції», «Про заставу» і ін. законодавчими та нормативними актами.
Щоб організувати комерційний банк, необхідно здійснити ряд взаємозалежних і послідовних дій (рис. 34).
Рисунок 34 – Етапи реєстрації комерційного банку
Для того, щоб створити комерційний банк, необхідно вкласти в нього певну суму капіталу (рис. 35).
Рисунок 35 – Мінімальний розмір статутного капіталу комерційного банку відповідно до нормативних вимог НБУ
Документом, який дозволяє фінансовій установі займатися банківською діяльністю, є ліцензія, яку надає банку НБУ до його відкриття. Порядок ліцензування діяльності комерційного банку наведено на рисунку 36.
Рисунок 36 – Порядок ліцензування діяльності комерційного банку
Класифікація комерційних банків
Комерційні банки класифікуються по декілька ознаках:
1 По організаційно - правовій формі:
акціонерні;
пайові.
2 По розміру капіталу:
малі;
середні;
великі.
3 По філіальній мережі:
багатофілійні;
бесфілійні.
4 По діапазону операцій:
універсальні;
спеціалізовані.
5 По територіальній належності:
регіональні;
міжрегіональні;
загальнонаціональні;
міжнародні.
6 Залежно від країни реєстрації:
національні;
іноземні;
спільні.
Усі банківські операції підрозділяються на три групи:
пасивні;
активні;
комісійні.
Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси.
Ресурси банку – це сукупність коштів, які перебувають у його розпорядженні й використовуються для забезпечення діяльності банку.
Суть пасивних операцій полягає в залученні різних видів внесків у рамках депозитних і ощадних операцій, одержанні кредитів від інших банків, емісії різних цінних паперів, а також проведенні інших операцій, у результаті яких збільшуються кошти в пасиві комерційного банку.
Джерелами власного капіталу є акціонерний капітал (статутний фонд), резервний капітал (резервні та інші фонди, утворені за рахунок прибутку) і нерозподілений прибуток.
Акціонерний капітал утворюється шляхом випуску банківських акцій, добровільних грошових і матеріальних внесків акціонерів (засновників) банку.
Резервний капітал (резервний фонд) утворюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку, розмір яких установлюється зборами акціонерів. Цей капітал призначений для покриття можливих збитків по операціях банку (наприклад, від непогашених позичок) і інших цілей, пов'язаних із забезпеченням зобов'язань банку.
Нерозподілений прибуток – це частина прибутку, що залишився після виплати дивідендів і відрахувань у резервний фонд. Її збільшення можливе за рахунок нагромадження прибутку шляхом інвестування доходів банку в деякі типи активів (позички або інвестиції).
Важливим банківським ресурсом є кошти клієнтів на рахунках у комерційному банку.
Внесок – це кошти (у наявній або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті), передані в банк їх власником або третьою особою з доручення і за рахунок власника для зберігання на певних умовах.
Операції, пов'язані із залученням коштів у внески, називаються депозитними.
Тому в практиці діяльності комерційних банків внески клієнтів являють собою депозити і є основним джерелом формування банківських ресурсів.
Залежно від вкладника депозити прийнято розділяти на депозити фізичних і юридичних осіб.
Залежно від строку та порядку вилучення депозити підрозділяються на вклади до запитання і термінові.
З погляду призначення депозити можна підрозділяти на три групи: до запитання, термінові і ощадні.
Вклади до запитання (безстрокові депозити) можуть бути вилучені вкладником або передані іншій особі на першу вимогу власника. Вкладникові відкривається поточний рахунок, по якому можна одержати в будь-який час готівку або виписати чек (або інший розрахунково-платіжний документ). У цей час існує два типи вкладів до запитання – безпроцентні поточні рахунки та рахунки, по яких виплачуються відсотки.
Строкові вклади зараховуються на депозитні рахунки на певний строк, і при цьому виплачуються відсотки. Власники депозиту одержують депозитний сертифікат, на якому позначена вкладена сума, ставка відсотка, строк погашення та інші умови договору. Процентні ставки залежать від розміру і строків внеску. До настання строків виплати вкладник може вилучити внесок тільки після попереднього повідомлення, передбаченого договором. Іноді внески можуть вилучатися без попереднього повідомлення, але при цьому, як правило, клієнт втрачає відсоток у формі штрафу за передчасне вилучення.
Ощадні депозити – це не чекові внески, що приносять відсоток, які можна вилучати негайно. Існують наступні типи депозитів: рахунки на ощадній книжці (вкладник для того, щоб зробити внесок або вилучити його, зобов'язаний пред'явити книжку); рахунки з випискою стану ощадного вкладу (вкладник має справу з банком через пошту без застосування ощадних книжок); депозитні рахунки грошового ринку (ощадна книжка використовується, ставка відсотка коректується щотижня кожним банком самостійно відповідно до змін ринкових умов).