Класифікація сучасних грошових систем

1. грошова система як елемент господарського механізму:

• ринкова – регулювання грошового обігу відбувається шляхом використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку й структуру грошової маси;

• неринкова – характеризується наявністю обмежень функціонування грошей (талони, картки). Регулювання грошового обігу здійснюється адміністративними методами (поділ сфер наявного й безготівкового обігу, заборона певних грошових операцій, здійснення контролю над грошовими операціями суб'єктами економічних відносин, лімітування кредитів і т.д.);

2. відповідно до механізму регулювання валютних відносин:

• відкриті – відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними й фізичними особами. Національна економіка органічно включена у світову;

• закритого типу – припускає використання валютних обмежень. Національна грошова система ізольована від світової;

3. відповідно до загальних законів функціонування грошей:

• саморегулювальна – характерна для механізму стихійного регулювання грошового обігу. Саморегулювальними були системи металевого обігу. Якщо шляхом зміни проведення й реалізації товарів потреба в грошових знаках скорочувалася, то відповідна кількість грошей витягалася із обороту, перетворюючись у скарб. У випадку розширення виробництва й товарного обігу грошові знаки витягалися зі скарбів і переходили в грошовий обіг;

• регульована – порядок регулювання грошового обігу є окремим елементом грошової системи.

Тема 5. Інфляція та грошові реформи

У товарній економіці все, у тому числі й гроші, має ціну. Самим яскравим показником знецінення грошей є інфляція, що зачіпає економічні інтереси не тільки виробників благ і послуг, але й усіх домогосподарств. Порівняльні темпи розвитку інфляції й зростання ВВП дозволяють судити про те, як здійснюється економічне зростання: на інфляційній або не інфляційній основі, а виходить, можна визначити, зростає або падає добробут людей навіть при зростанні ВВП.

5.1 Сутність, причини й вимір інфляції

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається, що її поява викликається ледве чи не з виникненням грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов'язана.

Термін інфляція вперше став вживатися в Північній Америці в період цивільної війни 1861- 1865 рр. і позначав процес розбухання паперово-грошового обігу. В XIX столітті цей термін вживався також в Англії й у Франції. Широке поширення в економічній літературі поняття «інфляція» одержало в ХХ столітті відразу після першої світової війни. У радянській економічній літературі поняття виникло лише в середині 20-х років.

Інфляції – це явище стійкого підвищення загального рівня цін, переповнення каналів обігу грошової маси понад потреби товарообігу, і, як наслідок - знецінення грошової одиниці, що виникає при ліквідації адміністративного контролю над цінами. Необхідно підкреслити, що підвищення цін на окремі товари й послуги ще не є свідоцтвом інфляції, тому що зростання цін на одні товари може бути компенсовано зниженням їх на інші.

У буквальному перекладі термін "інфляція" ( від лат. inflatio) означає "здуття", тобто переповнення каналів обігу надлишковим паперовими грішми, не забезпеченими відповідним ростом товарної маси.

Інфляція – це тонке соціально-економічне явище, яке породжується диспропорціями відтворення в різних сферах ринкового господарства. Одночасно, інфляція – одна з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично у всіх країнах світу.

Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється стосовно товарів, послуг та іноземних валют, що зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. Деякі російські вчені додають до цього переліку ще й золото, відводячи йому як і раніше роль загального еквівалента.

В умовах сучасної економіки причини інфляції можна розділити на дві категорії.