Тема 6. Валютний ринок і валютні системи

Розвиток міжнародних економічних відносин неминуче приводить до посилення ролі валютного ринку й міжнародних валютних відносин. Особливістю валютного ринку на сучасному етапі його розвитку стають колективні валюти, які міцно ввійшли в наше життя, а також міжнародні валютні операції, які стали можливими завдяки розвитку всесвітньої мережі ІНТЕРНЕТ.

6.1. Класифікація та види валют

Валюта – це будь-які кошти, формування і використання яких прямо або опосередковано пов'язане із зовнішньоекономічними відносинами.

Класифікація й основні види валют представлено на рисунку 18.

Національна валюта – це платіжний засіб, який емітується національною банківською системою.

Рисунок 18 – Класифікація валюти

Іноземна валюта – це платіжний засіб, який емітується банківськими системами інших країн.

Колективна валюта – це платіжний засіб, який емітується міжнародними фінансово-кредитними організаціями й функціонуюче відповідно до міжнародних угод. Так, для членів МВФ із 1970 р. діє така валютна одиниця, як СДР.

СДР (абревіатура англійської назви SDR, у перекладі - спеціальні права запозичення в Міжнародному Валютному Фонді) – особлива форма нематеріальних грошей, які опираються на колективний кредит урядів країн - членів МВФ. На відміну від національних валют, СДР не випускаються у вигляді грошових купюр або монет, вони існують у формі записів на бухгалтерських рахунках. Переваги колективної валюти СДР полягають у тому, що:

- розрахунки в одиницях СДР проводяться остаточно, це не кредит, який потім треба буде погашати;

- резерви в СДР, на відміну від доларових резервів, не являють собою борги, виходить, їхня доля не залежить від положення боржника;

- підвищується здатність країни оплачувати міжнародні зобов'язання.

Колективна валюта СДР використовується тільки в міжурядових перерахуваннях.

У Європі колективною валютою є ЄВРО – колективна валюта країн-членів «Загального ринку», яка обертається замість безлічі національних валют. «Пропускними» критеріями для членства у валютному союзі є:

1. Низькі темпу інфляції.

2. Стабільні курси валют.

3. Прийнятна державна заборгованість, тобто щоб дефіцит державного бюджету не перевищував 3%, а загальний борг становив максимально 60% від валового внутрішнього продукту.

4. Порівняно низькі процентні ставки (приблизно 9%).

Настільки тверді «пропускні» критерії не дозволяють ряду країн, що прагнуть вступити в ЄС, відразу ввійти у Валютний союз.

Установлені тверді санкції за порушення «пропускних» критеріїв валютного союзу. Вони полягають у перерахуванні штрафів у Комісію ЄС.

Конвертованість валюти означає здатність вільно обмінюватися на валюти інших країн і міжнародні платіжні кошти за діючим курсом.

Конвертованість – це можливість для учасників зовнішньоекономічних угод легально обмінювати національну валюту на іноземні й назад без прямого втручання держави в процес обміну.

Конвертованість валюти може бути:

а) повною, при якій усі вітчизняні й іноземні юридичні й фізичні особи безперешкодно здійснюють поточні й інвестиційні валютні операції (таких валют мало, це, в основному, долар США і євро, використовувані для створення валютних резервів);

б) частковою, при якій зберігаються валютні обмеження по певних валютних операціях (наприклад, обмін національної валюти не на всі, а лише на частину іноземних валют, регулювання обсягів вивозу за рубіж золота, грошових знаків і цінних паперів, грошових переказів і платежів за кордон і т.д.);

в) внутрішньою (резидентською), при якій правом обмінних операцій національної валюти на іноземну користуються лише фізичні і юридичні особи даної країни (резиденти);

г) зовнішньою, при якій повна воля валютних операцій для здійснення розрахунків з іншими країнами дозволена лише іноземним фізичним і юридичним особам.

Валюта оплати – це валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг відповідно до зовнішньоекономічних угод або погашення міжнародного кредиту.

Валюта кредиту – це валюта, якою по угоді кредитора й позичальника видається міжнародний кредит.

Валюта операції – це валюта, у якій установлюється ціна товару або послуги в зовнішньоторговельному контракті або визначається сума міжнародного кредиту.

Функціонування валюти означає існування валютних відносин.

Валютні відносини – це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Суб'єктами валютних відносин є:

- резиденти;

- нерезиденти;

- уповноважений банк.

Об'єктами валютних відносин виступають:

- національна валюта;

- платіжні документи й цінні папери, виражені в національній валюті;

- іноземна валюта;

- платіжні документи й цінні папери, виражені в іноземній валюті;

- монетарні метали.