4.3 Загальна характеристика золотого стандарту, його види.

Демонетизація золота

Золотий стандарт - це грошова система, у якій головним видом грошей є золоті монети, а всі інші види грошей обмінюються на них за твердим курсом.

Уперше золотий стандарт ствердився в Англії в 1816 році, а наприкінці XIX - початку XX століття на цю систему перейшли всі європейські держави й США.

Особливості золотого стандарту

1. Золоте наповнення кожної грошової одиниці було встановлено законом і підтримувалося незмінним.

2. Існувало вільне карбування золотих монет при певному й незмінному наповненні грошової одиниці.

3. Золото вільно переміщалося між країнами.

4. Централізовані золоті запаси держав були головним резервом світових грошей, міжнародних платіжних засобів.

5. Існувала вільна взаємна оборотність валют.

6. Валютні курси визначалися по золотому паритету, тобто по кількості золота в грошовій одиниці.

7. Валютні курси, тобто співвідношення, у яких валюта однієї країни обмінюється на валюту іншої, коливалися дуже незначно, у межах так званих золотих точок ±1%. Курси не могли відхилятися більше, тому що боржник, який зобов'язаний був заплатити борг в іноземній валюті, завжди мав вибір: або купити за свої національні гроші цю валюту, або купити й переслати золото. Таким чином, відхилення в межах 1% являли собою видатки на пересилання золота.

Переваги міжнародного золотого стандарту

1) Універсальний і ідеальний засіб обігу й міри вартості. Золото здатне безперешкодно перетинати державні кордони й перетворюватися то у фунт стерлінгів, то у франк, то в гульден. При цьому вартість товару в різних країнах може бути обмірювана з абсолютною точністю.

2) Стабільність іноземних валютних курсів. Коли всі країни, що брали участь у міжнародних економічних відносинах, повідомляють, що їх грошові одиниці дорівнюють строго певній кількості чистого золота, то неважко підрахувати точний обмінний курс будь-якої валюти.

3) Паритет рівнів цін. Наприклад, Центральний банк Німеччини гарантує обмін марки на 0,5 грама золота, а Центральний банк Англії дорівняв фунт стерлінгів до 2 грамів золота. У такому випадку обмінний курс між маркою й фунтом рівний 4:1.

Недоліки міжнародного золотого стандарту

1) Стабільність обмінного курсу й нестабільність рівня цін. Якщо рівень цін в одній країні впаде, а обмінний курс між двома країнами не зміниться, то друга країна також буде змушена понизити рівень цін, щоб зберегти відносні конкурентні позиції на світових ринках.

2) Несприятливі наслідки переміщення золота. Усі види економічних утруднень перетікають із однієї країни в іншу. Наприклад, у країні А виникла політична нестабільність. Золото почало перетікати в країну В. Надлишковий наплив золота поза зв'язком з економічною кон'юнктурою в країні В може привести до зростання цін, перегріву економіки, за якими підуть криза й депресія.

Види золотого стандарту

1. Золотомонетний - класична форма золотого стандарту, описаного вище.

У зв'язку з нестачею золота обіг золотих монет після першої світової війни в невеликій мері збереглося лише в США. Золотомонетний стандарт припинив своє існування в роки першої світової війни ( крім США, де він протримався до 1933 р.). Був припинений розмін банкнот на золото, заборонений вивіз його за кордон, золоті монети пішли з обігу та перетворилися на скарб. По закінченню першої світової війни жодна держава не змогла стабілізувати свою валюту на основі відновлення золотомонетного стандарту.

У Європі виникли нові різновиди золотого стандарту.

2. Золотозлитковий, при якім центральні банки обмінювали банкноти тільки на золоті злитки стандартної ваги (близько 12,5 кг). Така грошова система існувала на Філіппінах (з 1903 р.), у Британській Індії (з 1906 р.), в Австрії (з 1922 р.), у Німеччині (з 1924 р.), Великобританії (з 1925 р.).

Починаючи з 1929 р. до цієї системи приєдналися 80 з 84 незалежних у той час держав.

3. Золотодевізний стандарт - система, при якій центральні банки багатьох країн обмінювали свої банкноти не на золото, а на валюту, яка вважалася розмінній на золото. Щоб підтримувати таку розмінність, центральні банки тримали значні валютні резерви. Золотодевізний стандарт проіснував в Австрії, Німеччині, Данії, Норвегії й ряді інших країн. При золотодевізному стандарті також відсутні обіг золотих монет і вільне карбування, обмін банкнот проводиться на девізи (платіжні засоби в іноземній валюті), розмінні на валюту країн із золотозлитковим стандартом. Таким шляхом зберігався непрямий зв'язок грошових одиниць країн золотодевізного стандарту із золотом.

4. Золотодоларовий стандарт - система, при якій центральні банки США обмінювали долари на золото для іноземних урядів і центральних банків інших країн. Ні американські, ні іноземні приватні особи, фірми й банки правом розмінності скористатися не могли.

Система золотодоларового стандарту, яка сформувалася після другої світової країни, називається Бреттон-Вудською за назвою невеликого курортного містечка в штаті Нью-Гемпшир (США), де влітку 1944 року делегати 44 країн у ході Міжнародної фінансової конференції заснували Міжнародний валютний фонд. Згідно зі статутом МВФ долар займав положення посередника між усіма іншими валютами й золотом. Був установлений масштаб цін долара - 0,888 грам золота або 35 доларів за одну тройську унцію (31,1 грама).

Сполучені Штати Америки зайняли у фонді лідируюче положення. Наприкінці 1949 року золотий запас США досяг рекордного рівня – близько 22 тис. тонн – і склав 70% резервів капіталістичного миру. З кінця 60-х років намітився відтік золота й доларів зі США. Наприкінці 1971-го й в 1974-м роках Сполучені Штати провели 2 девальвації долара, зменшивши його золоте наповнення до 0,737 грам золота. Наприкінці 1971 року вони припинили обмін доларів на золото, і настав крах епохи золотого стандарту. Таким чином, відбулася демонетизація золота – тобто повна або часткова втрата золотом його грошових функцій. На практиці демонетизація означала ліквідацію масштабу цін і втрату всякого зв'язку паперових грошей із золотом.