Тема 10. Центральний банк

Центральні банки є юридичними особами, що мають особливий статус, відмітною ознакою якого є відособленість майна банку від майна держави. Хоча, як правило, це майно перебуває в державній власності, центральний банк наділений правом розпоряджатися цим майном як власник.

В Україні роль центрального банку виконує Національний банк України, функції якого в основному ідентичні функціям центральних банків економічно розвинених країн.

10.1. Національний банк України і його функції

Національний банк України (НБУ) є центральним банком України і перебуває в її власності. Організований в 1991 році і являє собою систему єдиного банку, містить у собі: центральний апарат у м. Києві, Кримське республіканське управління та 24 обласних управлінь. Очолює його Правління банку, склад якого призначається Президією Верховної Ради України. Голова правління обирається Верховною Радою строком на 4 роки.

Правовий статус НБУ регулюється рядом законодавчих актів (рис. 31).

Рисунок 31 – Законодавчо-нормативні акти, що закріплюють правовий статус Національного банку України

Закон «Про Національний банк України» визначає його організаційно-правовий статус, функції, процедуру призначення вищого керівного складу, взаємини з державою і національною банківською системою.

Центральний банк поєднує в собі окремі риси комерційної банківської установи і державного відомства, розташовуючи деякими владними повноваженнями в сфері регулювання кредитної системи.

Центральний банк звичайно створюється у формі акціонерного товариства. При цьому, як правило, його капітал належить державі (Франція, Великобританія, Німеччина, Нідерланди, Іспанія). Якщо держава володіє лише частиною капіталу (Бельгія, Японія) або акціонерами Центрального банку є комерційні банки (США) і інші фінансові установи (Італія), держава проте відіграє провідну роль у формуванні органів управління Центрального банку.

Незалежність центрального банку від виконавчої влади

Незалежність центрального банку від уряду має на увазі дві форми:

- політичну, умовою якої є визначення порядку призначення членів його керівного органа або керуючого;

- економічну, що виражається в тому, що Центральний банк не зобов'язаний автоматично видавати гроші уряду для фінансування державних видатків і виявляти йому перевага в наданні кредитів.

Градацію незалежності центральних банків ряду країн наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Індекс незалежності центральних банків

Країни	Індекс незалежності (від 1 до 4)	Темп інфляції, %
Іспанія, Нова Зеландія	1,0 ( найбільш залежні ЦБ)	12
Австралія, Італія	1,5	Від 10 до 12
Великобританія, Фінляндія, Франція, Данія, Бельгія, Швеція, Норвегія	2,0	Від 6 до 9
Канада, Нідерланди	2,5	Від 5 до 8
Японія, США	3,0	Від 5 до 7
Швейцарія, ФРН	4,0 – найменш залежні	Від 3 до 4

Відповідно до закону майно НБУ формується за рахунок статутного фонду і доходів від його діяльності. Статутний фонд утворюється за рахунок грошей держави і служить забезпеченням її зобов'язань, розмір цього фонду встановлюється та змінюється рішенням Верховної Ради.

Доходи НБУ утворюються за рахунок вироблених операцій. Однак НБУ і його підрозділи (крім деяких) звільняються від сплати всіх видів податків (крім земельного), зборів і державних мит.

Основні функції Національного банку України представлено на рисунку 32.

Рисунок 32 – Основні функції Центрального банку

Емісійний і розрахунковий центр.

Як емісійний центр Національний банк України:

- організує друкування грошових знаків, карбування монет, установлює правила емісії готівки в оборот, що забезпечує йому постійну ліквідність;

- регламентує операції з готівкою всіх суб'єктів ринку;

- установлює правила перевезення, збереження, інкасації й вилучення готівки з обігу;

- визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій;

- організує й регулює грошовий обіг.

Банк банків. Центральний банк здійснює свої операції не з торгово-промисловою клієнтурою, а з банками даної країни: зберігає їхні касові резерви, розмір яких установлюється законом. Дана функція Центрального банку конкретизується у функціях:

- кредитора в останній інстанції;

- нагляду та контролю над банками;

- головного розрахункового центру країни.

Банк уряду. У цій якості НБУ здійснює:

• касове виконання бюджету України всією банківською системою країни; воно досягається тим, що вся банківська система приймає податкові платежі від своїх клієнтів на єдині рахунки НБУ, перераховує їх у Київ або в обласні управління. Із цих рахунків відбуваються позабюджетні платежі. Наявність єдиної системи рахунків дозволяє НБУ контролювати виконання бюджету як по дохідній, так і по видатковій частинам;

• визначає валютний курс гривні;

• НБУ забезпечує створення і управління золотовалютними резервами країни і усіма операціями з монетарними металами;

• контролює банківські операції із приватизованими паперами, визначає форму безготівкових депозитів приватизаційних паперів, здійснює їхню емісію, правила видачі, зберігання, обліку і погашення;

• забезпечує стабільність національної грошової одиниці і кредитної системи в цілому.

Регулювання й нагляд за банківською діяльністю. У цій якості Центральний банк:

- визначає порядок реєстрації банків і видає їм ліцензії;

- установлює обов'язкові економічні нормативи банківської діяльності і контролює їхнє дотримання;

- здійснює безвиїзне і виїзне інспектування, визначає рейтингову оцінку діяльності банків по системі CAMEL;

- визначає порядок формування резервів для покриття ризиків;

- визначає порядок гарантування депозитів;

- здійснює заходи щодо реорганізації і ліквідації банків.

Провідник монетарної політики. У цій функції Національний банк України:

- розробляє основні напрямки грошово-кредитної політики і установлює цільові орієнтири монетарної політики (рівень інфляції, грошову базу, грошову масу, курс гривні до основних валют);

- регулює обсяг грошової маси в обігу.